ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..3

1Механізми психологічного захисту як спосіб уникнення тривоги…….…..5

1.1Поняття захисних механізмів……………………………………..………..5

1.2 Класифікація видів психологічного захисту………...…………………….9

1.3Розуміння феномену тривога……..………………………………………..16

1.4 Психологічний захист як спосіб уникнення тривоги………………….…18

Висновок……………………………………………………………………...24

Список літератури

ВСТУП

Актуальність обраної теми обумовлена високим рівнем психоемоційної напруги в нашій країні, і як наслідок підвищеним рівнем використання механізмів психологічного захисту. Ці механізми відіграють важливу роль у визначенні суб’єктивного комфорту особистості в усіх ситуаціях напруженості, у професійній та побутовій діяльності. Дуже важливо знати про них і вміти вчасно помічати, адже вплив цих механізмів на психіку особистості дуже не однозначний. Дія захисних механізмів психіки суперечлива: з одного боку, у відповідь загрозу вони на рівні підсвідомості спотворюють, підміняють або фальсифікують реальність; з іншого - допомагають людині швидко адаптуватися до складної (нової) реальності. Останніми роками все більше число авторів звертається до вивчення цього феномену як важливого неусвідомлюваного механізму регуляції поведінки і діяльності людини. Знання про ці механізми можуть допомогти особистості краще зрозуміти поведінку власну та інших людей у тій чи іншій ситуації, та коректно реагувати на різні негативні імпульси. Саме можливість зрозуміти і вчасно скорегувати свою поведінку може захистити,певним чином, людину від появи інших негативних ситуацій, які в свою чергу можуть призвести до появи нових психотравмуючих імпульсів. Це може хоча б частково знизити рівень загальної напруги організму. Так як відчуття тривоги дуже неприємне для нашого внутрішнього «Я», психіка усіляко намагається зменшити потужність цього почуття і в результаті ми лише збільшуємо інтенсивність використання психологічних захистів, що в свою чергу вже не допомагає особистості, а призводить до дезорієнтації людини як в сприйнятті себе, так і в сприйнятті навколишнього світу. Становлення механізмів психологічного захисту розпочинається з періоду дитинства, і продовжується усе життя, а отже вони є невід’ємною частиною нашої психіки яка повсякчас рятує наше самоусвідомлення себе як особистості. Дитина приходить у світ без психологічних захисних механізмів, всі вони «купуються» їм в тому ніжному віці, коли він погано усвідомлює, що робить, просто намагається вижити, зберігши свою душу.

Метою цієї роботи є дослідження ролі механізмів психологічного захисту як способу уникнення тривоги.

Об'єкт: психологічні захисти. Предмет: способи уникнення тривоги за допомогою механізмів психологічного захисту.

Мета цього дослідження диктує наступні завдання:

1)Розглянути теоретичні підходи до вивчення механізмів психологічного захисту.

2)Дослідити класифікацію видів психологічних захистів.

3) Розкрити зміст феномену тривога.

4)Дослідити механізми психологічного захисту як спосіб уникнення тривоги.

Метод дослідження: теоретичний аналіз.

1.Механізми психологічного захисту як спосіб уникнення тривоги

1.1 Поняття захисних механізмів

 Поняття "психологічний захист" як предмет психологічного дослідження являє собою багатогранне, багатовимірне і одне з найбільш суперечливих явищ. Вперше це поняття з’являється в праці «Захисні нейропсихози» австрійського психолога Зігмунда Фрейда ще у 1894 році, де автор описав боротьбу «Я» проти болючих, нестерпних думок та афектів. Він вважав, що психологічний захист має негативні функції адже здійснює неусвідомлюваний людиною вплив на її дії та сприйняття себе у світі. З метою збереження своєї цілісності людина виробляє неусвідомлені механізми від негативних руйнівних наслідків протиборства реального і бажаного, що викликають тривогу в людини. Його донька, Анна Фрейд вважала, що захисний механізм ґрунтується на таких типах реакцій як блокування вираження імпульсів у свідомій поведінці та викривлення їх настільки щоб їх початкова інтенсивність зменшилася. Науковець поділила механізми захисту на групи і виділила перцептивні, інтелектуальні й рухові автоматизми. Вони забезпечують послідовне викривлення образу реальної ситуації з метою послаблення травмуючої емоційної напруги. При цьому уявлення про середовище викривляється мінімально, тобто відповідає реальності. У результаті небажана інформація може ігноруватися (не сприйматися); будучи сприйнятою — забувається, а у разі допуску в систему запам’ятовування — інтерпретуватися так, як буде зручно людині[10].Аналіз робіт свого батька, а також власний психоаналітичний досвід привели Анну Фрейд до висновку, що використання захисту конфлікт не знімає, страхи зберігаються і, в кінцевому рахунку, велика ймовірність появи хвороби. Вона показала, що певні набори психозахисних технік ведуть до відповідної, абсолютно певної симптоматики. Це доводиться і тим, що за певних психологічних патологіях використовуються відповідні захисні техніки. Так, при істерії характерно часте звернення до витіснення, а при неврозі нав'язливих станів відбувається масоване використання ізоляцій і придушення. Також Анна Фрейд відзначала, що у випадку екстремальної ситуації захисні механізми можуть перетворюватися з ситуативних на ригідні. Далі вже відбувається фіксоване використання суб’єктом певних способів психічного захисту, що знаходить вираз у ригідності психіки[10]. Під ригідністю в психології розуміють труднощі – аж до повної неспроможності – змін визначеної суб’єктом програми діяльності (свідомої чи несвідомої) в умовах, які вимагають перебудови діяльності. У працях послідовників психоаналітичної теорії психічні захисти розглядалися в контексті інших психологічних проблем. Проте, деякі психоаналітики зосереджували увагу на дослідженні окремих захисних форм психіки. Так, А.Адлер досліджує механізм компенсації та гіперкомпенсації як форми захисних реакцій, на відчуття неповноцінності[7]. Згідно з теорією Г.Саллівена, виникнення захисної активності зумовлюється потребою в безпеці та уникненні тривоги. На думку автора, названа потреба реалізується через вибіркову увагу, тобто ігноруванням тих стимулів, які викликають психічний дискомфорт[2]. На думку Карен Хорні, захисний механізм може проявлятися в перенесенні власних конфліктів на інших людей, зовнішню ситуацію, що деструктивно впливає на спілкування. Увага дослідниці зосереджувалася переважно на такому захисному механізмові, як ідеалізація власного образу[13].

Представник гуманістичної психології Е.Фром вважає, що захист зумовлюється відчуттям самотності і проявляється в конформізмі, який може бути несвідомим. У працях іншого представника гуманістичної психології К.Роджерса розглядаються дезадаптаційні функції психічних захистів. Оскільки функції захистів полягають, на думку автора, найперше, в збереженні суб’єктивних цінностей та уявлень про себе ("Я - концепція"), то поступово це призводить до відриву від реальності і формування неадекватного уявлення про себе.Зейгарник підкреслює, що виявляючись на неусвідомлюваному рівні, заходи захисту нерідко приводять до деформації вчинків людини, порушення гармонійних зв'язків між цілями поведінки і визначеною поведінкою ситуацією. Свідомо поставлена мета і контроль за своїми діями на шляху до досягнення мети стають основними ланками опосередкованої поведінки людини[6].

Таким чином, у дослідженнях неофрейдистів, представників гуманістичної психології вказується на деструктивні прояви психічних захистів, досліджується їх роль у дезадаптації суб’єкта. Психічні захисти розглядаються як взаємно не пов’язані між собою механізми, що зумовлюють стереотипні реакції, ілюзію вирішення особистісної суперечності та проблем адаптації.

У теорії особистості К.Левіна також відображені явища захисних проявів. Науково цінним є підхід дослідника до розгляду проблеми заміщуючої дії. Згідно з К.Левіним, здійснення бажання, задоволення певної потреби може бути відхиленим від початкової мети і спрямованим на іншу ціль. Науковець робить висновки про те, що заміщення залежить від ступеня напруги системи, бо саме сила напруги визначає ефективність заміщення; недосяжність мети приводить до символічного заміщення (за термінологією автора - заміщення в "ірреальній сфері"). К.Левін гіпотетично передбачає, що людина може відчути задоволення з боку заміщуючої дії, яка є лише символом тієї первинної дії, на яку було спрямовано намір. Такою ірреальною сферою може бути суб’єктивна творча реальність (як то: сюрреалізм, абстракціонізм і т. п.). Виявлене в клінічній практиці психоаналізом явище психічних захистів визналося і в житті кожної людини. Та за традицією всі способи психічного захисту розглядались як окремі, автономно існуючі прояви, здебільшого ситуативного характеру[4].

У сучасних психологічних дослідженнях поняття психологічного захисту знаходиться на стадії подальшого вивчення і обґрунтування. Деякі вчені захисну поведінку вважають зумовленою самою природою людини (І.Сельє, І.П.Павлов). На думку Ф.В.Бассіна, психічні захисти є нормальним, постійно діючим механізмом, який може широко спостерігатися не лише при конфліктах свідомого та несвідомого, а й тоді, коли травмуючі суперечливі фактори усвідомлюються суб’єктом.

Соціальну природу неврозу зауважив Ф. Перлз, визначаючи його як захисний маневр, що допомагає ухилитися від загрози світу,який наступає на людину.

Захисні механізми – це своєрідні пристосувальні процеси, властивості, якості, яких набуває особистість у процесі соціалізації[4]. Виникають вони у ранньому дитинстві та розвиваються протягом усього життя, оберігаючи особистість від різного роду негативних емоційних переживань та відчуттів з метою забезпечення емоційного благополуччя. Раннє формування та несвідомий характер механізмів психологічного захисту зумовлює імперативність їх впливу на життєдіяльність людини та труднощі контролю їх функціональних проявів. Окрім цього, у відповідності із первинними життєвими потребами людини, система психологічних захистів функціонує як регулятор розподілу психічної енергії з метою забезпечення психічної рівноваги. В основі захисної діяльності, метою якої є зниження тривоги або підвищення самооцінки, лежить захист «Я» за допомогою спотворення процесу відбору і перетворення інформації. Завдяки цьому зберігається відповідність між наявними у особи уявленнями про навколишній світ, себе та інформацією, яка надходить ззовні. Психологічні захисти можуть виконувати як позитивні так і негативні функції. Позитивні оберігають особистість від сприйняття психотравмуючої інформації негативних переживань, знімають тривогу і допомагають зберегти емоційне благополуччя. Негативні ж навпаки - показують світ у деформованому стані, що призводить до негативних наслідків. Суб’єктом захисту завжди є індивід. Саме на захист психіки особистості направлені ці механізми.