5. Роль українських та зарубіжних учених.

Вагомий внесок у розвиток світової ботанічної науки внесли зарубіжні вчені, зокрема німецький ботанік В. Гофмейстер (1824-1877) — один із засновників ембріології рослин. Описав розвиток насінного зачатка та зародкового мішка, процес запліднення та розвиток зародка із заплідненої яйцеклітини (1849). Едуард Страсбургер (1844-1912) — відомий німецький ботанік, займався дослідженнями в галузі анатомії, цитології і ембріології рослин. Вперше описав розвиток восьми ядерного зародкового мішка. Написав підручник з ботаніки (1894), що десятки разів перекладався різними мовами.

Визначний вклад у розвиток ботанічної науки внесли і українські вчені. Серед них передусім необхідно назвати видатного ботаніка Бессера Віллібальда Готлібовича (1784-1842). На початку своєї наукової діяльності він викладав ботаніку у Волинській (м. Кременець) гімназії (у 1818 р. перейменованій в ліцей). Водночас (1809-1831) він був директором Кременецького ботанічного саду. У 1835-1838 рр. В. Бестер —перший професор ботаніки університету Святого Володимира м. Київ. Наукові праці В. Бессера присвячені флористиці та систематиці рослин. Із флористичних праць найціннішими є його двотомна праця про флору Галичини. Навашин Сергій Гаврилович (1857-1930) — видатний український і російський вчений ботанік – цитолог і ембріолог. Уперше описав явище халазогамії (1895), відкрив подвійне запліднення у покритонасінних рослин (1898) та заклав основи вчення про каріологію. Відкриттям в галузі цитоембріології рослин С.Навашин приніс всесвітню славу українській ботанічній науці.Окснер Альфред Миколайович (1898-1973) — видатний український ботанік-ліхенолог, член-кореспондент АН України. Досліджуючи лишайники України, Уралу, Алтаю, Західного Сибіру, Забайкалля, Кавказу, Примор’я, Кольського п-ва, Середньої Азії, зібрав великий гербарій, який ліг в основу флористичних, фітоценологічних, систематичних, філогенетичних досліджень у галузі ліхенології. Значним доробком А. Окснер є його “Визначник лишайників УРСР” , що вийшов у світ 1937р. Вершиною флористичних досліджень стала його фундаментальна праця “Флора лишайників України”. А. Окснер — засновник української школи ліхенологів. Зеров Дмитро Костянтинович (1895-1971) — видатний український ботанік-бріолог, філогеніст, академік АН України. Він вивчав флору сфагнових та печінкових мохів України і як наслідок цих досліджень у 1935 р. виходить у світ “Визначник сфагнових мохів України”, у 1939 р. — “Визначник печіночних мохів України”, 1964 р. — “Флора печіночних та сфагнових мохів України”. Відтак вивчає печіночні і сфагнові мохи українських Карпат і у 1971 р. у співавторстві з Л. Партикою публікує монографію “Бріофлора Українських Карпат”. Особливої уваги заслуговує монографія Д. Зерова “Очерки филогении бессосудистых растений” (1972), яка є однією з найвидатніших сучасних праць з проблем філогенії. Модилевський Яків Самуїлович (1883-1968) — український ботанік-цитолог і ембріолог рослин. Досліджував розвиток чоловічого і жіночого гаметофітів, процеси запилення і запліднення, формування зародка і ендосперму. Крім того, в його працях знайшли відображення загальнобіологічні проблеми мейозу, гаплоїдії, апоміксису. Результати наукових досліджень оформлені у монографіях “Эмбриология покрытосеменных растений” (1953), “История отечественной эмбриологии высших растений“ (1956), “Цитоэмбриология высших растений” (1963).Класичні дослідження українських ботаніків продовжують видатні вчені-ботаніки сучасності, зокрема, академіки НАН України Костянтин Меркурійович Ситник, Михайло Андрійович Голубець, Юрій Романович Шеляг-Сосонко, член-кореспондент НАН України Єлизавета Львівна Кордюм та ін.