Тема 1. Поняття, визначення та концептуальні підходи у логістиці.

1.1.Суть, визначення і основні завдання логістики.

Внаслідок фундаментальних змін у 1980-х роках в філософії управління матеріальними потоками у науковому економічному середовищі відбулося різке збільшення досліджень у сфері логістики. Окрім того, у провідних економічно-розвинутих країнах створені асоціації, ради, союзи та інші професійні об’єднання з логістики, які покликані координувати результати наукових досліджень, допомагати підприємствам використовувати їх у своїй діяльності та підвищувати рівень логістичного сервісу. Зокрема, у США функціонує Рада логістичного сервісу (CLM), Міжнародне логістичне товариство (ISL), у Канаді – Канадська асоціація логістичного менеджменту (CALM). Українську асоціацію логістики створено у 2002р.

Вчені-економісти, що займаються проблемою ідентифікації логістики, її місця в економіці підприємства, підкреслюють, що в сьогодні ще залишилися деякі протиріччя у системі наукових тверджень, що загострює питання про певне узгодження визначень сутності логістики.

За основу логістичної парадигми доцільно взяти погляди Є. В. Крикавського, який у Економічній енциклопедії визначає логістику як галузь економічної науки, що вивчає теорію оптимального управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв’язками, а також зазначає, що сучасна логістична концепція ґрунтується на взаємозалежних тісних зв’язках у сфері функціональних, структурних та інституційних аспектів процесу фізичного обігу товарів.

М. Окландер до сфери логістичного впливу відносить, окрім традиційних об’єктів, і персонал: „…управління персоналом підприємства доцільно здійснювати, користуючись концепцією та методологією логістики”.

В. Сєргєєв, визначаючи роль логістики у сучасному бізнесі, підкреслює її інтегральний та оптимізаційний характер, зазначаючи, що використання логістичних концепцій та систем дозволяє оптимізувати ресурси компанії (матеріальні, фінансові, трудові), пов’язані з управлінням матеріальними та супроводжуючими потоками.

Ю. Неруш вважає, що логістика – це частково мистецтво, частково теоретичні знання і практичні навички, а також інтуїтивний підхід до вирішення стратегічних завдань і проблем в сфері просування продукції від постачальника до споживача.

Рада логістичного менеджменту США визначає логістику як процес планування, впровадження і контролю раціонального і ефективного руху товарів, послуг та пов’язаної з цим інформації від вихідного пункту до кінцевого споживача з метою задоволення вимог клієнта.

Аналіз і узагальнення відомих трактувань логістики дозволяє сформулювати таке визначення:

Логістика – наука про планування, організацію та контроль процесу обслуговування (обробки) матеріальних потоків у мікро- та макроекономічних системах з метою ефективного використання ресурсів, координації управлінської діяльності та задоволення потреб споживачів.

Запропоноване визначення має універсальний характер, однак, варто додатково виділити рівні використання логістики для ідентифікації її місця в системі категорій:

1. Логістика як бізнес-філософія. Ця дефініція передбачає визначення місії, цілей та засад побудови стратегії діяльності підприємства на основі логістичних макро- та мікро чинників, зокрема – узгодження цілей зацікавлених сторін (підприємства, споживачів, партнерів, постачальників, кредиторів, суспільства, держави, конкурентів) щодо обсягів виготовленої продукції, її кількості, якості, місця та часу обміну. Окрім цього, логістична філософія визначає пріоритетними сферами пошук засобів успішного довготривалого функціонування та підтримування узгодженої взаємодії підрозділів всередині підприємства, а також одночасної їх імплементації у інтегровані функціональні утворення в межах логістичних ланцюгів чи мереж, які нерідко виходять за традиційні межі галузей, економічних регіонів, країн чи навіть континентів.

2. Логістика як концепція побудови системи управління (у цьому випадку доцільним є використання термінів „логістичне управління” чи „логістичний менеджмент”. В межах внутрішнього середовища підприємства використання цієї дефініції передбачає реінжиніринг систем управління суб’єктів господарювання з використанням інтеграційних та оптимізаційних логістичних інструментів, у першу чергу:

• планування, формування та підтримування єдиної різнорівневої та різнохарактерної системи усіх можливих видів запасів, планування та узгодження потреб у ресурсах (матеріальних, фінансових, людських, енергетичних, інформаційних);

• проектування та здійснення переміщення цих ресурсів у просторі та часі;

• узгодження та підпорядкування цілей підсистем різних рівнів загальній меті системи через впровадження «тягнучих» логістичних технологій та досягнення синергічного ефекту через своєрідне «обрізання» дерева цілей.

У зовнішньому середовищі діяльності підприємств особливої ваги використання логістичних принципів набуває у організаційному дизайні при здійсненні корпоративних перетворень декількох господарюючих суб’єктів (злиття, поглинання, утворення материнських чи дочірніх компаній), створенні партнерських об’єднань (альянсів, кластерів, асоціацій) чи побудові ланцюгів створення цінності на галузевому і міжгалузевому рівнях. У цьому контексті логістика дозволяє створити єдині центри відповідальності за переміщення потоків у нових утвореннях та уникнути дублюючих трансакційних витрат, непов’язаних зі створенням сукупної цінності продукту.

3. Логістика як функція управління. Цей рівень передбачає виділення у системі управління економічним чи суспільним суб’єктом логістичної управлінської підсистеми як середовища прийняття управлінських рішень у сфері переміщення матеріальних, інформаційних (а у окремих випадках – фінансових, трудових) потоків і їх статичної форми – запасів. Цій підсистемі, як і іншим управлінським підсистемам, властиві впливи зовнішніх та внутрішніх чинників, наявність управлінських ризиків, елементи планування, організації, мотивації та контролю. Отже така дефініція логістики передбачає делегування управлінських повноважень та відповідальності за прийняті управлінські рішення у визначеній управлінській сфері окремій гілці управлінських кадрів (логістам) за усією управлінською вертикаллю, та їх участь у прийнятті стратегічних, тактичних та оперативних рішень.

4. Логістика як набір інструментів оптимізації виробничих та бізнес-процесів (у цьому випадку доцільно вживати термін „управління логістикою”). Цей рівень передбачає виконання логістичних дій, не пов’язаних із прийняттям управлінських рішень, тому його можна назвати операційним. Сюди відносять операції з фізичного переміщення матеріальних та інших потоків, обробки інформації, транспортного та складського обслуговування. У випадку спеціалізації структурних підрозділів підприємств чи підприємства в цілому на виконанні таких логістичних операцій (здебільшого це аутсорсингові логістичні оператори) відбувається інтерфейс управлінського та операційного рівнів: виконуючи частину чи увесь комплекс логістичних операцій, вони отримують повноваження та несуть відповідальність за прийняття рішень у логістичній сфері.

Розвиток ринку логістичних аутсорсингових послуг сприяє підвищенню ефективності логістичних операцій та визначає право логістичних аутсорсингових компаній бути повноправними учасниками ланцюгів створення цінності продукту, оскільки вони володіють частиною логістичних бізнес-процесів зі створення цінності.

Необхідно зазначити неприпустимість використання зазначених у пунктах 2 та 4 термінів до логістики як функції управління задля уникнення тавтології.

Більшість вчених, що проводять дослідження у сфері логістики, виділяють на мікрорівні за сферами впливу такі її види:

• логістика постачання,

• виробнича логістика,

• логістика збуту,

• інформаційна логістику,

• транспортна логістика,

• складська логістика.