Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Otvety_IDPZK_2012.doc
Скачиваний:
236
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
1.2 Mб
Скачать

101. Особливості джерел права Англії.

В Англії, як і в більшості західноєвропейських держав, в умовах ранньофеодальної монархії спочатку діяло звичаєве право. Звичаєве право спочатку діяло в усній формі, але згодом воно починає фіксуватися в різноманітних збірниках. Саме вони до нормандського завоювання були основними джерелами права. Найвідоміші з них це - Правда Іне (VII ст.) і Правда Альфреда (IX ст.). Проте були й інші джерела права, серед яких варто виділити акти центральної влади: • акти короля - ордонанси, привілеї; • акти Парламенту —статути; • спільні акти короля та Парламенту. Після нормандського завоювання Англії розпочинається консолідація правових звичаїв і традицій у межах єдиної правової системи, загальної для всієї країни, яка згодом дістала назву "загального права". У його основу було покладено практику королівських роз'їздних судів, які три-чотири рази на рік виїжджали у провінцію та здійснювали правосуддя. Повертаючись у резиденцію, вони складали протоколи, з яких потім відбирали найбільш вдалі та вмотивовані рішення. Саме так створювалося "загальне право", що було неписаним і єдиним для всієї Англії. Від кінця XIII ст. складаються серії звітів, або щорічники. З появою щорічників усталюється звичай: при розгляді справи цитували аналогічні рішення, вміщені в них. Так, рішення Вестмінстерських (за місцем розташування резиденції вищих судів Англії') судів стають джерелом права. Аналогічного значення набувають і рішення лорда-канцлера на постанови Вестмінстерських судів - "право справедливості". Отож "загальне право" та "право справедливості", що спиралися на прецедент, стають важливим джерелом права. Особливе місце серед джерел права належало науковим трактатам найавторитетніших юристів Англії: "Про закони і звичаї Англії" Гленвіля (XII ст.), "Про закони і звичаї" Г. Брактона (XIII ст.), "Про поземельні держання" Літтльтона (XV ст.) та ін. Отже, основними джерелами права середньовічної Англії були: звичай, правовий прецедент, акти органів центральної влади, роботи відомих англійських юристів

Буржуазне право Англії, що виникає разом зі становленням буржуазної держави, було прототипом англосаксонської правової системи. Основним джерелом цієї правової системи був судовий прецедент, який вважався обов'язковим для судових установ. Англійське буржуазне право мало певні особливості: феодальний архаїзм форм; значна самостійність англосаксонських правових інститутів; відсутність зводу чинних норм. Та, незважаючи на це, воно засновується на таких основних принципах буржуазного права: необмеженому праві приватної власності; свободі договору;

формальній рівності всіх перед законом тощо.

У тогочасній Англії було відсутнє цивільне право як галузь права, закони стосувалися лише конкретних сфер цивільного права, але й вони не були зведені в якусь систему.

Значного розвитку в ХУШ-ХІХ століттях набуває договірне право— створювалися правила не лише щодо певних видів договорів (купівлі-продажу, дарування, застави, публічного перевезення вантажу та пасажирів, страхування тощо), але й поступово вироблялися загальні правила про зобов'язання. У сімейному праві, поруч з церковним шлюбом, із 1836 р. виникає громадянський шлюб, але він не був обов'язковим. Главою сім'ї був чоловік. Діти до 21 року перебували під батьківською опікою. У1857 р. було введено розлучення, що для чоловіків було більш простим, аніж для жінок. У спадковому праві закріпився принцип свободи заповіту. Заповідати майно могла особа, котрій виповнився 21 рік. У спадкуванні земельної власності зберігалися середньовічні звичаї -вона переходила до родичів по спадній лінії. Кримінальне право вирізнялося консерватизмом і відсутністю кодифікованого законодавства. Зберігалася тричленна структура кваліфікації злочинів, яка сформувалася ще в епоху Середньовіччя: тризн (зрада), фелонія (тяжкий кримінальний злочин), місдимінор (інші, переважно, дрібні злочини). Англійське кримінальне право було найсуворішим у Європі. На кінець революції (1660 р.) в Англії виділяли близько 50 видів злочинів, які каралися смертною карою, а до початку XIX ст. до них додалося ще близько 150. Застосовувалися й такі покарання, як виставлення біля ганебного стовпа, побиття батогом, конфіскація майна, штрафи та ін. З 1816 р. починається скасування варварських видів покарання. У період з 1823 р. до 1861 р. зменшується з 200 до 4 кількість злочинів, які каралися смертною карою. Вона була передбачена за вбивство, піратство, зраду, підпал у королівських доках. Актами 1853 і 1857 рр. заслання до колоній були замінені каторжними роботами (на певний строк або довічно). У 1861-1864 рр. було встановлено максимальні межі покарання, а в 1870 р. - скасовано конфіскацію майна злочинця, засудженого за фелонію. З метою полегшити застосування великої кількості статутів, які були видані в різні часи й часто суперечили один одному, Парламент вдався до видання "консолідованих" актів щодо певних видів злочинів (про крадіжки, підробку документів, під