Міністерство освіти та науки. Молоді і спорту України.

Одеський національний політехнічний університет.

Одеський автомобільно-дорожній коледж.

Презентація

по дисципліні: «Всесвітня історія»

на тему: «США в 1960-1970-ті роки».

Виконала: Каракуліна Марина

Перевірила: Кожина А.Г.

м. Одеса 2011

План

1. Внутрішня і зовнішня політика адміністрацій Дж. Кеннеді і л. Джонсона.

Біографія Джона Фіцджеральда Кеннеді.

1. Перемога на президентських виборах Дж. Кеннеді.

2. Внутрішня політика адміністрації Кеннеді.

3. Зовнішня політика адміністрації Кеннеді.

а) Стратегія «гнучкого реагування».

б) Карибська криза.

1.4. Внутрішня і зовнішня політика адміністрації Л. Джонсона.

а) Внутрішня політика адміністрації Джонсона.

б) Війна у В’єтнамі.

в) Рух за громадянські права.

Термін «сегрегація».

2. Загострення внутрішньополітичної боротьби в 1970-ті роки. «Уотергейтська справа».

   1. Перемога на президентських виборах Р. Ніксона.

Біографія Ніксона Річарда Мілхауса.

2. «Нова економічна політика» адміністрації Ніксона.

3. Зовнішня і внутрішня політика адміністрації Ніксона.

4. Уотергейтська криза і відставка президента Ніксона.

Термін «імпічмент».

1. Адміністрації Дж. Форда і Дж. Картера.

1. Другий етап науково-технічної революції.

   1. Структурно-технологічна перебудова економіки.

   2. Освоєння космосу.

   3. НТР і військово-промисловий комплекс (ВКП).

4. Використана література.

1. Внутрішня і зовнішня політика адміністрацій Дж. Кеннеді і л. Джонсона

Біографія Джона Фіцджеральда Кеннеді.

Джон Фі́тцджеральд Ке́ннеді (англ. John Fitzgerald Kennedy, відомий також як JFK; *29 травня 1917 — †22 листопада 1963) — тридцять п'ятий президент Сполучених Штатів Америки. Обраний до Палати представників 1946 року; через 6 років обраний до Сенату. В 1961 році став наймолодшим президентом і першим католиком, обраним на цю посаду. Загинув у результаті замаху в 1963 році.

Сім'я і початок кар'єри

Джон Фітцджеральд Кеннеді народився 29 травня 1917 р. у місті Бруклайн, штат Массачусетс. Він походив з багатої ірландської сім'ї, в якій було дев'ять дітей. Його батько, Джозеф Кеннеді, був відомим політиком, близьким радником президента Франкліна Рузвельта.

Джон Кеннеді почав службу у ВМФ США у вересні 1941 і брав участь в бойових діях на Тихому океані. Кеннеді отримав звання лейтенанта і став капітаном торпедного катера «PT-109». 2 серпня 1943 японський есмінець "Амагірі" протаранив і розрізав торпедний катер «PT-109» навпіл, під час патрулювання у Соломоновому морі. Кеннеді був кинутий через палубу, що пошкодило його спинний хребет. Кеннеді врятував 11 з 13 своїх моряків. Він залишався в морі протягом 4 годин, для того, щоб підтримувати життя деяких своїх важко обгорілих товаришів. Про цей героїчний вчинок було надруковано у "Нью-Йорк Таймс". Так він став улюбленцем американців та героєм війни. До речі, у день своєї інавгурації, Кеннеді отримав листівку з Японії, підписану усіма членами екіпажу есмінця "Амагірі", у якій вони його поздоровляли з обранням на посаду Президента США.

Після закінчення Другої Світової війни, Джон бажав стати журналістом, тому він влаштувався на роботу в одну з газет. Але у його батька були інші плани щодо сина. У 1946 році Джон почав передвиборчу боротьбу за місце у палаті представників Конгреса США у Бостоні, штат Массачусетс. За підказками батька, Джон повторював у кожному виступі історію свого подвигу в південній частині Тихого океану, розповідав про героїчну загибель свого старшого брата Джо (пілота ВПС Сполучених Штатів Америки під час Другої Світової війни) над протокою Ла-Манш у серпні 1944 року, чим забезпечив собі широку підтримку електорату. Навіть його мати Роза забезпечувала збільшення популярності сина, запрошуючи на чай дружин політиків з передвиборного оточення Джона. Так створювався вигляд дружної, люблячої сім'ї, що сприяло збільшенню популярності Кеннеді. Його батько витрачав величезні суми грошей для підтримки політичних союзників сина. У грудні 1946 року він став депутатом палати представників від Демократичної партії. Пізніше він переобирався ще 2 рази.

Вибори у Сенат

Тільки перед початком балатування у Сенат, Джон став приділяти більше уваги своїй політичній програмі і проявляти зовнішню активність. Щоб заявити про себе на міжнародній арені, Джон відправився у подорож по країнах світу, зустрівшись з президентом Югославії Йосипом Брозом Тіто, з Папою римським Пієм XII, з ізраїльським прем'єр-міністром Давидом Бен-Гуріоном, прем'єр-міністром Індії Неру та іншими лідерами. У 1952 році він почав свою передвиборчу боротьбу за місце в Сенаті від штата Массачусетс і переміг. Це було початком його боротьби за президентський пост.

Одруження

12 вересня 1953 Кеннеді одружився на Жаклін Бувье, відомій красуні і законодавцеві мод, яка працювала фотокореспондентом газети "Вашингтон Таймс". Вони познайомились на весіллі спільного знайомого, коли Джон ще не був сенатором, а Жаклін навчалася в університеті. Від Жаклін у них було четверо дітей, з яких двоє померли незабаром після пологів; вижили дочка Кароліна і син Джон. Джон загинув в авіакатастрофі у 1999 р. Їх шлюб протримався трохи більше 10 років, поки Джон не був вбитий. Згодом, Жаклін, після загибелі Кеннеді, вийшла заміж за Арістотеля Онассиса.

Задум про президентство

Відношення до Джона у його рідній партії було неоднозначним. Старші діячі, такі, як Ліндон Джонсон, не підтримували його, кажучи, що він у Сенаті за багато років не зробив нічого значного. На початку своєї політичної кар'єри Кеннеді дуже гостро реагував на амбіційність батька та його постійні поради заявляючи:

"Мій батько, як черевомовець, а я - маріонетка у його руках."

Але, з часом, він втягнувся у політичну гру, і думка про президентство перестала його лякати. Навіть більше, Джон захотів стати президентом. Спочатку, він намагався стати кандидатом у віце-президенти від демократів на майбутніх президентських виборах, але місце було віддано сенатору від штату Теннессі Естесу Кевоферу. Після цієї поразки він відвідав 150 міст у рамках кампанії підтримки кандидата від демократів Едлая Стівенсона. На президентських виборах 1956 року республіканець Ейзенхауер преміг у Стівенсона, але брати Кеннеді набрали чимало досвіду.

У січні 1960 року Кеннеді офіційно заявив про свій задум балотуватися у президенти США. Для цього йому потрібно було висунути свою кандидатуру на з'їзді Демократичної партії. Кеннеді, не маючи достатніх зв'язків і підтримки з боку серйозних політиків, став часто з'являтися у телепрограмах, виступати на радіо, широко використовував засоби масової інформації для прямого спілкування з народом.

Хід подій у передвиборчій гонці

Така активна політика щодо америкнських ЗМІ посприяла повній перемозі Кеннеді на виборах над своїми конкурентами - Х'юбертом Хемфрі та Ліндоном Джонсоном, отримавши 14 липня майже вдвічі більше голосів, ніж його конкуренти. Така ж стратегія проводилася і під час президентських виборів. Джон, вступивши у боротьбу з республіканцем Річардом Ніксоном, завжди з'являвся перед телекамерами, передаючи глядачам свої думки та пропозиції. Все вирішили прямі теледебати кандидатів. Позитивний Кеннеді сподобався виборцям більше, ніж серйозний Ніксон.

Кеннеді проти Ніксона

У 1960 році боротьба за президентський пост була між демократом Джоном Кеннеді та республіканцем Річардом Ніксоном. Кеннеді було 43 роки, а Річарду - 46 років. Обидва, вони почали політичну кар'єру у 1946 році. У Сенаті їхні кабінети знаходилися поряд, тому відносини між ними склались непогані. Коли у 1954 році Кеннеді переніс операцію на хребті, він отримав від Ніксона кошик з фруктами та побажання найскорішого одужання.

Але вони дуже відрізнялись. Джон був сином мультимільйонера, його кар'єра складалася легко, а успіхи Ніксона - результат його кропіткої праці. Під час правління президента Ейзенхауера Ніксон займав пост віце-президента. Він 8 років був у політиці, тому він вважався беззаперечним фаворитом виборів 1960 року. На початку передвиборчої кампанії шальки терезів показували перевагу Ніксона над Кеннеді, але після теледебатів все змінилось. Ніксон, поводячи себе зковано та нервозно, не отримав симпатій з боку глядачів, тому на глядачів краще вплинув спокійний та привабливий Кеннеді.

Нарешті, 8 листопада 1960 року, Джон Кеннеді переміг з надзвичайно малою різницею голосів, а саме, 34.220.884 голоса за Кеннеді проти 34.108.157 голосів за Ніксона. Сполучені Штати вперше за свою історію обрали президента-католика ірландського походження.

Президент

20 січня 1961 року Джон Кеннеді прийняв присягу і став таким чином 35-м президентом США. Хоча церемонія проходила у сильний мороз, промова Джона Кеннеді була емоційною. Спершу, Кеннеді потрібно було сформувати нову адміністрацію, тобто призначити близько 1200 чиновників разом з членами уряду. Він з самого початку став призначати на високі пости людей, які хотіли співпрацювати з Кеннеді. До того ж, Кеннеді вирішив заспокоїти республіканців, тому на своїх місцях залишилися Аллен Даллес (голова ЦРУ) та Едгар Гувер (голова ФБР).

Демократ Кеннеді, на відмінну від республіканців, зібрав у Білому домі команду з молодих, освічених та амбіційних людей. Вони склали штат радників президента, а також зайняли декілька важливих посад. Віце-президентом, за підсумками з'їзду Демократичної партії, став Ліндон Джонсон, який не дуже комфортно почував себе у команді президента. Відносини між Джонсоном та Кеннеді складалися непрості.

Новий уряд США відразу ж намагався реалізувати передвиборні обіцянки президента. Кеннеді заявив: «Ми стоїмо на порозі нових рубежів!»

Молодому урядові та Кеннеді потрібно було вирішити питання зовнішньої політики, досліджувати науку та космос та ще безліч речей. На початку 1960-х років у Сполучені Штати прийшов період реорганізації та змін. У економіці з'явився спад, що негативно відобразилось на суспільному настрої. Було очевидно, що Америка потребувала нового лідера, який би зміг правити країною у нових умовах. А політика "нових рубежів" включала в себе проведення реформ в усіх основних сферах життя, в тому числі у освіті та охороні здоров'я; вирішення таких гострих проблем, як безробіття, житлове питання, расова дискримінація. Припускалося значно розширити космічну програму Сполучених Штатів заради того, щоб побороти відстань від СРСР. Для цього Кеннеді втричі збільшив бюджет НАСА. Такий крок мав довгострокові наслідки: різко активізувались розробки у області високих технологій, підготувавших умови для початку ери комп'ютерів. Кеннеді також значно збільшив військові витрати США, що було пов'язане з тим, що у середині 20-го століття у країнах Африки та Азії широко розгорнулись національно-визвольні рухи. Для протидії впливу комуністів у цих регіонах команда Кеннеді розробила ряд економічних та військових заходів. У березні 1961 року був створений "Корпус миру" для роботи американських добровольців у країнах, що розвиваються. При цьому передбачалося ввести локальні та антипартизанські війни з використанням ядерних та звичайних озброєнь. Все це призвело до загострення міжнародної ситуації.

Куба

Одним із прикладів таких загострень став інцидент у бухті Кочинос. Ще уряд Ейзенхауера розробив план озброєного нападу на Кубу для повалення уряду Фіделя Кастро. ЦРУ підготувало та озброїло кубинських емігрантів для висадки на "острів свободи". Американці чекали лише зручного приводу для нападу, але він так і не з'явився. Кеннеді дав згоду на відкрите вторгнення на Кубу, але з умовою, що у операції не прийматимуть участь американські війська. 17 квітня 1961 року підрозділ кубинських емігрантів виконав заплановану висадку у південно-західній частині Куби, у затоці Кочинос, але за 3 дні їх було розгромлено. Дії США лише підштовхнули Кастро до зближення з Радянським Союзом і прийняття ним соціалістичного шляху розвитку Куби.

Уже друге десятиліття тривала "холодна війна" між СРСР та США. Відносини між двома країнами особливо на початку 1960-х років. Через три місяці після проголошення на Кубі соціалістичної демократії, Німецька Демократична Республіка, за "порадою" СРСР, почала будівництво стіни навколо Західного Берліну з метою зупинити неконтрольований перехід німців зі Східної у Західну Німеччину. У 1962 році американські літаки-розвідники, здійснюючи регулярні польоти над територією Куби, знайшли там ракетні установки середнього радіусу з ядерними боєголовками. Це повідомлення призвело до паніки у Америці. Почалась так звана "Карибська криза". 16 жовтня Джон Кеннеді провів позапланове зібрання Ради національної безпеки США. З'явилась ідея негайно знищити ракети за допомоги авіації, але це б спричинило удар СРСР по Америці і, таким чином, спричинило б початок ядерної війни. Хоча 18 жовтня у Пентагоні й почалася підготовка до авіаційних нападів на Кубу, на наступний день Кеннеді запропонував ввести морську блокаду острова. Вечором 22 жовтня 1962 року президент Кеннеді у телевізійному виступі заявив про присутність радянських ракет з ядерними боєголовками на Кубі й заявив про початок військово-морської блокади острова. Через 2 дні 180 військових кораблів вийшли у Карибське море, щоб закрити радянським кораблям дорогу до Куби. Кубинський лідер Фідель Кастро заявив Микиті Хрущьову про майже неповоротність війни з США. Почалась "війна нервів". 26 жовтня радянський керівник запропонував Кеннеді пошукати можливості для мирного урегулювання конфлікту. У вирішаючий момент обидві сторони пішли на компроміс: 28 жотня після довгих переговорів Хрущьов згодився на вивід радянських ракет при умові повного невтручання США у внутрішні справи Куби. Із 29 жовтня почався вивіз радянськими кораблями демонтованих ракетних установок з острова.

У 1963 році Радянський Союз та США уклали "договір гарячої лінії", який включав у себе можливість прямого діалогу керівників цих країн за необхідністю. У серпні того ж року був підписаний Московський договір між Великою Британією, СРСР та США про заборону випробувань ядерної зброї у трьох середовищах - у атмосфері, у космосі та під водою.

Ці дії можна було б зарахувати до політичних тріумфів Кеннеді. Але боротьба між двома супердержавами продовжувалась. Саме під час його президентства США втрутились у внутрішні справи В'єтнаму. У грудні 1962 року Джон Кеннеді відіслав у В'єтнам спостерігачів з метою прояснення ситуації у країні. Згідно з їхніми доповідями, громадянська війна на півдні країни продовжувалась без втручання Північного В'єтнаму, але бойовий дух американських військ, які там дислокувались, був надзвичайно низьким. Щоб зарадити об'єднанню країни під владою комуністів, Кеннеді наказав відправити морську піхоту на південь країни для створення маріонеткового уряду. Так США втягнулись у тяжку та не принісшу результату війну у В'єтнамі.

Заява президента Кеннеді про "політику нових рубежів" підсилила боротьбу темношкірих за рівні громадянські права з білими. Президент розумів, що його підтримка афро-американського руху призведе до вагомого зниження його популярності у південних штатах, де расова дискримінація була особливо сильною. Але він розумів, що рух за рівноправність буде лише збільшуватись. У 1963 році, після того, як більш ніж 200 тисяч людей здійснили марш протесту у Вашингтоні та священник Мартін Лютер Кінг провів свою знамениту промову про свою мрію, Кеннеді вніс на розгляд Сенату законопроект про громадянські права, який проголошував незаконною будь-яку расову дискримінацію.

Президент Кеннеді вважається зразком американського лібералізму.

Загибель

Джон Кеннеді був убитий 22 листопада 1963 року в місті Даллас (штат Техас); під час слідування президентського кортежу по вулицях міста почулися постріли. Перша куля потрапила президентові в шию ззаду і вийшла спереду з горла, друга потрапила в голову і викликала руйнування кісток черепа в потиличній частині, а також пошкодження мозкової речовини. Президент Кеннеді був доставлений в операційну, де через півгодини після замаху констатована його смерть. Крім того, був серйозно поранений губернатор штату, що їхав в тій же машині, Техас Коннолі, легке поранення отримав також один з перехожих. Лі Гарві Освальд, заарештований, за підозрою у вбивстві був застрелений через декілька днів в поліцейській дільниці жителем Далласа Джеком Рубі, який також згодом помер у в'язниці.

Офіційна доповідь «Комісії Уоррена» про розслідування обставин вбивства Кеннеді була опублікована у 1964 році; згідно цій доповіді вбивцею президента був Освальд, і всі постріли були зроблені ним з верхнього поверху будівлі. Якої небудь змови, що мала на меті вбивство, згідно докладу, виявити не вдалося. Офіційні дані по вбивству Кеннеді суперечливі і містять деяку кількість «білих плям». З приводу цієї справи існують особливо багато різних конспіраторських версій: під сумнів ставиться те, що Освальд взагалі стріляв по машині або що він був єдиним стрільцем, передбачається зв'язок вбивства з різного роду крупними фігурами політики і бізнесу, убачається навмисне усунення свідків тощо. Одна з таких версій представлена у фільмі «JFK» Олівера Стоуна. Про Джона Кеннеді зняти зокрема фільми: «PT 109» (1963) — про участь Кеннеді в Другій світовій війні; серіал «Кеннеді» (Kennedy, 1983); «Джон Ф. Кеннеді: Зухвала юність» (J.F.K.: Reckless Youth, 1993).

Джон Фітцджеральд Кеннеді

Джон Кеннеді (стоїть праворуч) і екіпаж торпедного катера «PT-109»