- •1. Предмет, метод та методологія науки "Історія держави та права зарубіжних країн".
- •2. Східна деспотія ( головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характериистика Законів царя Хамураппі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хамураппі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хамураппі.
- •7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
- •8.Договір купівлі - продажу за Законами царя Хамураппі, порівняти із законами 12 таблиць Стародавнього Риму.
- •9. Підвалини розлучення за Законами царя Хамураппі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хамураппі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально - правова, за Законами царя Хамураппі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хамураппі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хамураппі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15 - Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи ( варни) у другій половині іі тис. До н.Е
- •16. Процес перетворення варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маурїв.
- •17. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •20 - Ілліада та Одіссеяя як джерело вивчення правового становища соціальних верств грецького
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісфена.
- •27. Новий орган публічного управління Афін у 8 столітті до н.Е - ареопаг.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права ( закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії Римського права
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі ( три статуси). Правове становище різних категорій населення Риму
- •33. Патриції і плебеї у Стародавньому Римі
- •34.Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду. Джерела римського права
- •37.Право приватної власності за Законами 12 таблиць
- •38. Манціпація за законами 12 таблиць
- •39.Нексум - договір позики у Римі за Законами 12 таблиць
- •40.. Основні види деліктів в Законах XII таблиц
- •41. Сільські сервітути за законами 12 таблиць
- •42.Суд і судовий процес за Законами 12 таблиць
- •43 Причини юридичної формалізації законів 12 таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •45.Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія іі та Валентина ііі в 426 р "Про цитування".
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду ( Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії
- •50 Кодифікація Юстиніана
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах
- •55.Родоський морський закон
- •56.Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)
- •57Реформи Карла Мартелла у Франкській державі
- •58.Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика
- •59. Феодальна ієрархія за Салічною правдою.
- •60. Злочин проти особи за салічною правдою (Кровна помста)
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62.Ордалій
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64 - Утворення станово - представницької монархії в Англії.
- •65.Асиза Генріха II (1181р)
- •66 - Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •69.Сеньйоральна монархія у Франції. Реформи Людовика іх
- •70.Три великих стани у Франції
- •71. Генеральні штати у Франції
- •72.Кутюми та їх класифікація на півночі. Франції
- •73.Джерела феодального права на Півночі Франції ( рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Інквізиційний кримінальний процес за Кароліною 1532 р.
- •76. Феодальне кримінальне право за Кароліною 1532 р.
- •77. Виникнення та основні етапи розвитку феодальної держави в Німеччині.
- •78. Злочин та покарання за "Кароліною".
- •79. Загальна характеристика права середньовічної Німеччини.
- •80. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •81.Закон судний людям
- •82.Феодальна сербська держава
- •84.Джерела права феодального Китаю
- •86. Виникнення Арабського халіфату.
- •87. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. Пять нормативних приписів шаріату.
- •88. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •89. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •90. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції 17 століття.
- •91. Передумови буржуазної революції в Англії. "Петиція про право" 1628р.
- •92. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •93. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •94. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •95. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •96 - Утворення буржуазної держави в Англії. "Довгий" парламент.
- •97. Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 р. В Англії.
- •98. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону "Хабеас корпус акт".
- •99. Утворення політичних партій в Англії.
- •100. Біль про права 1689 р.
- •101. Особливості джерел права Англії.
- •102. Сімейне та спадкове право в Англії 16 - 17 ст ( Майорат).
- •103. "Фелонія" з кримінального права Англії.
- •104. Буржуазна революція 1789 - 1794 рр. У Франції та її основні етапи.
- •105. Закон Ле - Шапельє ( 1791) у Франції.
- •106. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •107. Якобінська Конституція 1793 р. У Франції.
- •108. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонопарта. Консульство та імперія у Франції.
- •109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. ( правоздатність та дієздатність).
- •111. Шлюбно - сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •112 Державний лад Паризької комуни
- •113. Статті Конфедерації 1781 р
- •114.Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки § 1. Конституція (сша)
- •115.Білль про права. Поправки
- •116. Громадянська війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Конституції ( 13,14,15)
- •117. "Реконструкція півдня". Виникнення ку - клукс - клана в сша.
- •118. Конгрес сша наприкінці 19 - на початку 20 століття ( 16, 17 поправки до Конституції).
- •119.Обєднання Німеччини Бісмарівським шляхом
- •120 . Німецький союз
- •121. Конституція Пруссії 1850 р.
- •122.Розробка і прийняття Німецького цивільного уложення 1900р.
- •123. Акт про парламент 1911 р. В Англії
- •125.Конституция Японии 1889 г.
- •126.Встановлення режиму фашистської диктатури у Німеччині.
- •127 Становлення фашистської диктатури в Італії
- •128.Франція за часів іі світової війни.Режим Віші
- •129.Право сша після Першої світової війни ( 3 цикл поправок до Конституції:18, 19, 20, 21).
- •130. Закон Тафта - Хартлі 1947 р
- •131. Закон Маккарена - Вуда в сша
8.Договір купівлі - продажу за Законами царя Хамураппі, порівняти із законами 12 таблиць Стародавнього Риму.
Щодо договору купівлі-продажу то в законі Хамураппі йому присвячено не багато статей.
Договір купівлі-продажу був поширений через існування власності на рухоме і нерухоме майно. Угода укладалася в присутності свідків, в письмовій формі. У договорі фіксували волю сторін щодо передачі права власності.
Продавцем міг бути тільки власник речі. Акт передачі супроводжувався символічним доторком палички, про що зазначено у договорі. Також договір купівлі продажу використовувався при придбанні жінки у шлюбно-сімейних відносинах. використовували його при продажі рабів. Щось подібне з'явилось у стародавніх римлян із символічним накладанням палички на річ-vindicta.
У Законах 12 таблиць написано: Майно вважалося колективною власністю сім'ї, але розпоряджатися ним мав право лише pater familias (батько сім'ї), після його смерті майно ділилося між агнатами - кровними чи прийомними членами родини. Дочка переходила у сім'ю чоловіка без прав на спадок, це ж стосувалося її нащадків, онуків pater familias. Залежності від живого батька син міг позбутися лише після трикратного символічного продажу у рабство, без збереження права на успадкування майна.
У питаннях приватної власності чи приватного володіння рабами авілум і мушкенум абсолютно рівноправні. Але в питаннях про образу, завдання шкоди чи тілесного ушкодження покарання для мушкенум суворіші. Те ж стосується випадків, коли обидві категорії виступають в якості потерпілих. За крадіжку худоби у авілум штраф втричі вищий. Якщо хтось украв майно мушкенум, то збиток було необхідно компенсувати в десятикратному розмірі, тоді як за крадіжку царського чи храмового майна передбачалося заміщення у тридцятикратному розмірі. Якщо авілум завдасть тілесного ушкодження мушке-нуму, він може відплатитися штрафом, а мушкенум - компенсувати тілесне ушкодження, завдане ним авілуму, сріблом не може. У випадку, коли тілесні ушкодження завдаються між рівними, відповідальність настає за принципом таліону - «око за око, зуб за зуб».
Суворо охороняється приватна власність. Будь-яке посягання на рухоме чи нерухоме майно, на рабів чи худобу карається штрафом у 10-30-кратному розмірі або ж, що частіше,- смертю. За крадіжку майна палацу і храму (ст. 6), за купівлю без свідків у неповнолітнього чи раба (ст. 7), за грабунок (ст. 22) і навіть за мародерство під час пожежі (ст. 25) погрожувала смертна кара. Спроби присвоєння зданого на зберігання хліба чи срібла караються набагато м'якше - подвійним штрафом (ст. 12, 24). Земля, вода, зрошувальна система вважалися державною власністю. Користування земельною ділянкою, включаючи оренду, обмін, передачу в спадщину, пов'язувалося з добросовісним виконанням своїх обов'язків. У разі небажання виконувати їх чи неможливості (воїн потрапив у полон), земельний наділ передавався іншому. За неявку на військову службу без причини власник такого наділу карався смертю.
9. Підвалини розлучення за Законами царя Хамураппі.
Майбутній зять платив тестю за наречену викупну плату, обмінювався з ним подарунками. Дочці належав посаг. Закон уже не кваліфікував шлюб як угоду купівлі-продажу. Посаг і подарунки від нареченого давали майбутній дружині деякі гарантії матеріального забезпечення на випадок смерті чоловіка чи розлучення (крім випадків, коли вона звинувачувалась у неналежному способі життя чи нерозсудливій поведінці) (ст. 138; 141). Закон передбачав деякі гарантії жінці з дітьми. Чоловік – авілум, залишаючи її, повинен був виділити на виховання дітей половину свого майна. Вона могла вийти заміж вдруге за своїм бажанням. Це приклад одного з найдавніших видів аліментних зобов’язань. Дружина могла піти до іншого чоловіка, якщо її чоловік потрапив у полон і не залишив їй засобів існування. Проте якщо він повертався, то дружина була зобов’язана повернутися до нього, а діти “повинні були йти за своїми батьками”. Але якщо чоловік-авілум залишав сім’ю і втікав зі свого поселення, а потім повертався, його дружина не була зобов’язана повертатися до нього. Авілум міг залишити дружину, якщо вона не могла народити дітей. У цьому випадку їй повертався викуп і посаг або міна срібла (ст. 138) (1 міна – 504 гр.). Мушкенум за такого розлучення сплачував півміни. При бездітній сім’ї чоловік мав право привести в дім наложницю, але не міг цього робити, якщо дружина привела рабиню, яка народить йому дітей. Чоловік-авілум міг віддати свою дружину в боргову кабалу, якщо в шлюбному контракті в письмовій формі вона не була від цього захищена. Закон говорить про деяку правоздатність заміжньої жінки. Дружина авілума мало право розпоряджатися своїм посагом, займатися ремеслом, торгівлею, лихварством, мала до-сить широку цивільну дієздатність. Закон встановлював тяжкі покарання за подружню зраду, але це стосувалось тільки дружини. Дружину належало втопити в річці, якщо вона під час перебування чоловіка у полоні поводила себе аморально і “ввійшла в будинок іншого” або “була схоплена лежачою з іншим мужчиною”. Закони Хаммурапі погіршували становище жінок-вавилонянок порівняно із законами шумерів. Дівчина могла з’являтися на вулиці і в громадських місцях лише в супроводі своїх родичів, інакше вона вважалася розпусницею, а у випадку її зґвалтування винний міг бути звільнений від відповідальності, якщо клявся в тому, що прийняв її за таку. Якщо дочка не виходила заміж, батько міг передати її храмові на положення блудниці (жриці кохання), що не вважалося ганебним. Законник закріплював майже необмежену владу батька над дітьми.