Міністерство освіти та науки України
Івано-Франківський інститут менеджменту
Тернопільський національний економічний університет
Кафедра: Фінанси та кредит
Курсова робота
на тему:
„Фінансова система України і перспективи її розвитку”
Виконала:
студентка групи Фзі-34
Холодій Анастасія
Перевірив:
Стефанків О.М
м. Івано-Франківськ
2010
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………….. 3
I Теоретико-методологічні аспекти механізму функціонування фінансової системи України…………………………………………………………………. 5
1.1. Поняття і сутність фінансової системи……………………………………..5
1.2 Структура фінансової системи……………………………………………….8
1.3 Функції фінансової системи………………………………………………….14
II Особливості функціонування державного бюджету України……………….19
2.1. Структура та динаміка витрат державного бюджету України…………....19
2.2 Суть та динаміка доходів державного бюджету України…………………..23
III Аналіз проблем функціонування фінансової системи України та шляхи їх подолання ………………………………………………………………………….30
3.1 Проблеми функціонування фінансової системи України…………………...30
3.2 Шляхи вдосконалення фінансової системи України і механізму її функціонування ……………………………………………………………………32
Висновки …………………………………………………………………………...34
Список використаної літератури …………………………………………………38 Додатки……………………………………………………………………………..39
Вступ
Слово фінанси походить від середньовікового латинського терміну finatio, financia, який застосовувався в ХІІІХІV ст. для позначення обов'язкової сплати грошей та строку сплати. У Германії в ХVІХVІІ ст. слово фінанси мало недобрий, лихий зміст: здирства, вимагання, хабарництва, лихварства. В той же час у Франції (ХVІ ст.) слово фінанси використовувалося у тому значенні, яке закріпилося за ним до початку ХХ ст. у всіх європейських країнах, а саме як сукупності матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави та різноманітних суспільних груп.
Еволюційний процес формування людського суспільства свідчить, що ні одна людина не може існувати відокремлено від інших людей, вона беззахисна перед природою, не може успішно розвиватись в матеріальному і моральному відношенні, не завжди в змозі себе захистити. Для вирішення даних і багатьох інших проблем створювалися перші об'єднання людей, громади, общини, які з часом трансформувалися у організоване людське суспільство державу. Не можна було здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечити національний політичний і господарський суверенітет без формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.
Фінанси - це економічна категорія, що відображає економічні відносини в процесі створення і використання фондів грошових коштів. Необхідність фінансів обумовлена об'єктивністю товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну, національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і держави фінанси, як і економічна система в цілому набувають національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і національного доходу для освіти і використання грошових фондів на розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і підйому рівня життя людей. Фінанси є основою формування і дії економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.
За допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили засобів праці і предметів праці в єдиний виробничий механізм, в якому реалізуються економічні стимули і інтереси людини, колективу і держави, створюються матеріальні передумови задоволення соціальних потреб суспільства.
Рух фінансів «приводить» в дію робочу силу і її працю матеріальні і сировинні ресурси, готові продукти виробництва, послуги забезпечує зростання інтелектуального потенціалу і добробуту суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Фінансові механізми «здійснюють» круговорот придбаного капіталу і його нарощування.
Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина [15,с.34-37].
Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей становлення та функціонування фінансової системи України.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
розглянути теоретичні основи фінансової системи;
дослідити особливості розвитку та становлення фінансової системи України;
проаналізувати проблеми у функціонування фінансової системи України та розглянути можливі шляхи їх подолання.
Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають з приводу взаємодії структурних елементів фінансової системи України.
В якості об’єкта курсової роботи виступає фінансова система України.
Розділ I Теоретико-методологічні аспекти механізму функціонування фінансової системи України
1.1. Поняття і сутність фінансової системи
В узагальненому вигляді фінансова система країни (відповідно до основних суб’єктів фінансових відносин - держави, підприємства і населення) - це сукупність трьох сфер фінансових відносин: державних фінансів, фінансів підприємств і домогосподарств.
Але, не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових відносин, на поверхні економічних явищ вони завжди асоціюються із рухом грошових коштів. Проте, фінанси – це не гроші, а відносини:
1) суспільні – тобто вони мають місце в суспільстві;
2) економічні – пов'язані з процесом відтворення;
3) розподільчі – виникають переважно на стадії розподілу;
4) фондоутворюючі – супроводжуються утворенням і витрачанням фондів грошових коштів;
Фінанси – сукупність економічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства.
Функціонування фінансів пов'язано з такими поняттями як фінансові відносини, фінансова діяльність, гроші.
Характерні ознаки фінансів:
обмінно-розподільний характер;
рух вартості від одного суб'єкта до іншого;
грошова форма відносин;
формування доходів і здійснення видатків;
еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.
Основними у фінансах є відносини розподілу і перерозподілу. Відносини обміну в прямій формі складаються між юридичними і фізичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг. Разом з тим у відносинах розподілу можна помітити елементи обміну, а у відносинах обміну – ознаки розподілу. Наприклад, податки можна розглядати і як метод перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, і як плату суспільства державі за виконання нею установлених функцій і надання відповідних послуг: скільки заплатили, стільки й отримали. У будь-яких відносинах обміну можливі елементи перерозподілу доходів, оскільки ціни, як правило, відхиляються від реальної вартості товарів та послуг.
Роль фінансів:
забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;
забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;
здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;
впливають на інтереси суб'єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;
відіграють провідну роль у системі економічних методів керування економікою країни;
утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;
забезпечують всеохоплюючий контроль між суб'єктами обмінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.
Наявність різних потреб у суб'єктів ринкового господарства зумовлює виникнення різних видів фінансових зв'язків (рис.1).
Рис. 1 Структура фінансів
Фінанси домогосподарства – грошові відносини щодо формування та використання громадянами (членами сім'ї), які разом проживають і ведуть домашнє господарство, спільного грошового фонду, який називають сімейним бюджетом.
Фінанси підприємств, установ та організацій – система відносин між юридичними особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів (фінансових ресурсів). На цьому рівні формується переважна частка фінансових ресурсів країни.
Фінанси громадських об'єднань – система відносин між:
громадськими об'єднаннями та їхніми членами;
щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг;
за напрямами використання грошових фондів об'єднання;
громадськими об'єднаннями і підприємствами, організаціями й установами (добровільні внески, пожертвування тощо);
між різними рівнями громадських об'єднань;
між громадськими об'єднаннями і підвідомчими господарськими об'єднаннями.
Державні фінанси – особлива сфера розподільчих відносин, пов'язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій [21,с.115-136].
Такі грошові засоби набувають форм:
державного бюджету;
регіональних бюджетів;
місцевих бюджетів;
спеціальних фондів;
фінансів державних підприємств.
Фінансові системи мають певні характерні риси:
кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;
кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;
між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;
фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;
залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка
Отже, у сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).