istoria_modul

• Розкрийте суть та значення неолітичної революції.

Неолітична революція вважається самою великою революцією в історії людського суспільства. З нею не може зрівнятися жодна інша. Неолітична революція стала завершальним етапом розвитку простих суспільств і прологом до складного суспільства. До складних суспільств відносяться такі, де з’являється прибавочний продукт, товарно-грошові відносини, соціальна нерівність і соціальна стратифікація (рабство, касти, стани, класи), спеціалізований і широко розгалужений апарат управління. Соціальним наслідком неолітичної революції стала поява аграрного суспільства. Спеціалізація племен, як на скотарстві, так і на землеробстві викликала ріст продукції, яку легко можна було обміняти на інші товари. Надлишковий продукт, характерний для етапу вожацтва, змінився прибавочним продуктом, який, на відміну від першого, можна використати не тільки для продажу, а й для експлуатації найманої праці. По суті, надлишковий продукт ненабагато перевищував життєво потрібний продукт і являв собою скоріше продуктові запаси. При такому рівні людині доводитися терпіти жалюгідне існування й увесь робочий день присвячувати добуванню їжі. Недаремно соціологи говорять, що традиційне, перш за все, первісне суспільство, це таке, в якому в людей немає дозвілля.

• Перші протодержавні утворення на сучасній території України?

Поселення людей того часу являли собою великі глинобитні домівки, побудовані по колу. Велику цікавість з»являють гончарні вироби (посуд, модельки житлових будинків, фігурки тварин). У період свого розвитку між 3500 та 2700 Рур. до н. е. Трипільці жили великими селами по 600 – 70 чоловік. У довгих та вузьких спільних оселях кожна сім»я займала власну, розгороджену на кімнати, частину житла. Орнаменти на череп»яному посуді являв собою поєднання плавних візерунків жовтого, чорного та білого кольорів. Це свідчить про магічні ритуали та віру в надприродні сили, що панували в їхній культурі. Трипільцям теперішні люди зобов»язані появою дерев»яного плуга, свердлом для пророблювання отворів у камені та дереві. На 2000 р. до н. е. трипільська культура перестала існувати. Частину їх покорили степові племена, решта зникла у північних містах. Виникнення рабовласницьких держав на території сучасної України: державні об»єднання кіммерійців, таврів та сарматів. Скіфське царство.

• Грецькі міста-держави та їх цивілізаційна роль.

Греція являла собою безліч окремих невеликих міст-держав, які то воювали між собою, то укладали союзи. Держава,вираставшее із громади, нею ж обмежувалося, т. е. мало досить вузькі рамки. Протягом усього свого існування Давня Греція не знала єдиної централізованої державної влади, хоча спроби встановити були. Щодо сталі й великі об'єднання полісів виникли під час війни зПерсией. Їх очолили два наймогутніших поліса — Афіни і Спарта, які створили два центру давньогрецької цивілізації, причому кожен із новачків розвивався особливим шляхом. Історія Афін — це передусім історія становлення і перемоги античної демократії, тоді як Спарту прийнято вважати мілітаристським, навіть «поліцейським», вкрай консервативною державою. Суперництво цих двох полісів призвело до багаторічним цивільним війнам,разрушавшим зсередини давньогрецьку цивілізацію. Афіни були головним містом. Головними джерелами сили та багатства цього поліса були торгівля і кораблебудування. З Афінами пов'язане й розквіт грецького театру. У Афіни стікалися знамениті скульптори, письменники. Філософи Платон і Аристотель створили там свої школи. Спарта. У Спарті зберігалися елементи життя архаїчної родової громади. У полісі не допускалася приватна власності на грішну землю. Земля було поділено на рівні ділянки, які вважалися власністю громади і підлягали продажу.Раби-илоти, як їх планують історики, теж належали державі, а чи не окремим громадянам Спарти..

• Східні слов’яни: їх розселення , заняття та еволюція.

У V –VІст. н.е. завершилось розселення слов’ян і поділу їх на: східних, західних, південних. Східні слов’яни, як їх називали роси, анти, склавіни були як і всі слов’яни, тубільним населенням… Вони жили на землях що охоплювали територію від Карпат до Дону, між Дніпром і Дністром…У VIст. – у східних слов’ян виникають племені союзи, об’єднання – князівства. Ці князівства в процесі воєн, а не рідко і шляхом переговорів, договорів об’єднуються, консолідуються навколо сильних князівств. Праця розпочиналась з виготовлення знарядь праці та користування ними, а для цього необхідні були певні навички та вміння. Праця, оволодіння навичками і уміннями мали вирішальний вплив на виховання. Саме з цього погляду основна роль у вихованні людини, її розвитку належало матеріальному виробництву…виховання у східних слов’ян, як і в людства в загалі, здійснювалось в процесі залучення дітей до посильної праці, яка сама по собі була примітивна і проста, тому до неї можна було залучати дітей з раннього віку. Виховання на першій ступені розвитку слов’ян здійснювалось усім родом. З удосконаленням знарядь праці удосконалюється землеробство східними слов’янами здійснюється перехід до підсічного землеробства, яке полягало у вирубуванні лісів під площі посіву. Перехід східних слов’ян до осілого способу проживання, освоєння під посів нових земель вимагало робочої сили, скажімо, для розчищення лісу, корчування його під оранку і вирощування відповідних рослин. Основним заняттям східних слов’ян було землеробство, скотарство, риболовство, мисливство, бортництво (збір меду диких бджіл) тощо. В умовах боротьби з суворою природою та войовничими кочовими племенами потрібно було виховати сильних і спритних мисливців, вмілих землеробів – сіячів та орачів, скотарів та риболовів, - людей, які б відзначались військовою доблестю і в разі потреби могли би захищати рідні селища від ворогів. Так от в процесі праці передавався досвід старшого покоління молодшому і одночасно невід’ємно від трудової діяльності здійснювалося виховання. Воно було невід’ємною складовою частиною від трудової діяльності східних слов’ян.

Особливу увагу у вихованні дітей мало посильне, як уже говорилось, залучення їх до посильної праці: збирання грибів, ягід, плодів, випасання свійської птиці – гусей, тварин – корів, коней та ін. Приділялась увага вихованню у молоді любові до землі та хліба. З розвитком продуктивних сил, появою більш досконалих знарядь праці від землеробства відділяється скотарство, а згодом ремесло. Так у східних слов’ян в кінці VІІІст. на початку ІХст. утверджується остаточно феодальний лад, феодальний спосіб виробництва. Феодальні відносини стають пануючими... суспільний лад слов'ян перебував на стадії становлення, відбувався перехід від первісно-родового до класового суспільства.Зявилась еволюція родоплемінної організації, збільшення об'єднаних територій, постійна воєнна активність зумовили необхідність переходу до нових методів і форм управління. Роль народних зборів поступово занепадає. На передній план у політичному житті дедалі впевненіше виходить князівська влада (спочатку виборна, а пізніше — спадкова);

Порівняйте розвиток Київської Русі за перших князів ІХ-Х ст

За правління Аскольда Київське князівство досягло розквіту і міжнародного визнання,перетворилося на осередок, навколо якого наприкінці IX ст. сформувалася єдина східнослов’янська державність. Із князем Аскольдом пов’язана перша спроба хрещення Русі. За повідомленнями візантійських авторів,у 60-х рр. IX ст. він хрестився сам і спробував охрестити своїх підданих. Князь Олег об’єднав Північну Русь із Південною в єдину державу, здійснював збирання східнослов’янських земель навколо Києва. Князь Олег правив Київською Руссю одноосібно, зосередивши всю владу у своїх руках. Він спирався на допомогу варязької дружини, яка виконувала доручення князя, чинила суд на місцях і збирала данину. У 911 р. Олег знову послав своїх воїнів до мурів Царгорода, оскільки візантійці порушували укладену раніше угоду. За новою угодою сторони несли рівну відповідальність за вчинені злочини (убивства, бійки, крадіжки), зобов’язувалися повертати полонених і втікачів та надавати допомогу торговельним суднам.За свідченням Нестора-літописця, князь Олег помер після 911 р. від укусу гадюки, що виповзла з черепа його улюбленого коня. Князь Ігор намагався зміцнювати владу Києва над східнослов’янськими княжіннями. При цьому для подальшого розвитку держави виникла потреба впорядкувати питання щодо розмірів і порядку збирання данини. Ігор, як і його попередники, воював із Візантією. У 941 р. він організував грандіозний похід проти неї, залучивши до нього 10 тис. лодій. Проте цей похід завершився поразкою: візантійці спалили флот русичів «грецьким вогнем». Утримання великої дружини і здійснення далеких походів потребувало значних коштів. Мабуть, саме це спонукало Ігоря спробувати, усупереч традиції, удруге додатково зібрати данину з деревлян. Унаслідок цього спалахнуло повстання. Очолювані князем Малом деревляни восени 945 р. розгромили дружину Ігоря і вбили самого князя. Смерть Ігоря знаменувала завершення початкового етапу становлення Київської Русі.