- •1.1 Сутність бюджетного планування
- •1.2 Організація бюджетного планування
- •1.3. Бюджетна класифікація. Класифікація видатків бюджету
- •2. Організація бюджетного процесу на загальнодержавному рівні
- •2.1. Складання проекту державного бюджету
- •2.2 Розгляд та прийняття державного бюджету
- •2.3 Виконання державного бюджету
- •3. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження
- •3.1 Суб'єкти управління бюджетною системою
- •3.2 Органи оперативного управління бюджетними коштами
Міністерство освіти і науки України
Білоцерківський інститут економіки і управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Звіт
про виробничу практику
спеціальності «Фінанси і кредит» 6.030508
Керівник від кафедри:
Юхименко Н.М.
Керівник від бази практики:
Євтушенко О.М. – бухгалтер І категорії
Тетіївської районної державної
лабораторії ветеринарної медицини
Студентки 3 курсу
Групи ФН-31 Факультету « Економічний»
Денної форми навчання
Кузів М.Е.
Біла Церква, 2011 р.
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ…………4
1.1 Сутність бюджетного планування………………………………………….......4
1.2 Організація бюджетного планування…………………………………………..8
1.3 Бюджетна класифікація. Класифікація видатків бюджету…………………..11
2. ОРГАНІЗАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ НА
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ РІВНІ………………………………………………17
2.1 Складання проекту державного бюджету…………………………………….17
2.2 Розгляд та прийняття державного бюджету………………………………….20
2.3 Виконання державного бюджету………………………………………….......24
3. УЧАСНИКИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ….......28
3.1 Суб'єкти управління бюджетною системою………………………………….28
3.2 Органи оперативного управління бюджетними коштами……………….......33
РОЗДІЛ 2 ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАВДАННЯ……………………….38
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….......51
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……..……………………………….52
ДОДАТКИ
ВСТУП
Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.
Метою роботи являється дослідження видаткової частини державного бюджету України, зокрема факторів, що на неї впливають, визначити шляхи покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України.
Предметом роботи є дослідження взаємовідносин, які складаються під час формування і реалізації державного бюджету України, зокрема його видаткової частини.
Суб’єктом дослідження і аналізу є проведення бюджетної політики держави, а об’єктом відносини при формуванні і розподілі фондів грошових коштів.
Під час дослідження даної теми ми ставили завдання:
- визначити суть, значення державного бюджету України;
- здійснити огляд макроекономічних показників, зокрема тих , що стосуються видаткової частини бюджету, а також визначити проблеми, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;
У роботі була зроблена спроба дати відповідь на ряд запитань, зокрема: як впливають видатки на функціонування національної економіки; їх вплив на подальший розвиток держави; внести пропозиції які можна використати для покращення політики.
При написанні даної роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної політики, закони України, а також статичні показники періодичної літератури, а саме журналів “Фінанси України”, “Економіка України”, “Статистика України”.
РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
1.1 Сутність бюджетного планування
Бюджетне планування є складовою загальнодержавного; економічного планування. Рівень його організації, наукова обґрунтованість планових показників бюджету, їх збалансованість значною мірою визначають економічний і соціальний розвиток як окремих регіонів, так і держави в цілому. Оскільки в Бюджетному кодексі України прямо не дається визначення терміна ''бюджетне планування", звернемося до відповідних визначень, які зустрічаються в українській економічній літературі й відображають певні характеристики цього поняття.
Централізований
розподіл і перерозподіл у процесі
складання і виконання бюджету сукупного
суспільного продукту і національного
доходу по всіх ланках бюджетної
системи і по всіх видах фінансових
планів на основі державного плану
соціально-економічного розвитку
України.
Бюджетне планування
Комплекс
організаційно-технічних, методичних
заходів з визначення доходів і
видатків бюджетів на всіх стадіях
бюджетного процесу.
Рис. 1. Визначення поняття "бюджетне планування"
Бюджетне планування — досить відповідальний процес, тому воно має свої "правила", основою яких є нормативна база. Розглянемо окремі з цих юридичних актів.
1. Конституція України. У ній визначені основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питань, вказані окремі контрольні строки їх вирішення. Так, проект бюджету має бути поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради до 15 вересня.
2. Бюджетний кодекс України. У цьому юридичному акті; значна увага приділена процесам планування, зокрема дається перелік повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів та інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівня, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Чітко окреслені строки всіх чотирьох стадій бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях, визначено механізм проходження проекту Закону про Державний бюджет, а також порядок затвердження місцевих бюджетів. Значна увага приділена механізму міжбюджетних трансфертів за всіма їх напрямами.
3. Закони України. Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідні ми законами. Так, з 26 квітня 2000 р. набув чинності Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку", де передбачені механізми розроблення цих програм, що мають бути основою для річних бюджетів . Конкретні повноваження державних органів, які причетні до планування, передбачені законами, що регулюють їхню діяльність[5,c.146].
У Бюджетному кодексі передбачена відповідна процедура експертизи законів, які впливають на дохідну та видаткову частину бюджетів.
Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів повіється до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його вплив у на дохідну та/або видаткову частину бюджетів та виконання Закону про Державний бюджет України у поточний бюджетний період.
Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу. відповідного законопроекту на дохідну та/або видаткову частину бюджетів. Закони України, які впливають на формування дохідної та видаткової частин бюджетів, мають бути опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому. З іншому випадку норми відповідних законів, що впливають на формування дохідної та/або видаткової частин бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
4. Пропозиції Верховної ради України до основних напрямів бюджетної політики. Верховна Рада розробляє відповідні пропозиції, де відображена позиція депутатських груп і фракцій з основних питань бюджетної політики, яка розробляється Кабінетом Міністрів України.
5. Укази Президента. Вони регламентують окремі поточні питання, що мають державну вагу і мають підтримуватись державою. Так, Указом Президента № 434/2003 від 26 червня 2003 р. "Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади" було ліквідовано посади державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників і введено посади перших заступників та заступників міністра.
7. Постанови і розпорядження кабінету Міністрів. Цими актами регламентуються механізми бюджетних процесів. Так, Кабінет Міністрів прийняв Постанову від 4 червня 2003 р. № 868 "Про здійснення державних зовнішніх запозичень у 2003 році", у якій передбачений механізм цих запозичень та визначені основні учасники цього процесу з української та іноземної сторін.
8. Державні Програми економічного і соціального розвитку.
- Проект економічного і соціального розвитку України до 2011 р. "Європейський вибір";
- галузеві програми;
- програми міжнародного співробітництва.
На загальнодержавному рівні в бюджетному плануванні беруть участь міжнародні фінансові інституції, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, всі міністерства та відомства, відповідні комітети Верховної Ради України, окремі депутати та громадські організації.
На місцевому рівні відповідну участь беруть структурні підрозділи органів законодавчої та виконавчої влади, депутати, наукові, громадські діячі.
Завдання бюджетного процесу:
- забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;
- виявляти реальні джерела надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;
- ефективно розподілити за напрямами та між регіонам і бюджетні видатки;
- сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства;
- забезпечили мінімальний рівень соціальних потреб;
- утворити необхідні соціальні резерви, які використовуються на планові й позапланові заходи;
- передбачити в системі здіснення бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.
Принципи бюджетного планування:
- наукова обґрунтованість;
- оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб'єктів — платників податків і рівнем соціальних виплат;
- центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;
- органічний взаємозв'язок між прогнозними та поточними бюджетними планами;
- директивний характер бюджетних виплат;
- єдність загальнодержавного та місцевих бюджет в;
- наявність відповідних бюджетних резервів;
- демократичність.
Методи бюджетного планування:
1. Метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають г міни, що передбачаються в плановий період;
2. Нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії;
3. Балансовий. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв'язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;
4. Предметно – цільовий. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм. Починаючи з 2002 р. цей метод використовується при формуванні Державного і місцевих бюджетів як основний[12,c.231].