Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
освітньо.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
260.76 Кб
Скачать

освітньо-виховний вплив вітчизняної історії, в тому числі

Одеського державного екологічного університету

на становлення майбутніх спеціалістів

Історія України – це наука про процес розвитку людського суспільства на українських землях. Предметом історії України є вивчення цього процесу, тобто осягнення розумом історії закономірного розвитку людського суспільства (а також ролі народу й окремих його особистостей як суб’єктів суспільно-історичної діяльності і культури) та державотворчих традицій на території України від найдавніших часів до сьогодення.

Необхідно ознайомитися з історію первіснообщинного ладу на українських землях, починаючи з появи і розселення перших людей на нашій території, а тоді – з соціальною організацією, заняттям, побутом, духовним життям найдавніших людей, становленням людей сучасного виду (homo sapiens) і родоплемінного ладу, розвитком стародавніх землеробсько-скотарських культур, розкладом первіснообщинного ладу, зародженням станово-класового суспільства і державотворчої традиції у іраномовних кочових племен, життям і розвитком старогрецьких міст-держав як органічної частини античної цивілізації, появою і розселенням слов’ян, утворенням ними протодержавних об’єднань, етногенезом українського народу, виникненням і розвитком першої східнослов’янської держави Київської Русі.

Далі треба знати історію розвитку людського суспільства на західноукраїнських землях, де захоплення їх Литвою і Польщею призвело до поглинення української державності, на наддніпрянських землях, де виникло українське козацтво, утворена Козацька держава, яка мала велике значення в історії українського народу і світової цивілізації, на землях, що входили до складу Росії, Австро-Угорщини (потім – до Польщі, Чехословаччини та Румунії). Важливим є об’єктивне висвітлення Визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б.Хмельницького, Переяславської Ради, Переяславсько-Московського

5

договору 1654р., політики російського царизму на Україні в другій половині ХVII – першій половині ХVIII ст. та її наслідків для української державності, для подальшого посилення антифеодальної боротьби, виникнення і розвитку національного руху. Значне місце займає вивчення історії України в ХХ ст.: часів загальноросійських і української революцій, громадянської війни і воєнної інтервенції країн Заходу, коли на наших споконвічних землях виникли такі національно-державні утворення, як УНР, УСРР, Українська держава гетьмана П.П.Скоропадського, ЗУНР, а також розвитку українського радянського суспільства на соціалістичних засадах, історичного процесу об’єднання всіх українських земель в єдиній державі і здобуття нею незалежності та сучасного процесу її розбудови як демократичної, соціальної і правової.

Вітчизняна історія невід’ємна від історії людства. Вона охоплює віхи історичного шляху українського народу, який протягом багатьох віків робив значний вклад у розвиток світової цивілізації.

Історія України – це наша дорогоцінна спадщина. Глибоке вивчення минулого дає людям можливість краще пізнати сучасне, отримати впевненість у правильності обраного шляху, підтвердженого попереднім досвідом, консолідуватися у єдиному поступі в майбутнє і швидко реалізовувати найскладніші завдання. Адже історичний досвід застерігає всіх від ігнорування, а тим більше порушення загальних закономірностей розвитку людства, від силових спроб загальмувати або зупинити суспільний прогрес, від ворожнечі чи відкритої суспільної конфронтації, які загрожують непоправними катаклізмами.

Важливо звернути увагу на освітньо-виховне значення (для становлення майбутніх спеціалістів) історії нашого – Одеського державного екологічного університету, – діяльність якого нараховує 75 років. В історію ОДЕКУ, заснованого 1932 р. в колишній столиці України – Харкові як інженерного гідрометеорологічного інституту у складі Гідрометслужби України, а з 1933р. – ГМС СРСР, вписано безліч великих освітніх і наукових справ, перемог.

Вже до Великої Вітчизняної війни інженерний гідрометеорологічний інститут став визнаватися одним з кращих ВНЗ України. На початку війни інститут був евакуйований в м. Ашхабад, де як підпорядкований Головному управлінню Гідрометслужби Червоної Армії, отримавши назву „Харківський гідрометеорологічний інститут Червоної Армії (ХГМІ ЧА)”, в подальшому з честю виконував своє завдання по підготовці унікальних кадрів для гідрометеорологічного забезпечення наступальних бойових операцій Сухопутних військ, ВМФ і ВПС. Про роль інституту в підготовці спеціалістів-гідрометеорологів у грізну пору війни й увагу, яка приділялася йому з боку держави, свідчив і такий немаловажний факт, що викладачі і студенти одержували по 800 грамів хліба як службовці Наркомату оборони (іншим же категоріям населення видавали по 400-500 грамів). За свою

6

повну хоробрості і доблесті ратну працю випускники гідрометеорологічного інституту нагороджені орденами і медалями, їх славні справи відображені в хроніці воєнних днів, у воєнно-історичній літературі.

9 липня 1944р. РНК СРСР ухвалила Постанову про перебазування Харківського гідрометеорологічного інституту із м. Ашхабада в м. Одесу з перейменуванням його в Одеський гідрометеорологічний інститут і з наданням йому приміщень для навчального корпусу і гуртожитку на 400 осіб. У напівзруйнованому м. Одесі було важким виконання завдання по підготовці в ОГМІ початку навчального процесу вже 1 листопада 1944р. Тоді в колективі інституту налічувалося майже 500 студентів і більше 30 викладачів. Інститут по суті відродився знову і швидко почав розвиватися; відкрилися нові відділення: океанологічне, агрометеорологічне. Стала працювати аспірантура.

У перші повоєнні десятиліття помітно розширялися навчальні бази ОГМІ. Видатні професори інституту створювали наукові школи. У 70-80-х рр. побудовано навчально-лабораторний корпус, спортивно-оздоровчий комплекс із плавальним басейном, 2 гуртожитки, їдальню та ін. Появляються нові спеціалізації. Почалася підготовка кадрових офіцерів-гідрометеорологів для Міністерства оборони і Служби безпеки України. Працювала спеціалізована Вчена рада по захисту кандидатських дисертацій.

З 1993р. інститут перейшов на триступеневу систему підготовки фахівців: бакалаврів, спеціалістів та магістрів (фахівців з поглибленою науково-практичною підготовкою за відповідними спеціальностями і спеціалізаціями). Тобто структура навчального процесу в ОГМІ поступово була наближена до міжнародних стандартів і стала відповідати їм, в тому числі стандартам Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) – спеціалізованої агенції ООН. З напряму „Гідрометеорологія” інститут вже майже 55 років готує фахівців для ВМО. Програми підготовки фахівців з цього напряму відповідають міжнародним стандартам і визнаються гідрометеорологічними службами світу.

ОГМІ за своєю організаційною структурою, навчальною і науковою діяльністю, за рівнем підготовки спеціалістів з фундаментально-прикладних наук, різних галузей народного господарства у поєднанні з гуманітарними науками і при відповідній ролі їх в цьому набув статусу університету. З огляду на це, Кабінет Міністрів України розпорядженням № 363-р від 9 серпня 2001р. утворив Одеський державний екологічний університет(ОДЕКУ).

Гідрометеорологічний інститут зостався одним з головних структурних підрозділів університету; він же є єдиним в Україні навчально-методичним центром підготовки та перепідготовки фахівців з 5 цивільних і 3 військових спеціальностей напряму „Гідрометеорологія”. ОДЕКУ має також 8 факультетів (еколого-економічний, природоохоронний, комп’ютерних

7

технологій, магістерської та аспірантської підготовки, заочний, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, довузівської підготовки, іноземних студентів); Херсонський і Харківський гідрометеорологічні технікуми; навчально-консультаційні пункти університету, розташовані в Одеській, Миколаївській, Вінницькій, Львівській, Луганській, Херсонській областях та АР Крим; Південну філію Державного інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; проблемні науково-дослідні лабораторії з проблем Антарктиди, ядерної та радіаційної безпеки, фізики складних систем і довкілля; науково-дослідний центр; спеціалізовану Вчену раду по захисту докторських і кандидатських дисертацій з 4 наукових спеціальностей; докторантуру та аспірантуру з 8 наукових спеціальностей.

Одеський державний екологічний університет – унікальний і єдиний у такому пріоритетному напрямі освіти й науки вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, який динамічно розвивається. За якісними показниками ОДЕКУ є одним з найкращих ВНЗ України. Об’єктивними показниками цього є позиції, котрі він зайняв у 2007р. в рейтингах ВНЗ України, що визначені Міністерством освіти і науки України (4 місце в групі із 37 технологічних ВНЗ, будівництва і транспорту) та незалежним міжнародним рейтинговим агентством (37 місце серед більш, ніж 330 ВНЗ України). У нашому університеті сформовані визнані науковою спільнотою в Україні та в близькому і дальньому зарубіжжі наукові школи, створена потужна матеріально-технічна база, яка дозволяє організувати навчальний процес, наукові дослідження та надає сприятливі соціальні умови для студентів, аспірантів, докторантів і викладачів. Свій 75-річний ювілей університет зустрів з суттєво оновленою матеріально-технічною базою: студенти і науково-педагогічні працівники почали заняття у нових навчально-лабораторному корпусі та спортивному комплексі; студенти отримали новий оздоровчий центр, спортивні майданчики. Капітально відремонтована студентська їдальня, гуртожитки університету почали опалюватися новою власною газовою котельнею, що дало можливість суттєво поліпшити умови проживання. Загальна площа лише новобудов університету склала більше 17,5 тис. кв. м., в них встановлено нове навчальне, наукове та технологічне обладнання вартістю понад 2 млн. грн.

Необхідно відзначити, що за весь період, починаючи з 1993р., відколи посаду ректора посідає Сергій Миколайович Степаненко, наш ВНЗ розвивається особливо динамічно. Це наслідок того, що С.М.Степаненко є: ініціативним і творчо активним педагогом-організатором, схильним до своєчасного опрацювання і застосування найбільш значущих інновацій у навчальному процесі, науково-методичній роботі; новатором важливих наукових досліджень. У цей період С.М.Степаненко і сам досяг видатних творчих перемог – став доктором фізико-математичних наук, професором, академіком, членом Президії Академії наук вищої школи України,

8

заступником голови Ради ректорів ВНЗ III-IV рівнів акредитації Одеського регіону. Під його керівництвом створений чудовий науково-педагогічний колектив. Тепер навчальний процес забезпечують близько 220 викладачів, серед яких майже 80% з науковими ступенями та вченими званнями, в тому числі 20% докторів наук, професорів, академіків.

Отже, ОДЕКУ має всі можливості здійснювати підготовку фахівців у галузях гідрометеорології, екології, моніторингу стану навколишнього середовища, організації природоохоронної діяльності, водних біоресурсів, менеджменту природокористування, комп’ютерних технологій та ін. у відповідності до сучасних вимог й на рівні кращих європейських і світових стандартів. Випускники ОДЕКУ розподіляються в підрозділи Державної гідрометеорологічної служби України та країн СНД, в регіональні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету України по водному господарству, Державної гідрографічної служби України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, в Український Антарктичний центр, інші міністерства, відомства й установи. За весь період діяльності (з 1932р.) ХІГМІ – ОГМІ – ОДЕКУ випустив майже 25 тис. висококваліфікованих фахівців-гідрометеорологів та екологів для колишнього Радянського Союзу, країн СНД, а також багатьох країн далекого зарубіжжя.

ОДЕКУ набув всіх ознак дослідницького університету. В ньому сконцентрований найбільш потужний в Україні науковий потенціал в галузі моніторингу та охорони навколишнього середовища. Вчені університету зробили вагомий внесок у розвиток гідрометеорологічної та екологічної освіти і науки в незалежній Україні. Це наші вельмишановні професори і доктори наук: А.М.Андріанов, А.М.Бефані, Н.Ф.Бефані, О.І.Герасимов, О.В.Глушков, Є.Д.Гопченко, В.А.Єфімов, О.Г.Іваненко, В.Г.Ковальов, Ю.О.Корбан, В.Х.Кругляк, Л.С.Лобода, І.Д.Лоєва, В.І.Мещеряков, З.А.Міщенко, Є.В.Обухов, А.М.Польовий, Т.А.Сафронов, Ю.М. Соколов, С.М. Степаненко, В.Ф. Суховій, А.Г.Тарнопольський, Ю.С.Тучковенко, В.М.Хохлов, Є.П.Школьний, В.А.Шнайдман.

На базі нашого університету як провідного ВНЗ в системі вищої метеорологічної та екологічної освіти України діють науково-методичні комісії Міністерства освіти і науки України з напрямів „Гідрометеорологія” (голова проф. Є.Д.Гопченко) та „Екологія” (голова проф. С.М.Степаненко), 3 науково-навчальні комплекси Міністерства освіти і науки України: „Український центр гідрометеорологічної освіти” (до його складу увійшли Харківський і Херсонський гідрометеорологічні та Київський геологорозвідувальний технікуми), „Український центр екологічної освіти”, Південна філія Державного інституту підвищення

9

кваліфікації і перепідготовки кадрів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

В історію ОДЕКУ вписано багато славетних імен його викладачів і випускників. Наш університет набув добрих традицій, знайшов своє неповторне обличчя в суспільстві. Нині ж він, як і впродовж всієї своєї 75-річної історії, намагається закріпляти найкраще із досягнутого, творчо запроваджувати освітні інновації, інформаційні технології, сприяючи поступовій інтеграції вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.

Отож, студенти в ході вивчення вітчизняної історії повинні добре знати й історію заснування, становлення і розвитку свого ВНЗ, його структурних підрозділів: гідрометінституту, факультетів, кафедр, наукових шкіл, а також творчу діяльність видатних випускників. Треба пишатися результатами самовідданої праці всіх поколінь викладачів, випускників і, наслідуючи їх приклад, примножувати славу університету.

Мета і завдання курсу „Історія України”

Метою вивчення дисципліни „Історія України” в університеті є надзвичайна необхідність прилучити студентів до оволодівання дорогоцінною спадщиною – знаннями про віхи історичного шляху українського народу, котрий протягом багатьох віків робив значний вклад в розвиток світової цивілізації.

Головним завданням курсу „Історія України” є забезпечити високий рівень історичних знань та історичного мислення у студентів. Призначення ж історичної науки, історії України полягає не тільки в тому, щоб правильно висвітлювати минуле, але й глибоко осмислювати сучасне, відкривати перспективу суспільного розвитку, допомагати передбачити майбутнє. Значить, вивчення історії України не є самоціллю. Це необхідно для того, щоб ясно бачити логіку розвитку суспільних процесів, їх взаємодію, щоб правильно розуміти уроки історії і брати їх на майбутнє, навчитися робити загальногромадянські, загальноцивілізаційні висновки з історичного минулого.

Як мовиться, не знаючи історії, не можна бути освіченою людиною. Дисципліна „Історія України” у ВНЗ покликана дати студентам необхідні історичні знання, щоб стати свідомо і добросовісно діючими майбутніми фахівцями своєї справи.

10

Соціально значущі функції історичної науки

Високе призначення історичної науки – зберігати набутий людством досвід, знання якого дозволяє краще зрозуміти сучасне і визначити правильну перспективу майбутнього розвитку. Адже історична наука досліджує минуле в усій його повноті і внутрішній єдності. В цій багатоликій, різнорідній картині людської діяльності вона виявляє загальні й окремі зв’язки і відносини, шукає закони розвитку, розкриває ці закони і простежує специфіку їх дії на різних етапах руху суспільства. Важливо підкреслити, що історія (вітчизняна і світова) виконує ряд соціально значущих функцій.

Пізнавальна функція історичної науки полягає в тому, що вона є засобом осягання істинних знань і розширення їх новими здобутками про розвиток людського суспільства. Маючи в своєму розпорядженні надзвичайно багатий і весь час збільшуваний матеріал для зіставляння, порівнювання, історична наука дозволяє правильно зрозуміти всю своєрідність сьогодення, є знаряддям його пізнання; а оволодівання великими і правдивими знаннями історії інтелектуально розвиває людей.

Історії властива практично-політична функція. Виявляючи на основі дослідження фактів, подій, явищ, процесів закономірності суспільного розвитку, історична наука здатна допомогти виробити правильний політичний курс, запобігти упереджених, позбавлених об’єктивності, рішень. Конче потрібне свідоме використання виявлених історичних закономірностей, законів, що управляють суспільними явищами. В правильному розумінні єдності минулого, сучасного і майбутнього – джерело інтересу людей до своєї історії. Життя завжди вимагає від всіх учитися у уроків історії. Але ж ми часто забуваємо те, чому історія нас вчить, чи не враховуємо її уроків. Вже багатьом людям починає прикро думатися, що це і є найбільший урок, який ми виносимо з історії.

Особливою можна вважати світоглядну функцію історії. Історична наука містить в собі певні аспекти світогляду і є одним з важливих засобів його формування у студентів – майбутніх спеціалістів. Глибоке знання історії – одна з найперших умов формування наукового світогляду. По суті світогляд – суспільно-політичний феномен, який виник з появою людського суспільства. Світогляд становить систему узагальнених поглядів на світ, суспільство, закони їх розвитку і може визнаватися науковим, якщо спирається на об’єктивну реальність. В суспільному розвитку об’єктивна реальність – це історичні факти. Історія, її фактологічна сторона, є фундаментом, на якому базується наука про суспільство. Щоб висновки з історії стали науковими, необхідно вивчати всі факти, що відносяться до конкретного процесу, в їх сукупності і взаємозв’язку.

У історії вельми значною є виховна функція. Власне, вона і була центральною вже на перших етапах становлення історії. Всесвітня історія –

11

це пам’ять всього людства, історія України – пам’ять нашого народу. В житті суспільства історія є педагогом, вихователем розуму і почуттів, вона згуртовує націю, зміцнює почуття патріотизму. Історична наука має величезний потенціал виховного впливу на становлення майбутніх спеціалістів; знання історії дають можливість оцінювати роль народу і окремих осіб-правителів у розвитку суспільства, бачити вади, пороки суспільства і людей та робити висновки, як це позначалося чи відбивається зараз на долі української національної ідеї; виховання історією формує високі якості громадянина – патріотизм (що є виявом любові до своєї Батьківщини, до українського народу – громадян України всіх національностей), вірність обов’язку перед державою і суспільством, національну самосвідомість, силу волі і духу, чесність, сумлінність, правдивість, чуйність тощо.