56.Шкідливі хімічні речовини,біологічні чинники,виробничий пил

Хімізація народного господарства сприяла значному розширенню виробництва та застосуванню в промисловості різних хімічних речовин. Значно збільшився їх асортимент: одержано багато нових хімічних сполук, які становлять небезпеку для оточуючого середовища і людей.

Шкідливою речовиною є така речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення стану здоров’я від норми. Шкідливі хімічні речовини використовуються як сировина (хлор для виготовлення хлорного вапна) чи допоміжний матеріал (бензол, який застосовується як розчинник). У деяких випадках вони є побічними продуктами, що створюються у технологічних процесах (наприклад, окис цинку в литті латуні).

За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, очі, шкіру, слизові оболонки (аміак, кислоти, сірчасті сполуки тощо); задушливі, які викликають токсичний набряк легень (сірководень, вуглекислий газ, метан, інертні гази, азот і т. д.); наркотичні, що спричиняють наркотичний вплив і впливають на центральну нервову систему (ацетон, бензин, леткі вуглеводні тощо); сомотичні (миш’як, ртуть, свинець й ін.); канцерогенні речовини, що впливають, як правило, на злоякісні новоутворення — пухлини (циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

►серцеві — кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо;

►нервові — порушення психічної активності (чадний газ, фосфор органічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки);

►печінкові — хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;

►ниркові — сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

►кров'яні — похідні аніліну, анілін, нітрити;

►легеневі — оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи:

►летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) — термін дії до 10 діб;

►тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях — термін дії від 2 до 5 діб;

►короткочасні — тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

Біологічні фактори небезпеки

• Загальна характеристика біологічних об'єктів. Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекцій них захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, най простіші).

• Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

• отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;

• дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку.

Патогенні організми. Особливостями дії мікроорганізмів є:

> висока ефективність зараження людей;

> здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

> наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

> певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

> здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

-через верхні дихальні шляхи (повітрям);

-через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

-через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

-через шкіру та слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають♦чуму, ♦сибірку, ♦сап, ♦холеру, ♦лихоманку, ♦віспу, ♦ботулізм, ♦грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови — з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться , ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

Виробничий пил – тонкодисперсні тверді частинки, що перебувають у повітрі у зваженому стані.

Пил – розповсюджений небезпечний ташкідливий виробничий фактор. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства.

Пил може здійснювати фіброгенну дію, за якої в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органа.

Як відомо, пари і гази утворюють разом з повітрям суміші, а тверді і рідкі частинки – дисперсні системи, аерозолі, які поділяються на:

– дим – тверді частинки розміром < 1 мкм;

– туман – рідкі частинки розміром < 10 мкм;

– пил:

а) грубодисперсний

б) середньодисперсний

в) дрібнодисперсний

Дрібнодисперсний пил поділяється на:

– тонкодисперсний

– пил “витання”

Промисловий пил класифікується не тільки за розмірами, але також і за іншими чинниками.

За хімічним складом, що, своєю чергою, буває:

– органічний пил (тваринний, рослинний, полімери, пластмаси, дерев’яний, бавовняний, льняний, картопляний);

– неорганічний пил (мінерали, металевий);

– змішаний пил (шліфувальні операції).

За способом утворенняна:

– аерозолі дезінтеграції (утворюється при подрібненні, помелі та сортуванні твердих речовин);

– аерозолі конденсації (утворюються із парів, металів, а також рідких ШР).

За формою частинокна:

– пил з гострими гранями, які сприяють механічному пошкодженню легеневих тканин;

– пил з округлими гранями.

За електростатичним зарядомподіляються на:

– позитивно заряджені частинки, які небезпечніші, оскільки краще осідають в організмі, ніж негативно заряджені;

– негативно заряджені.

Залежно від дії на організм людини:

– отруйний пил (токсичний);

– неотруйний пил (нетоксичний).

За видом пилу:

– аерозолі (зважені частинки пилу в повітрі);

– аерогелі (частинки пилу, що осіли на апаратах, трубопроводах тощо).

Залежно від хімічного складу і розчинення в біологічному середовищі дія пилу проявляється у вигляді:

– алергічної дії, тобто появляється реакція організму на пил;

– отруйної дії (отруєння організму);

– подразнювальної дії;

– фіброгенної дії, тобто захворювання органів дихання, яке полягає в тому, що стінки альвеол і частково стінки бронхів нижнього рівня, тверднучи, утворюють рубцеву тканину і дифузія газів при цьому через ці стінки неможлива.