ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР

«РОМЕО ТА ДЖУЛЬЄТТА»

СКОРОЧЕНО

ПРОЛОГ

Шляхетні рівно знатні дві сім ї

У Вероні пишній де іде подія

Де намагались провести бої

і починається кривава дія

Де двоє молодять закохані навіки

Та ворожнеча двох сімей

Навік розмову припинили

І ллється кров і ненависть проходить

Трагічна смерть злякала двох родин

І дві години повісті сумній

Яку розповімо ми вам з натхненням

Живе у непокої, стираючи помилки.

ДІЯ 1

Входить Сампсон та Грегорі з будинку Капулетті, тримаючи в рука мечі та щити

САМСОН

Грегорі, скажу вам, ми не дамо принизити нас

ГРЕГОРІ

Авжеж, ми ж не такі тирани

САМСОН

Але завжди повинні бути готові до бою

ГРЕГОРІ

Поки ти живий, ти будеш боротися

САМСОН

Я швидко розуміюсь, хто мене скривдить.

ГРЕГОРІ

Але не швидко дієш на своїх вчинках.

САМСОН

Собака Монтеккі завжди мене дратує

ГРЕГОРІ

Рухатися означає переміщуватися, і треба бути сильним щоб перемогти, або тікай.

САМСОН

Ого! Як тільки зачепить мене якийсь пес із дому Монтеккі, я стоятиму твердо на своїй позиції

ГРЕГОРІ

Ця вистава тільки для слабкої людини:

САМСОН

Справді: тому жінок потрібно ховати в схованки: тому я буду боротися з Монтеккі до кінця, а прислуга і допоможе мені в цьому.

ГРЕГОРІ

Сварка між нашими господарями та їхнім сином-а ми лише їхні слуги

САМСОН

Мені байдуже, хіба я тиран коли я б юся з цією молодою особою? Я буду суворий з цими дівчатами

і відрубаю їм голови

ГРЕГОРІ

Голову? Дівчатам?

САМСОН

Авжеж голови або щось інше, дій як хочеш

ГРЕГОРІ

Гаразд, ти не слабка людина.

Бачиш родину Монтеккі, де твій меч?

САМСОН

Може вони і боротимуться, але я залишусь на нашій позиції.

ГРЕГОРІ

Ну що ж, вперед.

САМСОН

У мене зброя, я йду

ГРЕГОРІ

Як, взяти та піти?

САМСОН

Не бійся за мене.

ГРЕГОРІ

Ні, я боюсь за тебе

САМСОН

Давай дозволимо прийняти рішення.

ГРЕГОРІ

Я ображусь поки я прийду, давай послухаємо їх?

САМСОН

Ні, як вони сміють, я буду боротися своєю рукою, коли вони терпітимуть цю ганьбу

Виходить Абрахам та Бальтазар

АБРАХАМ

Чи будете ви боротися за нас, сер?

САМСОН

(В сторону Грегорі) закон на нашій стороні, якщо скажете «так»

ГРЕГОРІ

Ні

САМСОН

Ні, сер, я не буду битися за вас, я буду розрізнювати

ГРЕГОРІ

Чи будете сваритися, Сер?

АБРАХАМ

Сваритися? Ні, сер

САМСОН

Якщо ви хочете битися, то будь-ласка, я до ваших послуг

Я служу хазяїнові не гіршому аніж наш

АБРАХАМ

Аж ніяк

САМСОН

Гаразд Сер

ГРЕГОРІ

Краще сказати, що зараз прийде сонце

САМСОН

Так краще сер

АБРАХАМ

Ви брешете!

САМСОН

Подумайте, якщо ви чоловік. Грегорі, покажи свій удар

Вони б ються

Входить Бенволійо

БЕНВОЛІЙО

Досить, негайно кидайте мечі

Б ються своїми мечами

Виходить Тібальт

ТІБАЛЬТ

Чого ви б єтеся з цими джентельменами?

Опануйте себе, Бенволіо, подивись на свою смерть

БЕНВОЛІЙО

Але мирив я їх. Негайно меч сховай або попробуй ї

розборонити

Як і ненавиджу пекло, всю родину Монтеккі і тебе

Ти боягуз!

Вони б ються

Виходять з обох будинків, хто підтримують бійку: потім люди з

Приміщень

ПЕРША ЛЮДИНА

Трефи, звони, партизани! Страйк! Бийте їх!

Смерть Капулетті! Смерть Монтеккі!

Виходить Капулетті в своєму вбранні, та леді Капулетті

КАПУЛЕТТІ

Що це за шум? Дайте мені велику шпагу!

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Допомога! Допомога! Навіщо тобі меч?

КАПУЛЕТТІ

Меча, кажу, іде старий Монтеккі!

Виходить Монтеккі та леді Монтеккі

МОНТЕККІ

Ти, негідник Капулетті,-не тримай мене, відпусти мене

ЛЕДІ МОНТЕККІ

Твої ноги будуть відчувати болі, що ти не зрушиш з місця

Виходить з явкою ПРИНЦ

ПРИНЦ

Бунтівники та вороги

Ви знову кров ю забруднили душу?

Ви чуєте негайно зупиніться

Це гасіння вогню згубної люті

Ворожа кров на вас чекає

Долою кидайте криваву зброю

Прислухайтесь до слів, які говорить Принц

До вас, Монтеккі та Капулетті

Чи маєте можливість ви пройтись

Веронське людство зробити по країні

Не відвайовуючи собі могили

Орудуючи партизан, лиш у чужих руках

Лиш ненависть оточує всіх нас

І якщо вас турбують наші місця

Ваше життя буде платити за втрату

За цей час, ввесь спокій, за відміну

Ви Капулетті, підете зі мною

А ви Монтеккі, прийдете у другій половині дня

Щоб впізнати вашу далеку насолоду у цьому випадку

До старого вільного міста, нашого власного суду

Іще раз, на смертельному болі, всі люди помирають

Йдуть Монтеккі, леді Монтеккі та Бенволіо

МОНТЕККІ

Хто починає сварку так прилюдно

Скажіть будь-ласка, хто почав?

БЕНВОЛІО

Ну ось і супротивники-прислуги Та й ви звичайно там були

Я їх розборонити лиш хотів

Але Тібальт з важким мечем до нас прийшов

В руці тримав він меч, і боротьбу почав

Зухвало він махав над головою

І почали колишитись вітри

Народ вступив до боротьби, а принц

Невдовзі сварку припинив

ЛЕДІ МОНТЕККІ

О, де ж Ромео? Ти бачила його сьогодні?

Я впевнена, що він не приступить до боротьби

БЕНВОЛІО

Мадам, коли вже встало сонце

Де під ним є явір

Хотів я поділитися із сумом

Та раптом вийшов я в гаї

Гулав і сина вашого побачив

Хотів я з ним поговорити

А він на дерево побіг

Усі ці почуття мені знайомі

Коли нікому не потрібен

І хочеш бути лиш самотнім

І хочеться втекти кудись

МОНТЕККІ

А вранці бачила його

Зі свіжими ранковими сльозами

І хмари глибоко зійшли

І сильно гріє ясне сонце

І починає піднімать заслону

Аврорська спальня витісняє штори

Тікає син мій від усіх недуг

Де може він знайти лиш спокій

Фіранками вигонить денне світло

І штучно створює цю темну ніч

Похмурий, чорний сум біду віщує

Як щось йому завчасно не врятує

БЕНВОЛІЙО

Мій дядечко, у чому річ

МОНТЕККІ

Не знаю, я не впізнаю його

БЕНВОЛІЙО

А ти не зміг поговорити?

МОНТЕККІ

Але ж і друзі є не тільки я

Він зі своїми почуттями радник

А правду важко так сказати!

Не хоче відкривати всі секрети

А мука мучить, мучить до душі

Коли не можеш всі знайти поради

Який нагадує лиш ніжний аромат

І не змогла віддати сонце

Але що коїться, у чому річ?

Чому страждає він, чому?

Ніякий сум нас не зупинить.

Входить Ромео

БЕНВОЛІЙО

Он він, ідіть! Я з ним поговорю!

Я спробую поговорити з ним

Виходять Монтеккі та леді Монтеккі

БЕНВОЛІЙО

Добрий ранок!

РОМЕО

Але ж ще рано!

БЕНВОЛІЙО

Уже дев ять годин.

РОМЕО

Для мене час летить повільно.

Мій батько був кілька хвилин?

БЕНВОЛІЙО

Так. Ромео, що тебе торбує?

РОМЕО

Те, що тривожить цілий вік.

БЕНВОЛІЙО

Кохання?

РОМЕО

Але його немає

БЕНВОЛІЙО

Кохання?

РОМЕО

Але ж її немає

БЕНВОЛІЙО

Невже любов торбує так тебе?

РОМЕО

О, ця любов, яка швидко зникає

Слід і так знати, що він буде робити

Що ми будемо обідати? Мені! Що тут відбувається

Ще не сказали мені, те, що я почув

Тут нам дуже багато не подабається, але більше з любов

О, жорстоке кохання, чому! О ненависне кохання!

Немає ніякої думки, нічого не можна створити!

Важке неосвітлення! Серйозна марність!

Дуже красивий та великий будинок!

Прикрасити пір я, яскраві цигарки, холодний вогонь

Слабке здоров я!

Все ще спить, це нічого не означає

Невже це не смішно

БЕНВОЛІЙО

Ні, я б краще заплакав.

РОМЕО

Добре серце! Що ще?

БЕНВОЛІЙО

Це добра душевна образа

РОМЕО

Чому таке трагічне кохання

Наповнює смуток у моїх грудях

Який так знищує тебе

З такою ненавистью: ця любов така жорстока

Наповнена сумом у моїй душі

Згорає любов залишається дим

Яскравий вогонь стає чистим я іскра очей

Яка наповнена морем сліз

Що ще? Найбільш стримане безумство

БЕНВОЛІЙО

Ніжність! Я знайду

Якщо даш мені можливість,

РОМЕО

Напевно я втратив себе

Це не Ромео, він трохи інший!

БЕНВОЛІЙО

Скажи мені, що на тебе так вплинуло

РОМЕО

Чи можу я сказати це?

БЕНВОЛІЙО

Скажи, чому?

Але скажи мені, хто?

РОМЕО

Я бачив чоловіка який іде зі сумом

Ах! Злі слова схиляються до болю

В печалі племіннику, я люблю

БЕНВОЛІЙО

Я завжди поруч, обгорнутий любов ю

РОМЕО

Напевно вірно кажеш! Та злякається, що я люблю

БЕНВОЛІЙО

Це добре, але боюсь це все настане

СЦЕНА ІІ

ВУЛИЦЯ

Входять КАПУЛЕТТІ, ПАРІС ТА СЕРВАНТ

КАПУЛЕТТІ

З Монтеккі ми покарані навік

Карає нас життя і мир не допоможе

Обидва винні в цій борьбі

ПАРІС

Почесну силу мали ви

Шкода, що не знайдете слово

Чи довго так триватиме сенйор?

Що скажете мені про це?

КАПУЛЕТТІ

Я все сказав, що ви хотіли чути

Моя дочка ще не знайома з світом

Їй ще і чотирнадцяти не має

Нехай вона побачить світ

Вона зустріне ще своє кохання

ПАРІС

Щасливою її зробила мати

КАПУЛЕТТІ

Тому вони так рано і уходять

Але моїх дітей уже немає

Лиш небо зберігає її душу

Але вона Паріс, подарувала серце

Надія об єднає усіх нас

Чого вона захоче, то і буде

Благословення буде вам

Сьогодні свято завітало у наш дім

Зберуться рідні друзі та знайомі

Всі ті, які дорожче за життя

Більш всі, кого люблю я і шаную

Сьогодні відкриваю двері

Небесний світ зірок нам подарує ніч

Остання ніч накриє нас натхненням

І насолоджуєшся як юнак

І квітень весну подарує

Подарить більше свята нам

Прийди в мій дім, пучуй, побач.

Повинно бути те, чого любить вона

Багато світу вистачить, багато шахт там є

А може зупинитися мені

Прийди, прийди до мене

Сервант дає листа

Ти мусиш їх прохати

До нас на свято нині завітати

Ми скажимо їм»я, вони і відгукнуться

Я з радістью для них відкрию двері

Входить Капулетті та Паріс

ПРИСЛУГА

Всіх оповіщай, хто в списку є! А хто його знає

Написаний ногою де є його сліди

Останній свіжий слід в саду він залишив

Художник намалює чистий слід

Але знайду я цих людей, ім я їх збережу

І знаю, що не можу описати

Входить БЕНВОЛІЙО ТА РОМЕО

БЕНВОЛІЙО

І запалає друже наш вогонь

Одна біль зникне в іншу тугу

Ще є запаморечення в крузі

Лиш відчайдушне слово дає інше

Затьманить лтшній біль очей

Ціна отрути перетворить в смерть

РОМЕО

А твій чудовий лист-це що?

БЕНВОЛІЙО

За що, я не пообіцяв?

РОМЕО

За твій розбитий план

БЕНВОЛІЙО

Чому Ромео, так вчиняеш ти?

РОМЕО

Я не вчиняю, але я більше так не можу

Піти в тюрьму, залишитись без їжі

Щоб скривдити лиш молодого хлопця

СЛУГА

О, господи, благаю, зможеш прочитати?

РОМЕО

Моя фортуна і моє нещястя

СЛУГА

Можливо можеш вивчити без книжки

Але благаю, прочти мені, все те що бачиш

РОМЕО

Але якщо б я знав листа та мову

СЛУГА

Скажи мені, чи ти щасливий

РОМЕО

Ти залишись, я зможу прочитати

Читае

Сеньор Мартінйо жінка та дочка

Ансемле, та його чарівні сестри

Пані Вітравійо: сеньйоре Планчентійо

Та його дорогі племінники Меркутійо

Та брате Валентине: мій дядько

Капулетті, дружина та доньки

Племінники Розалінні, Лівія,

Сеньйоре Валентино та його

Кузен Тібальт та чарівна Гелена

Чи приїдуть вони

СЛУГА

На гору.

РОМЕО

Куди?

СЛУГА

Додому, на вечерю

РОМЕО

Який будинок?

СЛУГА

Мого вчителя.

РОМЕО

Не треба, я повинен сказати тобі до того

СЛУГА

А зараз я тобі скажу своему вчителю

Про заможного Капулетті, і я не міг

Попасти в будинов Монтеккі, я прошу

Прийди та зіпсуй весілля!

Виходить

БЕНВОЛІЙО

Моє ім я є тільки Капулетті

Підтримує лиш сльози, страхи та обман

І ті, хто часто мріють, ніколи не помруть

Еретики прозорі, народжені в біді!

Одна лиш віра ніж любов! Я бачу

Сонце, мир коли вона зі мною

РОМЕО

Коли релігія заплющить мої очі

Підтримує брехню, та плач з вогнем

І ті, які діють ніколи не загинуть

Появиться еретика народженої брихні!

Лише єдиний раз, моя любов засяє сонцем

Коли побачу я її, знайду я новий світ

БЕНВОЛІЙО

Побачиш страх її, нічого більше не знайдеш

Її урівноваженість загине у її очах

Чи коштують ці кришталеві сили

А покоївка принесе послання

Вона покаже все найкраще та знесиле

РОМЕО

Ходімо, ще такого я не бачив

На святі буде радісно мені.

СЦЕНА ІІІ

ЛЕДІ КАПУЛУТТІ

Мамка, де моя донька, поклич її

НЯНЬКА

Зараз ій лише дванадцять років

Я покличу її. Ось баранина, ось божа корівка

Господи! Де ж Джульєтта?

Входить Джульєтта

ДЖУЛЬЄТТА

Зараз! Хто кликав?

НЯНЬКА

Ваша мати!

ДЖУЛЬЄТТА

Я тут мадам.

Яка ваша воля

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Ось що. Няню залиш нас

Ми повинні попліткувати, а няня потім повернеться

Згадала, ти чула про нашого адвоката.

Який знає мою дочку, але їй ще не має чотирнадцяти

НЯНЬКА

Віра, я можу про це їй сказати

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Їй ще немає чотирнадцяти

НЯНЬКА

Я б їй дала чотирнадцять

А ще говорити з нею скрізь зуби

Їй ще немає чотирнадцяти

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Два тижні чи два дні

НЯНЬКА

Навіть чи два, всі дні на рік

Йде свято, скоро їй буде чотирнадцять

Сюзан та вона-Бог відпочиває в християнських душах

Вона для мене така гарна: але те, що я скажу

О, Боже цієї ночі їй виповнеться чотирнадцять

Я запам ятаю як вона радіє цій події

«А зараз дванадцять років як був землетрус

І коли вона була маленькою-я ніколи не забуду

Ці дні, ці роки, напротязі цих днів

За те, що я вірила в свою долю

Спостерігати за сонячним світлом, яке світить

Мій Лорд і ви були у Мантуї

А зараз, я висказую свою думку

Коли я годувала її

В своїх силах я була впевнена, але й помилялась

Щоб вчитися і здаватися!

Щоб почути пташиний будинок

Щоб потішитися

І коли пройшло дванадцять років

Я зрозуміла, що я горда

За день до того, я змінила їй вираз обличчя

І коли мій чоловік-відкрив свою душу

Ставши щасливою людиною

«Так»-каже він «невже я засмутився?»

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Благаю, досить вже, дай мені спокою

НЯНЬКА

Так, мадам, але благаю вас, тримайтесь

Поплачте та подумайте

А ще я скажу вам

Ця суперечка дуже серйозна, як камінь

Так, і мій чоловік був такий

І тоді все скінчилось коли все минуло

Хіба вона не Джульєтта? Вона скаже «Так»

ДЖЕЛЬЄТТА

Тебе також це не обмежує, благаю, скажи про мене

НЯНЬКА

Спокійно, я скажу йому. Господи, заціни його привабливість

Будь слухняною, коли я прийду до тебе

Й коли я побачу, що ви заручитесь

Я благословлю вас

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Весілля, весілля, це серйозна тема

Я прийщля, щоб з тобою поговорити

Як ти ставишся до весілля

ДЖУЛЬЄТТА

З честью, я про це не мріяла

НЯНЬКА

Це честь! Якщо б я не була б нянькою.

Я б сказала, що ти маєш почесну мудрість

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Ну, думаю, що весілля це головна річ

Тут у Вероні дівчата читають для

Матерів, але моє покарання, є те

Що я повинна бути матір ю

А ти-моя дитина. Ось Листопад

Де шановний Паріс, говорить про кохання.

НЯНЬКА

Чоловік молодої леді, такі ж самі як вона

Але як і всьому світі, вони однакові

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Літо Верони наче перші квіти

НЯНЬКА

Ні, він як квітка

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Що ти кажеш? Хіба закохувалась ти?

Чи була насолода цих ночей?

Чи читали ми книжки Паріса?

Чи захоплювались його роботою

І знаходили там незамінні речі?

Чи можемо побачити голбовну межу

І щоб закрити цю жахливу брехню

Знаходячи образ у його очах

Ця чудова книга кохання, цей невгамовний коханець

Щоб прикрасити себе, та щоб вистачає сили

Риба живе в морі, й ти більше тишишся

Без страху не доб єшся вершини

Читаеш, навчаешся бачити світ

Ці золоті обійми незрівняної історії

Дає тобі повірити в себе.

НЯНЬКА

Не меньше! Не більше, жінка схожа чоловіка!

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Скажи чесно! Чи подобається тобі кохання Паріса?

ДЖУЛЬЄТТА

Я дивлюсь на це як звичай

Але я не можу прийняти його

Але я прийму ваше бажання

Входить Слуга

ЛЕДІ КАПУЛЕТТІ

Ми підемо за вами

Входить Слуга

Джульєтта, до вас Граф

НЯНЬКА

Ходімо люба, бажаю тобі приємно провести час.

СЦЕНА VI

ВУЛИЦЯ

Входить Ромео, Меркуціо, Бенволійо з п ятьма чи

Шістьма гостями, Факелоносці та інші

РОМЕО

Ось що, ця промова принесе нам вибачення?

Або не будемо вибачатися

БЕНВОЛІЙО

Цей день буде для нас нудним

Ми не маємо знаряддя та шарфа Купіда

Жорстокий малюнок Тартара, готує план

Жіночий страх охороняє ворон-охоронець

Але без підказки страшно говорити

Після виходу нашого захисника

Вони все одну переможуть нас

Ми підемо та вони підуть

РОМЕО

Дай-но мені факел: я не для цього прийшов

Важко, але я дам це світло

МЕРКУТІЙО

Ні, любий мій Ромео, підемо на тацні

РОМЕО

Ні, повір мені: ти мусиш потанцювати

З сильним серцем: у мене сильне серце

Це моя земля-я не зрушу з місця

МЕРКУТІЙО

Ти-просто коханець, насолоджуючись свободою

Політіти в небо між загальних меж.

РОМЕО

Вибач мене за той шарф

Це серйозний біль для таких речей

Я не можу бути кращим

Серед кохання, яке мене оточує

МЕРКУТІЙО

І ти від цього страждаєш, чи оточує кохання

Занадто сильно страждаеш

РОМЕО

Кохання-це натхнення? Вона занадто жорстока.

Занадто важка, занадто нестерпна, й голкою прол ється кров

МЕРКУРЦІЙО

Якщо любов тебе карає, буть жорстокий з любов ю

Оточує кохання і ти страждаеш від цього

Дозволь поквитаюсь з цією особою

Маска за маскою! Що мене оточує

Чи цікавишся цією інформацією?

Опустиш брови та почевронієш

БЕНВОЛІЙО

Іди, постукай та ввійди та незабаром

Але кожна людина впадає до його ніг

РОМЕО

Дай факел: дозволь запалити вогонь душі

Якщо сумуєш ти, ми замалюємо тебе

Благословіть тебе кохання, якою ти страждаєш

Я буду тримати факел

Гра вже близько, і я зробив це.

МЕРКУЦІЙО

Ти, наче миша, слідкуєш за кожним словом

Якщо ти творець, то ти ідеш вперед

О це кохання, таке нестерпне

До вух денного світла ми прийшли

РОМЕО

Ні, це ще не все

МЕРКУТІЙО

Я мав на увазі затримати сер

Ми вип ємо вина, і наче світ прол ється крізь нас

Таке наше бачення, для нашого судового порядку

П ять разів подумай аніж зробити

РОМЕО

І ми сховаємося за цими масками

Але ж це не вихід

МЕРКУТІЙО

Чому ти так питаеш?

РОМЕО

Я сьогодні подумаю про це.

МЕРКУТІЙО

Подумай так, як я

РОМЕО

Ну, що думаеш?

МЕРКУТІЙО

Мрійники завжди помиляються

РОМЕО

Не спиш, а тільки мрієш про правдиві речі

МЕРКУТІЙО

О, напевно королева Маб повинна зустрітися з тобою

Вона сором язлива акушерка, але вона прийде

Із невеликим розміром агатського каменю

На вказівному пальці ольдермен

Складається команда маленьких атомів

Її довгі спиці наче довгоногий павук

Накриваючи вітром коника

Наче колір водянистих променів

Її батом покритив тіло, наче історія

Її чудова карета покрита сірим цвітом

Але вона не відчуває тепла

Її маленькі пальці стають на робочі

Її колісниця має колір фундука

Яка дарує білочка чи стара лічинка

Минає час та змінюється мрії

На цій стижині вона з являється кожну ніч

Через любовних драм, через любовні мрії

Через важкі муки, через гострі мрії

Через адвокатські докази, які мріють про вислів

Через жіночий присмак губ, для тих хто мріє притулитись

Який жостокий Маб через хмурий вираз обличчя

Тому, що їхній подих з зіпсованим присмаком солодощів

Інколи її подих яким хочеться насолодитися

А коли вона прийде я відчую її аромат.

А іноді вона розповість тобі історію