6. Лейкопласти.

Лейкопласти (від грец. leukos — білий і plastos — утворений) — безбарвні пластиди в клітинах більшості рослин. Основна функція, яку виконують лейкопласти пов’язана з утворенням органічних запасних речовин. Залежно від синтезу органічних речовин розрізняють види Л.:

Амілопласти (від грец. amilon — крозмаль і plastos — утворений) — безьарвні пластиди (лейкопласти), в яких відбувається синтез крохмалю. А. у великій кількості містяться в тканинах кореневищ, бульб, насіння тощо. Утворюються з пропластид.

Протеїнопласти (від грец. protos — перший і plastos — утворений) —один з видів лейкоплатсів, у яких відбувається синтез запасних білків. П. у великій кількості містяться в тканинах насіння та плодів.

Олеопласти (від лат. oleum — олія і грец. plastos — утворений) — один з видів лейкопластів, у яких утворюються і відкладаються олії (містяться наприклад, у клітинах насіння рицини, конопель, льону та ін.).

Лейкопласти зустрічаються у всіх органах рослин. Основна функція, яку виконують лейкопласти пов’язана з утворенням органічних запасних речовин. Їх можна виявити у клітинах ембріональних тканин, в цитоплазмі спор і жіночих гамет, в насінні, епідермі, бульбах, кореневищах і т. д.

Форма лейкопластів найчастіше округла, але може змінюватись, якщо в їх стромі містяться крохмальні зерна або білок. У рослинних організмах із вище зазначених видів найчастіше зустрічаються амілопласти. В них утворюється запасний крохмаль із цукрів, які надходять з листків в запасаючі тканини. У багатьох випадках крохмаль нагромаджується у такій кількості, що він відтісняє строму амілопластів в бік. Зосереджені амілопласти, в основному, у підземних органах — кореневищах, бульбах, а також в стеблах рослин. Форма крохмального зерна залежить від структури мембрани в стромі пластиди. Тому у різних рослин форма крохмального зерна різноманітна. Для багатьох видів рослин властива шаруватість крохмального зерна, що пов’язано з нерівномірним поступанням цукрів на протязі доби.Значно рідше зустрічаються в органах рослин олеопласти. Це менш спеціалізовані пластиди. Утворюються не з пропластид, як амілопласти, а з хлоропластів, які втратили хлорофіл. Крім нагромадження і синтезу жирів вони можуть запасати і крохмаль.Протеїнопласти здійснюють синтез запасного білку — протеїну. Найчастіше він зустрічається в тих рослин, які також накопичують запасні жири.Необхідно відмітити, що одні види пластид при відповідних умовах можуть переходити в інші. Це явище широко поширене серед овочевих, плодово-ягідних та інших сільськогосподарських культур.

7. Онтогенез і взаємоперетворення пластид.

В еволюційному плані висхідним типом пластид є хлоропласти, з яких, в процесі диференціації тіла рослинного організму на органи, виникли два інші типи пластид. В процесі індивідуального розвитку всі види пластид беруть свій початок з пропластид, а також майже всі види пластид можуть перетворюватись з одного виду в інший.

Лейкопласти → хлоропласти ( розвиток листків, зародка із залідненої яйцеклітини );

Хлоропласти → хромопласти (наприклад, зелені листки восени жовтіють, червоніють, достигають плоди помідора, горобини та ін.);

Лейкопласти → хромопласти ( видільні клітини при старінні);

Хлоропласти → лейкопласти (при перенесенні рослин в …..!!! )

Походження пластид на сьогоднішній день пояснюють виходячи з симбіотичної теорії, згідно якої під час формування клітини в процесі еволюції попередниками пластид були синьо-зелені водорості, або бактерії, які були впроваджені в клітину і поступово перетворились в пластиди та мітохондрії. Спочатку вони були оточені плазмалемою, неперервною з плазмалемою зачаткової клітини, тобто вони знаходились, по суті, поза протопластом, в його заглибинах. Відтак, оточуючі їх ділянки плазмалеми вияивлись відокремленими від плазмалітичної мембрани і перетворились в зовнішні оболонки органел. Внаслідок цього, ембріони перетворились в напівавтономні органели клітини, утворення і діяльність яких почали протікати при кооперації їх геномів з геномом ядра.