Курсова

ВСТУП Культура яблуні в Україні – важлива галузь сільського господарства, яка дає населенню цінні продукти харчування – плоди, а їх виробникам значні прибутки, що надзвичайно важливо в умовах ринкових відносин. Яблуко – один з найцінніших плодів. Свіжі яблука в нас можна споживати цілий рік. Уже в червні на ринках з’являються плоди ранніх сортів, хоч основна пора яблук настає восени. Плоди пізніх сортів зберігаються до весни, а то й до літа. Яблука містять різні хімічні речовини: цукри, яблучну, лимонну, винну кислоти, каротиноїди, пектинові речовини тощо. Вміст їх значно залежить від сорту, ґрунтових і кліматичних умов району вирощування, рівня агротехніки, погодних умов протягом вегетаційного періоду. Вміст легкозасвоюваних цукрів у яблуках становить від 6,3 до 13% і більше, органічних кислот – 0,3-1,8, пектинових речовин – 0,3-1,4%. Усього ж у яблуках міститься понад 50 хімічних елементів, зокрема калій, кальцій, магній, мідь, бор, молібден та ін.. Крім того, є такі вітаміни: аскорбінова кислота (С) – 0,5-17,4 мг на 100 г сирої речовини, В1, В2, В6, В9, Р, РР, провітамін А тощо. Такий хімічний склад плодів яблуні зумовлює їхні лікувальні та харчові властивості. Плоди споживають свіжими, а також використовують для виготовлення сухофруктів, варення, соку, джемів, повидла, цукатів, мармеладів тощо. Енергетична цінність 100 г їстівної частини яблук становить 188-214 кДж, або 45-51 ккал. Споживання їх зменшує потребу в інших продуктах харчування. Згідно з рекомендаціями щодо раціонального використання харчових продуктів в Україні затверджено оптимальну норму споживання плодів і ягід на одну людину за рік, яка становить 79 кг, з них плодів зерняткових порід – 57,5 кг, у тому числі яблук - 50 кг. . За останні роки виробництво плодів в Україні у середньому на одну людину становить близько 30 кг, що не відповідає фізіологічно-оптимальним нормам споживання.
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

Незважаючи на високу харчову, дієтичну та лікувальну цінність плодів яблуні, рівень їхнього виробництва в Україні ще надто низький. Низька продуктивність сортів яблуні в республіці викликана рядом чинників, насамперед прорахунками у виборі ділянок та ґрунтів під насадження, використання низьковрожайних сортів і підщеп, впровадженням трудомістких технологій, незбалансованістю цін на плоди й продукти їхньої переробки, несприятливими погодними умовами тощо. Тому в найближчі роки основним напрямом підвищення продуктивності насаджень яблунь є всебічна інтенсифікація їх вирощування, передусім завдяки інтенсивній системі ведення садівництва, головною ланкою яких є тип саду, а найважливішими компонентами підщепа, сорт, схема садіння, форма крони тощо. Найповніше використання культури яблуні можливе лише за умов адаптованого її ведення, що передбачає поєднання як максимального використання біологічного потенціалу сортів та підщеп, так і екологічних умов вирощування. Однак проблема створювання високопродуктивних насаджень яблуні без виснаження екологічних ресурсів є найскладнішою в сільськогосподарському виробництві. Це зумовлено тривалою ротацією садових агросистем, що є наслідком біологічних особливостей сортів і підщеп та сучасними технологіями вирощування. У зв’язку з тривалою ротацією (25-30 років) насадження яблуні мають всі недоліки монокультури, які призводять до виснаження високо відновлювальних природних ресурсів: погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунту, нагромадження токсичних речовин, негативний алопатичний вплив. Постійний вплив антропогенних факторів призводить до того, що чим старший вік саду, тим відчутні наслідки їх дезадаптації й економічної деградації. Утворюється хибний круг: збільшення техногенних навантажень стає необхідним для підтримання економічно оправданого рівня продуктивності, але створюваний на агроекосистему тиск руйнує компроміс між продуктивністю і адаптивними функціями в бік зниження врожаїв. Забруднення ґрунту пестицидами і мінеральними добривами, регулярний їх
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

обробіток знижують кількість корисних мікроорганізмів та якісний склад мікробного ценозу й зменшують вміст гумусу. В цілому знижується стійкість дерев проти біотичних й абіотичних факторів, що призводить до порушення в системі продуктивного процесу. Такі техногенні навантаження на природу недопустимі й скорочення їх є необхідним заходом у структурі розроблюваних технологій. У зв’язку з цим необхідна зміна технологічних підходів до експлуатації садових екосистем, які ґрунтуються на принципах зниження техногенних навантажень. Цим вимогам у значній мірі відповідають високоврожайні скороплідні імунні сорти яблуні з високоякісними плодами й щільні слаборослі сади. Еволюція в бік використання таких насаджень найяскравіше виражена в культурі яблуні, де є широка гамма сортів, особливо клонових підщеп різної сили росту. Одним із основних факторів, які визначають популярність сортів яблуні, є їхні ринкові можливості. Фінансовий успіх гарантують сорти, які поєднують в однаковій мірі такі ознаки, як скороплідність і висока врожайність, стабільність плодоношення, відмінні товарні та смакові якості плодів, стійкість проти несприятливих умов навколишнього середовища. При цьому необхідно передбачати потреби ринку на найближчі 10-15 років, коли насадження відповідного сорту будуть у періоді повного плодоношення. У республіці виділені й науково обґрунтовані високо інтенсивні морозостійкі клонові підщепи яблуні, встановлені північні межі їх поширення при створенні інтенсивних насаджень. На сучасному етапі розвитку садівництва важливе значення має створення нових типів інтенсивних насаджень яблуні на клонових і насінних підщепах з формуванням округлих (малогабаритних і веретеноподібних) крон, які прискорюють генеративну функцію й стримують вегетативну. В таких насадженнях оптимізовано об’єм крон та кількість дерев на одиниці площі, які забезпечують слаборослість, скороплідність, сталу врожайність високоякісних плодів з мінімальними затратами праці на їх вирощування.
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

1. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ГОСПОДАРСТВА

1.1 Загальна характеристика господарства

Агрофірма «40 років Жовтня» знаходиться в селі Смирнове, Куйбишевського району, Запорізької області. Відстань від залізничної станції – 25 км. Від районного центру агрофірма знаходиться за 30 км.

Агрофірма «40 років Жовтня»: основною метою є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції. Проектом внутрішньогосподарського землеустрою було організовано 3 відділення, в котрих запроектовано 10 сівозмін, в тому числі 6 польових, 3 кормових і 1 овочева. Загальна площа господарства була 10036,5 га, багаторічних насаджень – 300,9 га, сінокосів – 20,7 га, пастбищ – 1109,1 га, зернових – 4339 га.

1.2 Загальна характеристика господарства

Територія сільського господарства «40 років Жовтня», згідно схемі фізико-географічного районування України знаходиться в степовій зоні північно-східного Приазов’я, яка ввійшла в лівобережно-Дніпровську північно-степову провінцію підзони північних степів. Територія сільського господарства відноситься до третього агрокліматичного району, який характеризується як дуже теплий і засушливий з невеликою кількістю опадів і нерівномірністю їх розподілення по періодах року, великими вітрами, особливо в критичні періоди росту і розвитку рослин.

Температурні умови виражаються слідуючими середньомісячними величинам.

Таблиця 1.1 Середньомісячна температура

місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
t °	-5,4	-4,8	0,1	8,4	15,6	19,1	21,9	20,8	14,9	8,4	2,0	2,8

Арк

Зм.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Найбільш висока температура буває в липні, а найбільш низька – в січні місяці. Тривалість без морозного періоду складає в середньому 180 днів. Вегетативний період холодостійких культур триває в середньому 210 днів. Середня кількість опадів за рік складає 555 мм і розподіляються вони по місяцях року.

Таблиця 1.2 Середньомісячна кількість опадів:

Місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	В середньому
Кількість опадів в мм	46	42	38	43	46	63	55	51	35	36	48	52	555

Найбільша кількість опадів випадає в літні місяці, при цьому вони носять зливовий характер. Загальна кількість опадів була б достатньою для задоволення потреби рослин у зволожений період їх росту, якби вони випадали рівномірно в період року, не витрачалися в стік, швидко не випаровувались під дією високих температур і частих вітрів.

Пануючі вітри в холодний період – східні, в теплий період – північні. Сила вітру часто досягає 10-15 м/сек, що сильно зменшує вологість повітря і ґрунту, збільшує транспіраційний коефіцієнт рослин. Суховії в тій зоні бувають часто, що приводить до випаровування в більшій частині випавши опадів, в результаті чого наступає атмосферна і ґрунтова засуха. Потоки вітру відносять за собою не тільки вологу, а і маленькі частини ґрунту. Ґрунти обідняються, зменшується міцність гумусированного профілю і зменшується їх ефективна родючість.

В геоморфологічному відношенні територія сільського господарства знаходиться на Приазовській вододільній структурі Азово-Придніпровської піднесеності. В межах сільського господарства кристалічні породи виходять на денну поверхню по долинам річок і балок. Рельєф на території сільського господарства в основному має широко хвилястий характер за виключенням другого відділення, де він вузько хвилястий. Широкі водо розділи мають спокійний рельєф з пологими схилами. Балки широкі, значної протяжності. Міжбалочні водо розділи мають добре виражений плато з рівними схилами.

Арк

Зм.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Територія другого відділення з порізаними улоговинами і балками. Балки мають південно-східний напрям. На схилах балок в результаті вторинної ерозійної шкоди сильно змиті ґрунти, не рідко спостерігаються виходи масивних кристалічних порід. Вітрова ерозія охоплює всю територію сільського господарства. Особливо піддаються вітровій ерозії ґрунти легкого механічного складу. 1.3 Характеристика ґрунтового покриву В господарстві основними ґрунтами є чорноземи звичайні глибокі. Сформувались на карбонатних важко- і середньо суглинкових лісах. Їх профіль добре розвинений до глибини 45-120 см і більше, з чіткими трьома генетичними горизонтами: гумусним, перехідним, гумусо-перехідним. Механічний склад чорноземів звичайний, різний від супіщано-легкосуглинкових до глинистих. Сума ввібраних основ в цих ґрунтах коливається від 20 до 50 лег-екв на 100 грам ґрунту. Кількість обмінного натрію не перевищує 0,5-1,0 мг-екв на 100 грам ґрунту. За валовим вмістом гумусу чорноземи звичайні середньо глибокі поділяються на середньо гумусні (500 тонн гумусу на 1 гектар) і мало гумусні (330 тонн гумусу на 1 гектар). Залежно від вмісту гумусу забезпеченість азотом коливається в межах 0,21-0,27%. Вміст валового фосфору в чорноземах звичайних залежить від вмісту в них гумусу і механічного складу. Більше його у верхніх шарах (0,10-0,13%), менше – в материнській породі (0,08-0,10%). Також в господарстві є чорноземи південні. Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів, проникання і фіксація гумусових речовин (50-60 см). На глибині 60-120 см розвинений ущільнений шар буруватого кольору з нагромадженням вуглекислих кальцію і магнію у вигляді білих плям. Особливістю цих ґрунтів є також наявність гіпсу на глибині 2,5-4 м. Профіль грунтів диференційований, розчленований на гумусний і два перехідних горизонти. Горизонт А товщиною 25-40 см має темно-сірий або темно-бурий колір,
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

грудкувату структуру, часто з незначним коричневим відтінком. Загальна товщина гумусного горизонту (А+В1) 45-60 см. В імовіальному карбонатному горизонті чітко виражена «білозірка». Лінія скипання знаходиться в нижній частині горизонту В1 або на межі з гумусним горизонтом. Перехідний горизонт (Вк) темнувато-бурий, складно ущільнений, по всьому профілю карбонатний. Товщина гумусного горизонту у чорноземів південних. Структура чорноземів південних зовні мало відрізняється від структури чорноземів звичайних, але міцність агрегатів дещо знижена через менший вміст гумусу і наявність увібраного настрою. Із зміною механічного складу від глинистих до легкосуглинкових зменшується і міцність агрегатів, відповідно змінюється водно-фізичні властивості. Реакція чорноземів південних нейтральна або слабо кисла, рН водної витяжки 6,5-7,5. Сума обмінних увібраних основ коливається від 5-15 до 17-50 мг-екв на 100 грам ґрунту.
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИБРАНОЇ ДІЛЯНКИ Ґрунтові умови Ґрунт – один із найважливіших екологічних факторів, які забезпечують ріст і продуктивність яблуні. Тому їх придатність під сади треба оцінювати не лише за агрохімічними властивостями і гідрологічним режимом кореневмісного шару залежно від місцеположення та кліматичних умов, а й з урахуванням того, наскільки сукупність цих факторів відповідає вимогам сортів яблуні. У результаті чисельних ґрунтово-біологічних обстежень насаджень яблуні встановлено, що при оцінці ґрунтового покриву під сади особливу увагу необхідно звертати не тільки на верхній шар ґрунту, а й на ґрунтотворну породу підґрунтя. Властивості підґрунтя на глибині до 150-200 см визначають найважливіші виробничі якості насаджень – інтенсивність росту, ступінь розвитку кореневої системи, урожай, якість плодів, зимостійкість та довговічність дерев яблуні. Це пояснюється тим, що від будови підґрунтя залежить водно-повітряний і поживний режими в зоні поширення кореневої системи. Рівень родючості ґрунту під насадження яблуні визначається товщиною кореневмісного шару (150-180 см), реакцією ґрунтового розчину (рН 5,0-6,5), об’ємною масою (1,30-1,55 г/см ³), вмістом гумусу (1,5-4,5%). Поживним показником при оцінці ґрунту є його щільність. Дерева на слаборослих підщепах (М9) через неглибоке розміщення кореневих систем і особливостей їх росту краще переносять щільні ґрунти (1,36-1,46 г/см ³). Темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені серед усіх ґрунтів найповніше відповідають біологічним особливостям яблуні для проявлення високої потенційної продуктивності. Кореневмісний шар цих ґрунтів досягає глибини 120-180 см і більше, де найбільш вилучувані карбонати. Отже, для вирощування інтенсивних насаджень яблуні ґрунт повинен містити достатню кількість доступних рослин, поживних речовин, бути нещільним, добре дренованим, поглинати і зберігати вологу, пропускати повітря. Кращим ґрунтом під такі сади є чорноземи опідзолені, деградовані глибокі. Достатньо продуктивні насадження на чорноземах звичайних, південних, а також каштанових легко- і
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

середньо-суглинкового гранулометричного складу ґрунтах тощо. Непридатні під яблуню докорінного поліпшення болотні, заболочені, кам’янисті, сильно щебенюваті, піщані, надмірно карбонатні (у метровому шарі понад 6-8% кальцію і магнію), дуже кислі (реакція ґрунтового розчину рН 3,6) та лужні (рН 8,5), ґрунти солонці і солончаки. Дуже шкідливими для яблуні є водонепроникні породи, розміщені близько (1,5-2,0м) до поверхні ґрунту. У степу України яблуню вирощують на чорноземах звичайних, типових та південних, а також темно-каштанових ґрунтах, які сформувалися на карбонатних лесах. При виборі ділянки під плодові насадження необхідно пам’ятати, що вода і повітря є основними компонентами ґрунту, забезпечують розвиток дерев та ґрунтових мікроорганізмів. У найбільш придатних ґрунтах гумусовий горизонт поглинає воду, забезпечує потребу в ній рослин, а надлишок її внаслідок природного дренажу переміщується у глибокі шари. У морозонебезпечних районах усіх зон основною вимогою до ділянки є забезпечення доброго повітряного режиму. При виборі ділянки під яблуню враховують також необхідність захисту навколишнього середовища від фітотоксичних елементів. Так сади розміщують на відстані не менше 1 км від промислових пунктів, річок водойм. Для зберігання від забруднення шкідливими хімічними елементами дерево висаджують не ближче 0,5 км від автомобільних шляхів з інтенсивним рухом.
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата

3.СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ САДУ, ЇЇ ОБГРУНТУВАННЯ
						Арк
Зм.	Арк.	№ докум.	Підпис	Дата