Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсовая пример.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
45.55 Кб
Скачать

Вищий навчальний заклад

«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Новокаховський гуманітарний інститут

Кафедра

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

на тему

Студента

Науковий керівник:

м. Нова Каховка

рік

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Поняття клубний туризм , та його виникнення на території України…..4

1.1 Теоретична частина………………………………………………………..4

1.2 Історія виникнення та розвитку на території України…………………..5

2. Проблеми та перспективи розвитку……………………………………….9

2.1 Політично-економічні……………………………………………………..9

2.2 Соціальні…………………………………………………………………..12

3. Проблеми та перспективи розвитку у Львові ……………………………19

Висновок…………………………………………………………………….23

Список літератури……………………………………………………….…24

ВСТУП

Сучасні українські клуби є невід’ємною складовою соціально-культурного, мистецького та громад­ського життя країни. Вони представлені як в державному (будинки та палаци культури, центри художньої творчості, палаци дітей та юнацтва тощо), так і в комерційному (дозвіллєві центри, спортивно-розважальні комплекси, нічні клуби та ін.) секторах культури, характеризуються розгалуженою інфраструктурою, видо­вою різноманітністю, використанням відмінних форм, методів та засобів роботи.

Метою курсової роботи є обґрунтування проблем та перспектив розвитку клубів в Україні. На основі аналізу головних проблем в діяльності клубів визначено напрями, що потребують удосконалення, зокрема: законодавча та фінансова бази; матеріально-технічне забезпечення; соціа­льно-культурні послуги в клубах; методичне керівництво діяльністю клубів; кадрове забезпечення; ді­яльність сільських клубів та інші.

1.Поняття клубний туризм , та його виникнення на території україни

1.1 Теоретична частина

Клубний туризм - це відпочинок людей, яких поєднують спільні заняття, інтереси й захоплення. Місцем організації такого відпочинку, як правило, є туристичні містечка або круїзні судна, на яких вони відправляються, наприклад в іншу країну, знайомитись з їхньою, культурою слухати лекції спеціалістів в певних сферах діяльності, любителів хардкор музики тощо.

Клуб - громадська організація, добровільно об'єднує групи людей з метою спілкування, пов'язаного з різними інтересами, а також для відпочинку та розваги. Клубні установи - масові культурно-просвітницькі установи, що організують дозвілля і сприяють розвитку творчих здібностей населення.

1.2 Історія виникнення та розвитку на території України

Ще з кінця 18 століття стали виникати клубні форми проведення часу дворян - Англійські клуби в Москві та Петербурзі для потомствених дворян, були їх прототипами.

Організацію відпочинку, спілкування та розваг представників дворянських кіл Початок 19 століття - час розвитку салонів, гуртків, товариств різної спрямованості (музичних, літературних, спортивних).

Передреволюційні процеси змінили колективні форми дворянського дозвілля. З метою вишукування коштів у дворянські клуби стали допускати представників інших станів, що допомагало підтримувати в них минулий блиск і пишність. Почалися пошуки більш камерних форм дозвіллєвого проведення часу, набули поширення аристократичні клуби та гуртки за інтересами різних напрямків: любителів балету, літературні, музичні, художні та інші. Стали популярні види спортивних занять, що вимагають великих витрат і спеціально обладнаних майданчиків, що, у свою чергу, вимагало об'єднання коштів: великий теніс, кінний спорт. Активно розвивалися клуби в офіцерському середовищі.

До початку ХХ століття в організаційному та фінансовому відношенні активно бере участь у столичних клубах купецтво, породивши таку нову форму дозвілля, як спільні обіди в дорогих ресторанах. Стало зростати число людей в ліберально налаштованих дворянських колах, присвятили своє дозвілля громадській роботі та розвитку народної освіти. Найбільш численним станом стало міщанство. У їх середовищі спостерігалася тісний зв'язок роботи з домашнім побутом і дозвіллям, так як більшість працювали вдома і у виробництві брала участь вся сім'я. Способи проведення часу у міщан були дуже різноманітні. Це і багатолюдні «вечірки» для зав'язування знайомств з іграми, що супроводжувалися поцілунками, фантами, танцями і тому подібне.

У заможних міщанських родинах для молоді влаштовували домашні вечори. Нерідко молоді люди проводили час в офіцерських або в приказницьких клубах, коли в них проводилися публічні заходи. Великим успіхом користувалися вечора в Купецькому зібранні. Найбільш освічена молодь нерідко влаштовувала домашні спектаклі, спільні читання.

Найпоширенішим видом дозвілля жінок-міщанок було рукоділля, нерідко Рукодільна робота поєднувалася з бесідою - так звані «робітні посиденьки». Заможні ж чоловіки проводили час в клубах, трактирах, чайних, присвячуючи цей час грі в карти, більярду, лото, і навіть нелегальним півнячим боям. Популярністю всіх користувався кінематограф, у глядацькому залі можна було побачити студентів і жандармів, офіцерів і курсисток, інтелігентів і робітників, прикажчиків, торговців, дам світла, модисток, чиновників. Балагани змінилися стаціонарними кінотеатрами. Кіно входило в повсякденний побут.

Початок ХХ століття був відзначений розширенням мережі освітніх установ у сфері дозвілля (недільні і вечірні школи, освітні курси і гуртки, народні університети), які могли відвідувати міщани та робітники фабрик і заводів. У цьому середовищі стали з'являтися самодіяльні «суспільства самоосвіти робітників» і перші Народні доми, де силами інтелігенції велася культурно-просвітня робота: проводилися лекції, влаштовувалися вистави, екскурсії, створювалися творчі драматичні та хорові колективи. А також з наростанням революційного руху велися бесіди на політичні теми, під виглядом гулянь проводилися маївки і мітинги, що послужило причиною їх закриття після розгрому революції 1906-1907 року. Вижили лише «суспільства самоосвіти робітників», де більше уваги приділялося питанням освіти і духовного розвитку.

Клубні установи за радянських часів.

Після революції театри, музеї, бібліотеки, кінотеатри, колекції творів мистецтва були передані державі. Важливе значення набуло просвіті та освіти людей. Позашкільний відділ місцевих органів народної освіти сприяли у налагодження культурно-дозвільної роботи. Велика роль відводилася установам культури в справі навчання людей, які не отримали початкової освіти. Створювалися пункти «лікнеп». З метою розширення політичної пропаганди в клубах стали проводитися мітинги, мітинги-концерти, лекції, доповіді, вечори запитань і відповідей та інше. При клубах створювалися політгуртки. У 20-ті роки стала активно розвиватися художня самодіяльність, гуртки створювалися у військових частинах, клубах, народних будинках.

Після неврожаю 1921 року, який став наслідком громадянської війни, культурно-дозвільні установи перевели на місцевий бюджет, що призвело до скорочення закладів культури, особливо в сільській місцевості. І лише з продовженням фінансування в кінці почалося відновлення мережі та її розвиток. В кінці 20-х років були відкриті перші Будинку Культури, на початку 30-х - Палаци культури, а в сільській місцевості - колгоспні і радгоспні клуби та бібліотеки. У 30-і роки КПУ стали провідниками ідей індустріалізації і колективізації, виконання п'ятирічних планів, соціалістичних змагань. У клубах, Будинках і Палацах культури проводилися вечори «обміну досвідом», «робочої кмітливості». Стали регулярно проводитися огляди народної творчості.

З початком ВВВ різко скоротилися асигнування на утримання клубів, бібліотек, будинків культури, наполовину в порівнянні з передвоєнним періодом зменшилася їх мережу. Основним змістом роботи будинків культури, клубів, бібліотек, музеїв, хат-читалень стало роз'яснення характеру та цілей війни, викриття сутності фашизму. Стали проводитися зустрічі з фронтовиками, невеликі концерти. Були створені пересувні установи культури - похідні клуби, бібліотеки-пересування, агітпоїзда та ін.

Війна завдала величезної шкоди установам культури, кількість клубів скоротилася з 1міл. 18тис. до 9 тис. 500. Із звільненням території відновлювалися і установи культури. Було поставлено завдання: при кожній сільраді - клуб, в кожному районному центрі - Будинок культури.

У післявоєнний період зросли витрати на здійснення культурно-дозвільної діяльності, розширилася мережа культурно-дозвіллєвих установ. У відновленні та будівництві їх держава спиралося на безоплатну допомогу населення. Ремонтувалися зруйновані будівлі, впорядковувалися порожні приміщення, в яких відкривалися клуби, читальні, червоні куточки. У 1965 році було покладено початок перетворенню сільських клубів у Будинку культури. У межах районного центру створювався комплекс установ культури.