Ист Укр СРС НагайникСТАЦ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по організації самостійної роботи студентів (СРС)

з дисципліни “Історія України”

(Для студентів 1-х курсів денної форми навчання й усіх напрямків підготовки: гідрометеорологія, екологія,

комп,ютерні науки і менеджмент)

ОДЕСА - 2004

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по організації самостійної роботи студентів (СРС)

з дисципліни “Історія України”

(Для студентів 1-х курсів денної форми навчання й усіх напрямків підготовки: гідрометеорологія, екологія,

комп,ютерні науки і менеджмент)

Затверджено на засіданні методичної ради університету,

протокол № ___ від ___________ 2004 р.

ОДЕСА – 2004

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Затверджено на засіданні методичної ради ОДЕКУ,

протокол № 7 від 29.04.04 р. Голова методичної ради

___________Є.Д.Гопченко

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по організації самостійної роботи студентів (СРС)

з дисципліни “Історія України”

(Для студентів 1-х курсів денної форми навчання й усіх напрямків підготовки: гідрометеорологія, екологія,

комп,ютерні науки і менеджмент)

Затверджено на засіданні методичної комісії Г М І,

протокол № ___ від _________ 2004 р.

Директор інституту __________ М.П.Єхніч

Затверджено на засіданні кафедри

українознавства та соціальних наук протокол № від 26 квітня 2004 р.

Завідувач кафедри ________І.В.Бубнов

ОДЕСА – 2004

Методичні вказівки по організації самостійної роботи студентів (СРС) з дисципліни “Історія України” /к.і.н., доц. Нагайник В.А., ст. викл. Влялько В.А. – Одеса: ОДЕКУ, 2004. - 51с.

Методичні вказівки призначені для студентів 1-х курсів денної форми навчання й усіх напрямків підготовки: гідрометеорологія, екологія, комп,ютерні науки і менеджмент.

В С Т У П

Характерною ознакою інтелектуальності широких кіл населення в цивілізованих країнах світу є їх велика зацікавленість вітчизняною історією. Під історією розуміється об’єктивна дійсність в її розвитку, русі, тобто насичений діяльними силами і здібностями людей зв’язок минулого теперішнього і майбутнього. Інакше кажучи, закономірний процес розвитку суспільного життя і спільної діяльності людей в конкретних формах, в просторово-часових вимірах і називається історією. Терміном “історія” позначається також наука, що досліджує, вивчає минуле, розглядає процес розвитку людського суспільства в цілому, аналізує сукупність всіх явищ суспільного життя (економіку, політику, культуру, побут тощо), їх взаємозв,язки і взаємозумовленості. Оволодіння ж великими і правдивими знаннями історії інтелектуально розвиває людей. В нашій незалежній державі теж виявляється немалий інтерес громадян до історії України, прагнення знати минуле, усвідомити шлях, пройдений народом, бажання навчитися розуміти закономірності історичного розвитку суспільства, бачити драматичні помилки і великі досягнення та вміти висновувати обґрунтовані думки на краще. Отож, без знання минулого неможливо зрозуміти сучасне, передбачити, а тим більше успішно будувати, майбутнє. Хоча в історії різних часів не буває прямих аналогій, схожі ж ситуації виникають часто, а головне – історія виявляє закони і закономірності суспільного розвитку.

Самостійна робота студентів (СРС) з історії України, всіх інших гуманітарних та спеціальних фундаментально-прикладних наук є важливим фактором університетського навчання і виховання. З першого ж дня своєї учбової діяльності студенти повинні твердо усвідомити, що вищий навчальний заклад (ВНЗ) не лише дає їм спеціальність, а й виховує творчі здібності, вміння і навички самостійного наукового пізнання, самооволодівання знаннями з різних джерел інформації, самонавчання. Без самостійного творчого проникнення в суть того, що вивчається, неможливо стати повноцінними спеціалістами навіть у вузькій галузі знань. Не менш важливо студентам навчитися застосовувати набуті знання для практичного життя, виробити вміння критично мислити.

Вміння вчитися, систематично поповнювати знання, розвивати їх самостійно конче треба кожному не тільки на протязі всіх років навчання в університеті, а й після його закінчення. Адже сучасний етап науковотехнічної революції як інформаційно-технологічної революції відзначається стрімкими темпами приросту наукових знань, технологічних змін в організації виробництва, формуванням інформаційного суспільства. Вченими підраховано, що на початку ХХ1 ст. обсяг наукових знань у світовому масштабі вже був подвоєний за 1,8 року, тобто за період навчання студентів в університеті виробництво ідей, знань, інформації зростає майже у 5 разів.

Звідси випливає висновок, що в умовах формування інформаційного суспільства, коли в світі все дуже швидко змінюється, навіть в університеті неможливо на тривалий період дістати освіту. Одержання нових знань, умінь стає обов,язковим як для молодих, так і для досвідчених фахівців. Тому нині вища школа покликана формувати майбутніх спеціалістів як особистостей, здатних до самонавчання впродовж усього життя.

1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИВЧЕННЮ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”.

Сьогодні у ВНЗ України створена життєздатна система навчання

івиховання майбутніх фахівців на рівні світових досягнень. В ній особлива увага звертається на відповідне поєднання професійної і гуманітарної підготовки спеціалістів. В системі загального університетського навчання

івиховання серед гуманітарних наук значна роль належить історичній науці – історії України як нормативній дисципліні для підготовки висококваліфікованих кадрів усіх напрямків і спеціальностей. Звичайна ж

річ, конкретні теми історії України розглядаються	в їх взаємозв,язку
з багатьма питаннями філософії, політології, основ	економічної теорії

(політекономії), соціології, української і зарубіжної культури, ряду інших гуманітарних, соціальних наук, для котрих вітчизняна історія є підґрунтям і водночас на певних положеннях, знаннях, вміннях з яких вона сама базується. Історія – це велика вчителька життя, що допомагає відрізняти правду від неправди, наставниця на широку путь істини, скарбниця людської мудрості, гігантське сховище безцінного плодотворного досвіду, повчальних уроків минулого, невичерпне джерело формування у наших людей наукового світогляду, виховання у них громадянського обов,язку, святого почуття патріотизму, національної самосвідомості, важливий інструмент згуртування нації.

Метою вивчення історії України є надзвичайна необхідність прилучити студентів до цієї дорогоцінної спадщини. Не знаючи ж вітчизняної історії, яка є невід,ємною від історії людства, не можна просто бути освіченою людиною, тим більше – стати свідомо і добросовісно діючими майбутніми фахівцями своєї справи. Адже ж історична наука виконує ряд соціально значущих функцій (пізнавальну, практичнополітичну, світоглядну, виховну).

Головними завданнями вивчення дисципліни “Історія України” є забезпечити високий рівень історичних знань та історичного мислення у студентів. Призначення ж історичної науки, історії України полягає не тільки в тому, щоб правильно висвітлювати минуле, але й глибоко осмислювати сучасне, відкривати перспективу суспільного розвитку, допомагати передбачити майбутнє. Значить, вивчення історії України не є самоціллю. Це необхідно для того, щоб ясно бачити логіку розвитку суспільних процесів, їх взаємодію, щоб правильно розуміти уроки історії

і брати їх на майбутнє, навчитися робити загальногромадянські, загальноцивілізаційні висновки з історичного минулого.

Найперший же із найважливіших і обов,язкових для дотримування методологічних принципів вивчення історії України і тим більше дослідження проблем не тільки історичних, а й політичних, економічних, юридичних, інших наук – це принцип історизму. Він займає провідне місце серед багатьох факторів, які визначають можливості, глибину й ширину пізнання людиною суспільства і самої себе. Основним в принципі історизму є підхід до кожного пізнаванного предмета (дійсності) з усвідомленням того, що він розвивається, “саморухається” (як любив говорити німецький філософ Г.В.Ф.Гегель), змінюється в часі, що абстрактної істини немає, істина завжди конкретна. Феномен історизму – це стиль мислення, стрижень пізнавальної активності людей. Принцип історизму вимагає розгляду всіх суспільних явищ, подій, процесів у хронологічній послідовності і відповідності з конкретно-історичними умовами, обставинами, у взаємозв,язку і взаємообумовленості, а також в їх розвитку і зміні, щоб бачити як те чи інше явище суспільного життя виникло, які етапи в своєму розвитку пройшло, чим у кінцевому рахунку стало. Згідно з вимогами принципу історизму треба розглядати подію чи особу в цілому поточному відрізку часу, а не лише в один момент; не можна розглядати їх поза часовими вимірами. Неодмінною має бути перевірка окремих висновків й оцінок вивчення суспільних явищ уроками історії. Для повного ж визначення принципу історизму буде недостатньою вимога дивитися на сучасне очима минулого, що минуле дає можливість зрозуміти сучасне. При усвідомленні того, що являє собою історизм треба враховувати й зворотний рух пізнавальної наукової думки. Іншими словами, не тільки сучасне пізнається з погляду минулого, але й минуле пізнається з точки зору сучасного, якого маємо. Отож, пізнавальна наукова думка повинна рухатись від минулого до сучасного і від сучасного до минулого.

Щоб оволодіти достатніми історичними знаннями, студенти мусять вже з першого дня свого приходу до університетської аудиторії почати вчитися вмінню набувати їх ефективною самостійною працею над навчальними матеріалами (історичними джерелами, документальноісторичними матеріалами, науково-історичними дослідженнями, навчальними і навчально-методичними посібниками тощо) за відповідною програмою з нормативної дисципліни “Історія України”. При цьому передбачено, що всі студенти в ході серйозної організації своєї самостійної роботи над курсом “Історія України” обов,язково будуть користуватися систематичною допомогою з боку викладачів на постійних групових чи індивідуальних консультаціях за графіком кафедри українознавства та соціальних наук.

Важливими формами роботи студентів над курсом “Історія України” є:

-вивчення курсу, відвідуючи лекції: слухання і конспектування їх;

-підготовка до семінарських занять, виступи на семінарських

заняттях по розглядуваних, обговорюваних	питаннях, проблемах чи
з окремими рефератами;
-відвідування групових й індивідуальних консультацій;
-виконання 3-х модульних письмових контрольних робіт;
-проходження 2-х атестацій, 1-го	індивідуального усного

контрольного опитування та 1-го підсумкового контрольного тестування;

	-складання іспиту (у зимову сесію)	лише тими студентами, які
не	виявили достатнього рівня засвоєння	змісту проведених модулів
і	не змогли набрати інтегральної суми балів відповідної до задовільної,
доброї, відмінної відміток чи захотіли одержати кращу відмітку;

-участь з підготовленими доповідями (за спеціальною тематикою) на загальноуніверситетській студентській науковій конференції, тези кращих з яких друкуються у збірнику ОДЕКУ.

На вивчення нормативної дисципліни “Історія України” відведено 108 годин, з них 34 години на лекції, 17 годин на семінарські заняття, 51 годину на СРС і 6 годин на консультації.

1.1.Перелік тем лекційного курсу.

			Всього	Лек-	Кон-	СРС
Найменування розділів і тем			годин	ції	суль-
					тації
	1		2	3	4	5
	1-й семестр
Вступ: історія України як наука та навчальний			5	2	1	2
предмет.
Розділ Ι. Стародавня історія України.
Тема 1. Витоки українського народу.			3	2		1
Розділ ΙΙ. Середньовічна Україна.
Тема 1.Східнослов,янська держава Київська Русь.			4	2		2
Тема 2.Історія українських земель в другій половині
Х11першій половині Х1У ст. Галицько-Волинська			4	2		2
держава.
Тема 3.Українські землі у складі Польського
королівства і Великого князівства Литовського та їх
об,єднаної держави Речі Посполитої (40-і рр. Х1У – 1-а			4	2		2
половина ХУ11ст.).
Розділ ΙΙΙ. Україна на порозі нового часу.
Тема 1. Національно-визвольна війна під проводом
Б.Хмельницького.	Відродження	державності	4	2		2
українського народу. Союз України з Росією.
Тема 2. Козацько-гетьманська держава. Право-
бережні і західноукраїнські землі.		/Друга половина	5	2	1	2
ХУ11 – ХУ111 ст./.

Розділ 1У. Українські землі під владою Російської
і Австрійської (з 1867р. Австро-Угорської) імперій.
Тема 1. Українські землі під владою Російської	3	2			1
імперії в Х1Х ст.
Тема 2. Західноукраїнські землі під владою
Австрійської (з 1867р. Австро-Угорської) імперії	3	2			1
в Х1Х ст.
Тема 3. Українська культура в Х1Х ст.	3	2			1
Розділ У. Україна в добу революцій і Ι-ї світової
війни. Відродження й обстоювання державності
українського народу. /1900-1921 рр./.
Тема 1. Україна на початку ХХ ст. Ι-а Російська	4	2			2
революція. Ι-а світова війна.
Тема 2. Революція в Україні. Відродження і
обстоювання державності українського народу. (1917-	4	2			2
1921рр.).
Розділ У1. Україна у міжвоєнний період та в роки ΙΙ-ї
світової війни і її складової частини – Великої
Вітчизняної (1921-1945 рр.).
Тема 1. Україна у міжвоєнний період (1921-1939рр.).	4	2			2
Тема 2. Україна в роки ΙΙ-ї світової війни та її	5	2	1		2
складової частини – Великої Вітчизняної.
Розділ У11. Україна у післявоєнний період. Здобуття
нею державної незалежності; утвердження і розбудова
Української держави в 90-х рр. ХХ – на початку
ХХ1 ст.
Тема 1. УРСР у повоєнні роки сталінського		2			2
тоталітаризму і в часи “хрущовської відлиги”.	4
Тема 2. Радянська Україна в часи “брежнєвського		2			2
сповільненого руху” і “горбачовської перебудови”.	4
Тема 3.Українська незалежна держава в 90-х рр.		2			2
ХХ – на початку ХХ1 ст.	4
Всього годин	67	34	3		30
1.2.Перелік тем семінарських занять.
	Всього	Семі-	Кон-		СРС
Найменування розділів і тем	годин	нари	суль-
			тації
1	2	3	4		5
Тема 1.Витоки українського народу. Зародження	4	2
державності на його землях.					2

Тема 2.Насильницька литовсько-польська колоні-
зація українських земель. Виникнення і розвиток
українського козацтва. Українські землі під владою		4		2			2
Речі Посполитої.
Тема 3.Визвольна війна українського народу під
проводом Б.Хмельницького. Утворення козацько-
гетьманської держави. Об,єднання з Росією. Період		6		2		1	3
“Руїни”. Часи І.Мазепи.
Тема 4.Соціально-економічне і політичне становище
на українських землях під владою Російської та
Австрійської (з 1867 р. Австро-Угорської) імперій.
Українське національне відродження. /Кінець ХУШ –		4		2			2
Х1Х ст./.
Тема 5.Україна на початку ХХ ст. Ι-а Російська		4		2			2
революція. Ι-а світова війна.
Тема 6.Революція в Україні. Створення національної		5		2
державності в 1917-1921 рр.						1	2
Тема 7. Україна в міжвоєнний період (1921-1939рр.).		3		1			2
Тема 8.Україна в роки ΙΙ-ї світової війни та її		5		2			3
складової частини – Великої Вітчизняної.
Тема 9. Українська незалежна держава.		6		2		1	3
Всього годин		41		17		3	21
1.3. Перелік навчальної літератури.
Основна література.
1.Акт проголошення незалежності України: Прийнятий позачерг.
сесією ВР України 24 серп. – К., 1991.
2.Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької
Січі. – К., 1993.
3.Аркас М. Історія України – Русі. – Одеса, 1994.
4.Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2001.
5.Борисенко В.Й. Курс української історії: з найдав. часів						до
ХХ ст.: Навч. посіб. – К., 1996.
6.Винниченко В. Відродження нації: У 3 ч. – К., 1990-1991.
7.Гнатюк М., Громовенко Л. та ін. 100 найвідоміших українців. – М.;
К.; 2002.

8.Голод в Україні 1946-1947: Докум. і матер. – К.; Нью-Йорк, 1996. 9.Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою

документів. – К., 1990.

10.Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – К., 1994. 11.Голобуцкий В.А. Черноморское казачество. – К., 1996.

12.Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К.,

1993.