91. Передумови буржуазної революції в Англії. "Петиція про право" 1628р.

На початку XVIIст. економічний і політичний розвиток країни стримувався жорстокими середньовічними правилами й регламентаціями. Найбільш гостре невдоволення зумовила система так званих монополій. Тоді як англійська буржуазія виступала за вільну конкуренцію, монархи продовжували продавати патенти на виключне право виробництва і продаж різних товарів і виробів . Це щороку приносило короні великі доходи. На селі феодальні відносини обмежували можливість розпорядження земельною власністю.

Англійські ділові кола не влаштовувала зовнішня політика перших Стюартів, їхнє прагнення спиратись у своїй боротьбі з парламентом на католицьких монархів континентальної Європи. Яків І пішов на зближення зі старим колоніальним суперником Англії Іспанією, що викликало невдоволення купців і землевласників.

У 1625р.на престол ступив Карл І. Він успадкував абсолютиські погляди батька, який відмовився визнавати за парламентом будь-які права. Однак тепер буржуазія і нове дворянство представляли вже значну силу, з якою монархові ставало дедалі важче боротись. У 1628р. Карл І змушений скликати парламент. Парламент, зібравшись на засідання, подав королю “Петицію про право”, згідно з якою ніяких податків і зборів не можна було стягувати без згоди парламенту. Примусові позики, добровільні приношення і дари підданих королю оголошувались незаконними. Кримінальна відповідальність будь якої особи могла настати лише тоді, коли караність діяння була встановлена в законі, а покарання настало за вироком суду. Монарх втратив право діяти в обхід установленого порядку судочинства і звільняти від покарання осіб, винних у вчинені злочинів. Петиція обґрунтовувала вимоги палати общин посиланням на Хартію вольностей 1215р.

Через рік палата общин рішуче заявила, що кожний, хто стане потурати папізму, хто введе податок без згоди парламенту або візьме участь в його стягненні, буде визнаний ворогом народу, королівства, зрадником вольностей Англії. Однак король не прислухався до цього попередження і систематично порушував прийнятий закон. У відповідь на протести парламенту король розпустив його і протягом 11 років правив одноосібно.

Безпосереднім поштовхом до початку англійської буржуазної революції стало шотландське повстання 1637-1638рр., яке спалахнуло в результаті спроби англійського абсолютизму посилити контроль над Шотландією, яка зберігала повну автономію. Це повстання потягло за собою війну Шотландії з Англією.

92. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.

Політико-економічний вигляд суспільства передреволюційної Англії визначало, як було згадано вище, наявність одночасно двох господарських укладів: нового - капіталістичного і старого - феодального. Провідна роль належала капіталістичного укладу. Особливість розвитку цієї країни полягала в тому, що активна ломка середньовічного укладу господарства почалася в селі набагато раніше, ніж у місті, і протікала революційним шляхом. Англійське сільське господарство набагато раніше промислового перетворилося у вигідний об'єкт прибуткового вкладення капіталу, сферу капіталістичного типу господарювання.

Також почався аграрний переворот в англійському селі, виштовхував одночасно масу "надмірного населення", яке могло бути використано капіталістичною промисловістю у різних видах домашнього і концентрованого мануфактурного виробництва.

За цих причин саме англійськесело стала центром соціального конфлікту. У англійськомуселі в класової формі відбувалися два процеси - обезземелення селянства і формування класу капіталістичних орендарів. Обезземелення селян, значною мірою викликане сумно відомими обгородження общинних земель, зайшло настільки далеко, що зникло безліч сіл, а тисячі селян перетворилися на бродяг. Саме в цей час спостерігався підйом руху селянства і міської бідноти. Селянство прагнуло до ліквідації феодальної ренти, до радикальної аграрної реформи, яка перетворила б незабезпечене феодальне земельневолодиння селян у їх повну "вільну" власність.

Розрізнені виступи селян були майже постійним явищем. Одночасно в першомудесятиліттіXVII ст. в різних містах час від часу спалахували "бунти" міського плебейства. Всі ці народні хвилювання, зрозуміло, не були ще початком революції. Але вони розхитували існуючий "порядок" і створювали у буржуазних лідерів відчуття, що варто лише дати поштовх - і сили, необхідні для перемоги, прийдуть у рух по всій країні. Так і сталося в 40-х роках

Таким чином, у ході англійської буржуазної революції неминуче повинні були розкритися досить складні і суперечливі взаємини між буржуазією і селянсько-плебейської масою. Союз з цією масою, здатний привести до перемоги, не міг в той же час і не лякати буржуазію, тому що приховував у собі небезпеку надмірної активізації мас. Англійська буржуазія тому на практиці лише використовувала рух мас, але не вступила з ними в союз, вона весь час не переставала боятися занадто похитнути стару державну машину, приборкувати народні маси.

Основний соціальною опорою абсолютизму було дворянство. Але особливістю соціальної структури Англії XVI-XVII ст. було те, що саме англійське дворянство в деякої частини піддавалося капіталістичному переродженню, наближаючись за своєму соціально-економічномустанувсе більше до буржуазії.

Абсолютизм, гальмували розвиток капіталізму, не міг вирішити проблему робочих місць для величезної маси , що стали безробітними,селян. Дев'ять десятих населення Англії складали особи, позбавлені права брати участь у виборах членів парламенту. Лише одну десяту чоловічого населення становили джентльмени, бюргери, заможні селяни, що мали доступ до управління.

У суспільнії структуріАнглії передреволюційного періоду відбувається розкол дворянського стану на два антагоністичних класи- старе і нове дворянство. Історія промисловості і торгівлі Англії передреволюційного періоду в значній мірі творилася представниками нового дворянства. Ця особливість надала революції 40-х рр.. XVII ст. історичнусвоєрідність і зумовило і її характер, і кінцевий результат.

Отже, в соціальний конфлікт між Англією феодальноюі Англією буржуазноюбули втягнуті різні верстви населення.