Концепція 16 Доходи та їх розподіл

Кожна з форм доходів дійових осіб економіки визначається ринковою вартістю тих ресурсів, якими вони володіють.

Як дійові особи економіки, учні зрозуміють, що величина доходу для більшості людей визначається ринковою вартістю виробничих ресурсів, які вони пропонують для продажу. Володіння ресурсами (працею, землею, капіталом, підприємницькими здібностями) передбачає отримання відповідного виду доходів (заробітної плати, ренти, проценту, прибутку). Як відповідальні громадяни, учні зрозуміють необхідність підтримки малозабезпечених та незахищених верств населення з боку держави та суспільства в цілому.

Основні поняття: Доход. Основні форми доходів в економіці (заробітна плата, рента, процент, прибуток). Номінальні і реальні доходи. Нерівність доходу. Крива Лоренца.

Ключові проблеми:

1.Форми доходів в ринковій економіці.

2. Суть, види та форми заробітної плати.

3. Рента.

4. Позичковий процент.

5. Прибуток як винагорода за ризик.

6. Нерівність доходів

1. Інформаційний блок

1.1.Форми доходів в ринковій економіці

Основна мета розгляду форм доходів в ринковій економіці полягає в тому, щоб з’ясувати, на яких засадах здійснюється розподіл доходів в сучасній економіці. Розуміння цього є надзвичайно важливим для подолання існуючої серед пересічних громадян упередженості щодо походження доходів та їх розміру.

Погляди економістів на природу доходів, на зміну співвідношення між окремими їх видами з часом змінювалися. Представники класичної теоретичної економіки — Адам Сміт і Давід Рікардо — пов’язували розподіл доходів з існуванням трьох суспільних класів: робітників, капіталістів і землевласників. Вони визначили три фактори виробництва, такі як праця, капітал і земля. Доход на кожен фактор тлумачився як доход відповідного суспільного класу.

Доходи в ринковій економіці розглядаються з різних сторін: за змістом, суб’єктами, джерелом тощо.

Розрізняють сукупний і грошовий доходи. Якщо в сукупний доход входять всі види доходу — зарплата, дивіденди, пільги, службовий автомобіль, безкоштовна путівка в будинок відпочинку, – то грошовий доход включає тільки гроші, що отримані за певний період (звичайно за рік або місяць). В залежності від особи (суб’єкта), яка отримує доход, доходи поділяються на доходи приватних осіб або сімей, доходи фірм (підприємств), місцевих органів влади і держави. Тобто, з точки зору суб’єктів, доходи можуть бути приватно-сімейними, колективними (акціонерне товариство, приватне підприємство тощо) і державними.

Кожен суб’єкт в економіці отримує доходи по-різному і з різних джерел. Наприклад, особисті (сімейні) доходи формуються переважно (біля 80%) за рахунок зарплати і доходів малого бізнесу. За рахунок доходів від власності і різноманітних виплат – на 20%.

Доходи всіх суб’єктів взаємопов’язані, виступаючи для одних – доходом, а для інших – видатками. Наприклад, заробітна плата для найманих осіб є доходом, а для роботодавця – видатками.

1.2. Суть, види та форми заробітної плати

Заробітна плата виступає основним видом доходу, бо для більшості домогосподарств вона є головним джерелом формування їх бюджетів. У розвинутих країнах на заробітну плату припадає переважна частина національного доходу. Заробітна плата – це ціна використання праці, тобто робочої сили працівника. В концепції, де розглядалися окремі види ринків, наведений графік ринкової ситуації на ринку праці.

Механізм визначення ставок заробітної плати неоднаковий для різних типів економічних систем. В командній системі характерним було встановлення рівня заробітної плати неринковим чином. Заробітна плата та працевлаштування контролювалися державою. Оскільки всі підприємства усіх галузей економіки були державними, то єдиним представником попиту на працю були не конкуруючі між собою підприємства, а держава. Централізоване визначення рівня зарплати породжувало “зрівнялівку” в галузі оплати праці. Різниця у заробітках кваліфікованих і некваліфікованих працівників була невеликою. Все це не стимулювало працюючих до високопродуктивної праці, а малокваліфікованих – до підвищення рівня кваліфікації.

Негативні економічні наслідки “зрівнялівки” мають наступні форми прояву:

1. зникнення стимулів до високопродуктивної праці;

2. девальвація рівня освіти і кваліфікації;

3. переважний розвиток негрошових форм доходів (пільги, безкоштовне обслуговування, зловживання державними коштами);

4. гальмування темпів зростання національної економіки;

5. погіршення рівня якості продукції, що випускається;

6. загальне відчуження людини від трудової діяльності.

В ринковій економіці рівень заробітної плати встановлюється ринковим шляхом, тобто балансом попиту на працю і пропозиції праці, хоча на них впливають і неринкові чинники.

До основних чинників, що впливають на рівень заробітної плати, слід віднести:

• співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці;

• рівень продуктивності робочої сили;

• ступінь відповідальності за виконання певної виробничої діяльності;

• рівень кваліфікації робітника;

• стаж здійснення виробничої діяльності;

• рівень професійної складності виконання певної роботи;

• умови здійснення виробничої діяльності;

• рівень інтенсифікації виконання робіт;

• динаміка цін на споживчі товари і послуги;

• якість виконаної роботи працівником;

• терміновість виробничої діяльності робітника.

Розрізняють види, типи і форми заробітної плати в залежності від критерію, що приймається як головний для класифікації. Насамперед, розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата — це певна кількість грошей, що видається робітникові за його трудову діяльність. В Україні номінальна заробітна плата одного зайнятого працівника на початок 2002 р. в середньому становила в місяць 358,88 грн., що на 45,2% більше, ніж у відповідному періоді 2000 р. Проте, в порівнянні з іншими країнами — це мізерний показник. За поточним курсом долару до гривні 358,88 грн. — це 0,37 дол. за годину. В США погодинна зарплата складає — 11,2 дол., Японії — 13,5 дол., Німеччині — 10,96 дол., Великій Британії — 8,2 дол., Мексиці — 1,4 дол. Незначний рівень навіть номінальної зарплати в Україні пояснюють тим, що ця зарплата не є єдиною формою доходів, особливо, якщо враховувати масштаби “тіньового” сектору української економіки.

Реальна заробітна плата — це певна кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату, враховуючи поточний рівень цін. Реальна заробітна плата у 2002 р. порівняно з 2000 р. в Україні зросла на 29,3%. Це найвищий показник за останні 10 років. Така ситуація пояснюється високими темпами приросту номінальної зарплати та уповільненим зростанням споживчих цін. На початку економічних реформ в Україні з 90-х років реальна зарплата значно спадала, і тільки з 1997 р. розпочалося зростання реальної заробітної плати.

Заробітна плата залишається найголовнішою складовою доходів населення України. Упродовж 2001 року її питома вага в загальних доходах зросла з 47% до 51,6%.

За своєю структурою заробітна плата поділяється на основну і додаткову. Основна зарплата формується на основі тарифікації виконання певного виду робіт або службових окладів працівників. Додаткова зарплата формується за рахунок різноманітних надбавок, премій, тощо.

За принципом формування заробітна плата виступає у формі погодинної і відрядної. Погодинна форма заробітної плати залежить від рівня оплати за певний період часу (частіше за годину). Погодинна форма заробітної плати використовується в тих виробничих процесах, де важко або неможливо визначити безпосередній кількісний внесок кожного працівника. Відрядна форма заробітної плати залежить від рівня оплати за виробництво одиниці продукції. Погодинна форма зарплати використовується в сфері освіти, охорони здоров’я, високотехнологічних виробничих процесів в промисловості тощо. Відрядна форма зарплати використовується в будівництві, на транспорті, більшості галузей промисловості.

Основними тенденціями еволюції зарплати в сучасних умовах є:

• постійне зростання не тільки номінальної, але і реальної заробітної плати;

• підвищення ролі і питомої ваги додаткової зарплати в загальній структурі заробітної плати (різноманітні надбавки і премії краще стимулюють працівників підвищувати продуктивність праці, ніж службові оклади та тарифні ставки);

• зростаюча роль погодинної заробітної плати (це пояснюється тим, що в сучасному виробничому процесі, який грунтується на високому технічному рівні і автоматизації виробництва, важко визначити кількісні параметри трудової діяльності працівника).

Важливою економічною закономірністю виступає випереджаюче зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням заробітної плати. Рівень заробітної плати в слаборозвинутих країнах значно поступається рівню заробітної плати у розвинутих країнах, тому що рівень продуктивності праці в економіці слаборозвинутих країнах значно поступається рівню продуктивності праці в економіці розвинутих країн. Таким чином, тільки зростання продуктивності праці є основою та фундаментом підвищення заробітної плати. Якщо ж заробітна плата буде підвищуватись довільно без врахування економічних чинників, то буде розгортатись інфляційний процес. В цьому випадку зростатиме тільки номінальна зарплата, а реальна зарплата спадатиме.

Важливою тенденцією сучасної економіки виступає постійне підвищення технічного рівня виробництва, що потребує постійного підвищення кваліфікації робітників і підготовки нових фахівців. Саме ця тенденція підвищує попит на освіту з боку майбутніх і теперішніх робітників. Чим більш унікальними є кваліфікаційні здібності людини, тим вище буде попит на його робочу силу і відповідно, рівень зарплати.