Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СР№2.doc
Скачиваний:
102
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
1.53 Mб
Скачать

Самостійна робота № 2

Тема: Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів

Термін вивчення —. Для студенті спеціальностей

«Експлуатація техніки промислового рибальства та аквакультура» - 6 год.

«Зберігання, консервування та переробка риби і морепродуктів» - 8 год.

«Рибництво та аквакультура» - 8 год.

«Бухгалтерський облік – 12 год.»

Мета роботи:

навчальна - засвоїти навчальний матеріал про рівень та характер використання природних ресурсів в умовах сучасного рівня розвитку виробництва.

Розвивальна: проаналізувати особливості використання природного ресурсу в окремих галузях господарства, та чинники що впливають на них;

виховна - викликати почуття занепокоєності щодо вичерпаності ресурсів.

Форма виконання та контролю: реферативна або медіаінформативна із поточним контролем.

Базові елементи знань:

  • Природне середовище;

  • Навколишнє середовище:

  • Природні ресурси;

  • Вичерпні природні ресурси;

  • Умовно невичерпні природні ресурси;

  • Відновлювальні природні ресурси;

  • Не відновлювальні природні ресурси.

Тривалий час люди вважали, що з природи можна брати її багатства, не піклуючись про їх відновлення. Будуючи, ми руйнували і руйнуємо основи самого життя, змінюємо біосферу, яка тепер стала протидіяти людству за своїми законами. Так, якщо війна між людьми це геноцид, то війна проти природи - терацид (гр. терра - земля) - війна проти самої Землі.

Зміни в природі супроводжують людство на всіх етапах розвитку цивілізації - первіснообщинному, рабовласницькому, феодальному і капіталістичному. На початку розвитку цивілізації шкода, нанесена людьми природі, була незначною. З розвитком техніко-технологічної могутності людей руйнації у природі зростали.

Розуміючи це, в багатьох країнах вже у XVIII-XIX ст.ст. століттях з'явилися закони, які регламентували відношення людини до природи, її ресурсів, компонентів. Виникла необхідність наукового аналізу змін, породжених діяльністю людей, тобто антропогенних змін (гр. антропос - людина, генос - породжувати). Ці зміни стали настільки очевидними, що у 1913 р. у Швейцарії був скликаний Перший Міжнародний з'їзд з охорони природи.

Катастрофічні зміни у природі, що виникли на початку XX ст. - світові війни, революції в багатьох країнах світу призвели до знищення природних ресурсів і руйнації світового господарства, а потім для його відновлення знову знадобилися величезні природні ресурси, що бралися з природи. Це призвело у 50-60 рр. ХХ ст. до початку глобальної кризи, яка стала результатом суперіндустріалізації та супер-мілітаризації всіх сфер людської діяльності. Виникли всесвітні актуальні проблеми збереження природи як єдиного цілого.

Тепер людство стало геологічною, космічною силою, яка змінює всі природні сфери - літосферу, атмосферу, гідросферу планети - її географічну оболонку. Катастрофа в тому, що відбувається отруєння всіх сфер існування живих істот і передусім людини. Інтенсивність життя в Світовому океані зменшилася на 30%, тому що в нього щорічно потрапляє близько 600 млрд т отруйних речовин. З атмосфери вилучається близько 80% кисню, який продукується наземною рослинністю. Саме тому в 1994 р. було прийняте рішення ООН про зменшення використання органічних видів палива для виробництва енергії. Збереження природи як єдиного цілого стало найактуальнішою проблемою сучасності.

Сформувалися глобальні біосферні проблеми: демографічні - перенаселеність при відсутності екологічно збалансованих, нешкідливих технологій; соціально-економічні - безмежне зростання потреб людства, які виснажують природу, і тому важлива думка відомого ученого академіка

М. Амосов проте, що людство повинно неминуче обмежити свої потреби, якщо хоче жити далі. Без цього всі існуючі проблеми ще більше загостряться - атмосферні - хімічне забруднення, виникнення парникового ефекту, руйнація озоносфери; гідросферні - виснаження запасів прісної води, забруднення Світового океану; літосферні - руйнація ґрунтів, нераціональне використання земних надр, надзвичайної сили землетруси та виверження вулканів; мінерально-енергетична криза, яка призвела до виснаження відомих покладів корисних копалин та до руйнації біосферних зв'язків між рослинним і тваринним світами, і як наслідок - зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Ці проблеми були розглянуті на всесвітньому форумі 1992 р. в Ріо-де-Жанейро і запропоновано ряд заходів, концепцій подальшого розвитку людської цивілізації. Одним з центральних положень збереження екологічної рівноваги між природою та людством стала концепція збалансованого, або гармонійного, сталого розвитку, яка регламентує екологічну поведінку кожної держави, вимагає дотримання певних меж використання природних ресурсів, забруднення довкілля.

Але, на жаль, вони виконані не були, про що велася мова через 10 років, у 2002 р., на Йоханесбурзькому саміті, присвяченому існуючим невирішеним і майбутнім екологічним проблемам. Підкреслювалося, що найважливішою проблемою сучасності є екологічна безграмотність населення планети - від найвищих посадовців до пересічної людини, відсутність екологічної культури. Це є основою кризової ситуації на планеті.

Теоретична частина:

Загальний стан природних ресурсів. Проблеми еколого-економічних відносин суспільства з природою

Природа, як ціле чи будь-яка її частина, завжди, на будь-якому історичному етапі розвитку суспільства, є основним компонентом в економічних відносинах. Як підкреслював Ф. Енгельс, економічні відносини будь-якого суспільства проявляються передусім як соціальні інтереси, які є рушійними силами, що спонукають людей до певного виду діяльності. Інтереси людей, їх потреби пов'язані з еколого-ресурсними можливостями певного регіону. З розвитком суспільства його еколого-ресурсні потреби постійно збільшувалися, змінювалися, впливаючи на результативність виробництва, що видно з табл. 1.

Таблиця 1. Обмін товарів на світовому ринку ( млн т, екз.)

Рік

1900

1920

1940

1960

1980

НАФТА

млн.барел.

0,025

5,6

20

125

260

Пшениця,

млн т

69

105

140

250

445

Чавун,

млн т

70

80

95

336

716

Мінеральні добрива,

млн т

_

_

31

62

210

Автомобілі

млн од.

_

_

5

16,4

30


У XVIII першочергове значення для господарства мали земля та ліс і переважала ручна праця, у XIX ст. на перший план вийшли кам'яне вугілля і залізна руда, активного розвитку набуло машинне виробництво, в результаті чого почалося зростання забруднення природного середовища. Саме в цей період були закладені основи індустріального розвитку суспільства, а отже, активного забруднення довкілля.

Поступово сформувалися неправильні уявлення про невичерпність запасів природних ресурсів, про нескінченні можливості їх самовідновлення. Такі уявлення вкорінилися у свідомість багатьох поколінь і змінити їх дуже важко.

У XX ст. в зв'язку з ростом населення збільшився рівень індустріалізації, а отже, зросла роль більш ефективних джерел енергії -нафти, природного газу, виробництво електроенергії за рахунок їх спалювання - теплові електростанції, а отже, різко зріс рівень забруднення довкілля.

Пізніше, в середині століття з'явилися атомні електростанції, для роботи яких були розроблені родовища уранових руд і виникла проблема радіоактивного зараження довкілля.

Для задоволення потреб промисловості зріс видобуток різноманітних руд, особливо кольорових металів, енергетичної сировини - основи промислового розвитку, про що свідчать дані табл. 2.

Таблиця 2. Структура споживання енергетичних ресурсів у світі (млн т умовного палива, в дужках %)

Ресурси

Роки

Вугілля

Нафта

Природний газ

Торф, сланці

Атомна енергія

Інші види

1900

723

(76,1)

29

(3,0)

1,9

(1,0)

173(18,2)

16

1950

1547

(54,5)

680

(40,1)

256

(8,9)

185 (6,3)

187,5

1970

2235

(30,4)

2247

(37,8)

1448

(19,7)

275 (3,7)

36 (0,5)

414

1980

3200

(37,8)

4600

(40)

2550

(20,9)

350 (2,8)

1000(8,2)

500

1990

4400

(30)

6700

(33)

4300

(22,6)

450 (1,3)

1512

750

2000

5600

(24)

10000

8000

(25)

600 (2,0)

8000 (20)

1200

Тепер з'явилися не тільки нові форми застосування природних ресурсів, але і зростає обсяг їх використання.

Раніше такі метали як срібло, золото, платину використовували в якості банківських, валютних та для виробів ювелірних виробів. Значні їх кількості використовують в наукових дослідженнях, хімічній промисловості в якості каталізаторів, в електротехніці, точному приладобудуванні. Через це зростають темпи їх видобутку та ціни на них.

Крім економічних негативів при їх видобутку забруднюється природне середовище. Наприклад при видобутку золота в Румунії відбувається періодичне забруднення Дунаю сполуками ціанідів, які використовують в технології виділення золота з порід. За останні десятиріччя не було повідомлень про відкриття, розробку нових родовищ корисних копалин цих та інших металів, а також інших -вугілля, нафти, природного газу.

Все більше використовують родовища з малим їх вмістом, що різко збільшує вартість кінцевого продукту. Вже існують технології видобутку благородних дорогоцінних металів з морських, океанських вод, хоча видобуток золота, платини, срібла, інших металів поки ще не рентабельний.

Споживання енергоресурсів у світі безупинно зростає, млрд т умовного палива: 1900-1925 рр. - 30; 1925-1950 рр. - 50; 1950-1970 - 95; 1975-2000 рр. - 300-450. В розрахунку на одну людину споживання за період з 1990-2000 рр. збільшилося в 5 разів. Потреба в урані складає 135 тис. т. Його запаси в надрах - понад 4 млн т, але з них тільки до 50% достовірні. Існують технології видобутку урану з океанської води за допомогою іонообмінних полімерів, але економічно вони поки що не вигідні.

Таким чином, людство безперервно нарощує темпи видобутку корисних копалин і при цьому мало дбає про їх збереження, відновлення, коли це можливо, розуміючи, що багато з них є такими, що не поновлюються. При цьому відбувається катастрофічно швидке забруднення довкілля, середовища проживання людей і виснаження природних ресурсів. Статистика свідчить, що з кожної тонни видобутої сировини утворюється 0,6 тонни (60%) відходів у вигляді відвалів на місцях її видобутку, на виробництвах з її переробки. Це результат недосконалих технологій видобутку, переробки, низький коефіцієнт використання відходів.

Через зростання населення на планеті, а отже, і потреб, зростає й видобуток корисних копалин, виробництво товарів для задоволення потреб людства. Швидкі темпи нарощування видобутку характерні для вольфраму, молібдену, марганцю, які використовують у виробництві жаро-, механічно стійких сталей. Зростає вартість їх видобутку через погіршення умов видобутку - глибокі шахти, зменшення концентрації основного металу.

Розвідані потенційні ресурси енергоносіїв обмежені, тому необхідно змінювати екологічну політику їх використання. Постійне нарощування темпів видобутку енергоресурсів не тільки виснажує і забруднює біосферу, а й стає основою енергетичної та промислової кризи. Енергетичні ресурси - це будь-які джерела механічної, фізичної і хімічної енергії. Запаси палива в надрах складаються з вугілля, нафти, газу та уранових руд.

Запаси вугілля оцінюється в 9-11 трлн. т (умовного палива) при видобутку більше 4,2 млрд т за рік. Найбільші розвідані родовища вугілля, млрд т: США - 430; СНД - 290; ФРН - 100; Австралія - 90; Англія - 50; Канада - 50; Індія - 29 млн т. Видобуток викопного палива супроводжується зміною рельєфу місцевості, руйнуванням родючого шару землі. Використання вугілля будь-якого виду, сорту супроводжується забрудненням атмосфери і вод, чим наноситься збиток, який не відшкодовується.

Світові запаси нафти оцінюється у 840 млрд т умовного палива, з них тільки 10% - достовірні і 90% - теоретично ймовірні запаси. Основний постачальник нафти на світовий ринок - країни Ближнього і Середнього Сходу. Тут розташовано 66% світових запасів нафти, у Північній Америці - 4%, в Росії - 8-10 %. Відсутні родовища нафти в Японії, ФРН, Франції і багатьох інших розвинутих країнах. До 2000 р. обсяг імпорту нафти в США в 2 рази перевищував рівень її видобутку. Запаси природного газу в світі оцінюють в 300-500 трлн. м3. Найбільші його запаси в Іраку, Саудівській Аравії, Алжирі, Лівії, Нігерії, Венесуелі, Мексиці, США, Канаді, Австралії, Великобританії, Норвегії, Голландії. В Росії зосереджено 30% його світових запасів. Щорічно тут добуваються 800-850 млрд м3 природного газу. На сучасному етапі розвитку цивілізації на перший план виходить проблема раціонального ведення господарства в будь-якій країні, застосування найбільш ефективних промислових і природоохоронних технологій. Сучасний еколого-економічний стан змушує людей використовувати не тільки традиційні джерела корисних копалин (в основному поверхневі), а й поклади на шельфах морів і океанів. З "морських" корисних копалин добувають нафту, природний газ, розсипи поліметалічних руд (кассітеріт, золото).

Україна серед всіх країн світу посідає 13 місце за покладами корисних копалин. Це світові запаси залізних, марганцевих руд, достатні запаси кам'яного вугілля, зосередженого в Донецько-Дніпровському, Львівсько-Волинському басейнах. Але вкрай недостатні запаси нафти, природного газу - власний видобуток складає близько 20%.

В Україні зосереджені світові запаси марганцю, заліза, виявлені родовища золота в Закарпатті, на берегах р. Сури поблизу Нікополя. У Кіровоградській області відкриті поклади алмазів, у Північному Приазов'ї також виявлені кімберлітові трубки, що містять діаманти.

Є нафта, природний газ в Харківсько-Полтавському родовищі, в Приазов'ї - його південному і західному регіонах, у Причорномор'ї. В надрах України зосереджено 45 млрд т вугілля у Донецькому і 11 млрд т у Львівсько-Волинському басейнах. Великі запаси газу і нафти розвідані в Дніпровсько-Донецькій, Прикарпатській і Причорноморській геологічних провінціях

.

Достатньо високий рівень концентрації родовищ в Україні - насамперед кам'яного вугілля, нафти, залізної та марганцевої руд, будівельних матеріалів став причиною розвитку потужних територіально-промислових комплексів - агломерацій і вузлів: Донецько-Макіївська, Дніпровсько-Дніпродзержинська, Лисичансько-Рубіжанська, Криворізька, Львівсько-Волинська. І як наслідок - виникнення екологічного неблагополуччя, особливо у східних областях, що близьке до кризового стану. На території Кіровоградської, Дніпропетровської областей найбільші в Європі запаси уранової руди, якої вистачить щонайменше на 100 років. Процес видобутку корисних копалин стає все більш трудомістким і потребує великих капіталовкладень. Якщо донедавна глибина шахт обмежувалася 700-1000 м, то тепер видобуток ведеться на глибинах 1,5-2 і навіть 3 км, що, звісно, збільшує небезпеки, сприяє частим аваріям.

Відомі родовища корисних копалин майже вичерпані, а концентрація вмісту корисного компонента стає все нижчою. Наприклад, середній вміст заліза в рудах знизився в середньому з 48,7% у 1955 р. до 25,5% у 1990-х рр. Тому для виробництва 1 т товарної руди в 1955 рр. необхідно було добути 1,2 т сирої руди, то тепер - більше як 2 т. В результаті - подорожчання продукції і як наслідок - економічна криза.

Через це дуже актуальним є, як говорив ще в XIX ст. Е. Геккель, економія природи, її ресурсів. Тому важливим розділом сучасної екології є економіка раціонального природокористування. Сучасна економіка дуже тісно пов'язана з екологією. Всі сучасні екологічні проблеми людства - результат нераціонального використання природних ресурсів. Отже, головна задача сучасної екології та економіки розробити нові підходи в експлуатації природних ресурсів, менше забруднювати довкілля шкідливими відходами виробництва.

Практична частина: