Лекція12. Професійні основи соціальної роботи. Професійні ролі соціальних працівників

Рольовий підхід до професійної діяльності соціального працівника має своїм джерелом теорію ролей, яка на справді об’єднує цілу сім’ю теорій, що використовують у якості одного із своїх ключових концептів розуміння ролі.

У сучасних психолого-педагогічних науках можна виділити декілька взаємодоповнюючих поглядів на визначення і дослідження поняття ролі: соціологічний, соціально-психологічний, психодраматичний і психологічний. [Сидоров В.Н., 2006, С. 27-63]

Соціологічний погляд на теорію ролей.

Соціологічний погляд переважно використовує дефініцію соціальна роль, визначення якої, як і у багатьох інших соціальних феноменів, вважається справою нелегкою.

Поняття „роль”, або як говорили у давнину „роля”, було запозичено російською мовою із французької у XVIII столітті. У буквальному первинному значенні це означало ”будь що згорнуте, скатане; згорток, сувій”, у подальшому – „те, що написано на сувії”, „текст одного діючого персонажу у п’єсі”.

Сьогодні відповідно до енциклопедичного словника, роль – це 1) літературний образ, що створений драматургом у п’єсі, і відповідний сценічний образ, відтворений актором у спектаклі; 2) сукупність тексту, який промовляється актором.

Класичним визначенням соціальної ролі є визначення Лінтона Р.(1936), який визначив соціальну роль як очікуване поводження, яке асоціюється із статусом. При цьому статус (чи позиція, соціальна позиція), який має кожна людина, розуміється Лінтоном як його становище у суспільстві, що характеризується певною сукупністю прав та обов’язків. Досить суттєвою характеристикою соціальної ролі відповідно до Лептона, виступає її до визначення як „динамічного аспекту статусу”.

Сучасні соціологі відмічають, перефразуючи Лінтона, що статус і роль являють собою дві сторони одного феномену: якщо статус є сукупністю прав, привілей і обов’язків індивіда, то роль – його поведінкою (діяльністю) у рамках цієї сукупності прав і обов’язків.

Лінтовське розуміння соціальної ролі, що відрізняється лише у вживанні епітетів, які відносяться до очікуваної поведінки, ми знаходимо у багатьох соціологів і соціальних психологів – Дарендорфа Р. („множина способів поведінки, що задані носію позиції...”); Бергер П. („типова реакція на типове очікування”); Майєрса Д („набір норм, які визначають, як повинні вести себе люди у даній соціальній позиції”); Резніка Ю.М. („... нормативно схвалений спосіб поведінки особистості”).

Мер тон Р. вважає, що роль – це вихована у самій людині установка, яка сформувалась під впливом соціальних очікувань. Якщо термін „установка” розкрити як „сприятливу чи несприятливу оціночну реакцію на будь що чи будь кого, яка виявляється у думках, почуттях і цілеспрямованій поведінці”, то можна стверджувати, що і його визначення досить відповідає класичному. Цікаво, що дуже близьким до даного визначення ролі є також визначення, що наводиться у тлумачному словнику В.Даля, де роль розглядається як значимість людини у суспільстві, у суспільних відносинах.

Пик активності в реалізації соціологічного погляду приходиться на 60-і роки ХХ століття. У чисто змістовному плані його здійснення, в основному, проходить під знаком слів Парсонса, що широко цитуються: „Кожна людина відіграє певну роль; і роль, а не індивід, являє собою одиницю, яку необхідно вивчати”.

Наведена цитата вигідно підкреслює головну особливість соціологічного погляду на теорію ролей, яка постає у тому, що соціологічне трактування ролі – соціальна роль – дозволяє дослідникам суспільних явищ, по-перше, відволіктись від індивідуальних особливостей поведінкової активності конкретної особистості і, по-друге, зосередитись на типових, безособових характеристиках поведінки людини в системі соціальних ролей, чи іншими словами, на зумовленому виконанні кожним носієм певній соціальній ролі діяльності відповідного виду і змусту, а також на виконанні нею відповідних поведінкових норм.

У процесі становлення і розвитку соціологічного погляду, дослідниками був сформульований ряд рольових дефініцій – рольовий набір, рольові очікування, рольова напруга, адаптація до ролі - розуміння яких і вільне володіння якими є одним із необхідних умов ефективної професійної діяльності соціальних працівників у ключі рольового підходу.