Тема 4: Особливості логопедичної работи з дітьми 5-6 років Особливості індивідуальної логопедичної работиз дітьми із ринолалією

У дітей з ринолалією, звукова сторона мовлення має низку специфічних особливостей, зумовлених порушеннями анатомо-фізіологічних артикуляційного апарату. У дошкільників виявляється укорочене м'яке піднебіння, незрощення твердого неба; незрощення твердого і м'якого неба; незрощення твердого неба, приховане незрощення, незрощення верхньої губи. Діти з подібними дефектами можуть відвідувати логопедичну групу до і після хірургічної операції із закриття незрощення. Формування фонетично правильного мовлення у дітей, що мають вроджені порушення анатомічного характеру, спрямоване на вирішення взаємозв'язаних завдань:

• нормалізацію «ротового видиху», тобто формування тривалого ротового повітряного струменя при вимовлянні всіх звуків мовлення, окрім носових; формування повноцінної артикуляції всіх звуків мовлення відповідно до програми;

• усунення назального відтінку голосу у зв'язку із специфікою дефекту.

На індивідуальних заняттях в доопераційний період необхідно усунути компенсаторні рухи лицьових м'язів, виробити первинні навички ротового видиху, підготувати органи апарату артикуляції до правильної вимови доступних голосних і приголосних звуків. Розвиток рухливості органів артикуляції сприяє усуненню побічної напруги мімічної мускулатури крил носа, губ і щік і скорочує терміни корекції. Після операції з дітьми проводиться інтенсивна робота з розвитку рухливості м'якого неба, тренуванню чіткого ротового видиху. На додаток до традиційних логопедичних прийомів здійснюється масаж м'якого неба. Протягом року необхідно усунути назальний відтінок мовлення і забезпечити оволодіння правильною артикуляцією звуків.

Особливості індивідуальної логопедичної роботи з дітьми із дизартрією

У дітей з дизартрією дефекти звукової сторони мовлення зумовлені порушеннями іннервації мовленнєвого апарату. Їх усунення здійснюється в умовах тривалої корекції. На індивідуальних заняттях приділяється увага розвитку рухливості органів артикуляції, здібності до швидкого й чіткого перемикання рухів, усунення супутніх рухів (синкінезій) при вимові звуків, нормалізації просодичної сторони мовлення. Спеціальна увага приділяється формуванню кінестетичних відчуттів. У зв'язку з цим проводиться комплекс пасивної й активної гімнастики органів артикуляції. Послідовність і тривалість вправ визначається формою дизартрії і ступенем її вираженості. У дітей з важким ступенем дизартрії доцільно насамперед формувати наближену вимову важких за артикуляцією звуків, з тим щоб на її основі розвивати фонематичне сприймання і забезпечити засвоєння програми на групових заняттях. Протягом року необхідно здійснити корекційно-розвиваючу роботу з уточнення вимови цих звуків і оволодінню правильною артикуляцією. Необхідно також звертати особливу увагу на оволодіння повноцінною інтонацією, виразністю мовлення.

Рекомендації для вихователя

Вихователь ДНЗ компенсуючого вигляду здійснює корекційну спрямованість виховання і навчання на заняттях і у позанавчальний час. Необхідно дотримувати ся загального підхіду до відбору мовного матеріалу на логопедичних заняттях і заняттях вихователя. В той же час вихователь має ширші можливості закріплення досягнутих мовленнєвих умінь і навичок у дитячих видах діяльності, в дидактичних іграх, що представляють синтез гри і заняття. Відомо, що комунікативна активність дитини виявляється у взаємодії дитини з дорослим й однолітками найяскравіше в ігровій діяльності. Дошкільників з ФФНМ відрізняють труднощі у встановленні контактів, повільна реакція на дії партнера у спілкуванні. Деякі діти з ФФНМ характеризуються стереотипністю способів спілкування, їх одноманітністю, емоційною незрілістю. Вихователеві слід спеціально створювати ситуації, що вимагають від дитини прояву різних форм спілкування, – ситуативно-ділового, пізнавального, особистісного. Слід виявити, коли дитина виявляє найбільшу активність, зацікавленість, в якій ситуації відчуває себе найвільніше. Вихователь повинен демонструвати зразки спілкування, залучати пасивних дітей, підтримувати мовленнєву активність. Дорослий повинен спонукати дітей до діалогу, заохочувати товариськість, дотримуватися педагогічного такту. Вихователеві необхідно уважно прислухатися до мовлення дітей і добре знати, над якими розділами корекції вимови в даний момент працює логопед. Особливі вимоги до прийомів виправлення фонетичних і граматичних помилок. Вихователь не повинен повторювати за дитиною неправильне слово або форму, він повинен дати мовленнєвий зразок. Якщо помилка сталася в мовному матеріалі, який засвоєний основним складом групи, то слід запропонувати дитині вимовити слово правильно. Інакше краще обмежитися чітким вимовлянням зразка. Якщо помилка є поширеною і зустрічається у багатьох дітей, потрібно обговорити це з логопедом. Важливо навчити дітей під керівництвом вихователя чути граматичні і фонетичні помилки у своєму мовленні й самостійно їх виправляти. Вихователь повинен спонукати дітей до самостійного виправлення помилок. У мовленнєвих ситуаціях, що мають емоційний характер (гра, діалог) використовується так зване відстрочене виправлення. По відношенню до дітей з проявами мовленнєвого негативізму виправлення помилок здійснюється без фіксації уваги всієї групи. При ознайомленні дітей з довкіллям вихователь привертає увагу на назви предметів, об'єктів. При цьому, окрім вікових можливостей дітей враховується стан фонетичної сторони мовлення, що коригується логопедом. У активний словник вводяться слова, доступні за звуко-складовою структурою. Вихователь повинен стежити за їх чіткою і правильною вимовою, оскільки, окрім загальнорозвиваючих завдань, він також реалізує завдання корекційної спрямованості – здійснює активне закріплення навичок вимови.

Формування графомоторних навичок

У сітці занять повинен виділятися спеціальний час для формування у дітей графомоторних навичок. Проводить це заняття вихователь. Даний процес включає розвиток низки умінь і навичок. Важливу роль серед них грає розвиток просторових орієнтувань, перш за все орієнтування на аркуші паперу. Вирішення цього завдання неможливе без певного рівня розвитку зорового сприймання і уміння точно координувати рух руки. У процесі розвитку графічних навичок у дітей виховується довільна увага і пам'ять. Діти вчаться уважно слухати і запам'ятовувати пояснення вихователя, працювати самостійно, оцінювати свою роботу та роботу інших. На всіх етапах навчання вправи є не механічним повторенням одних і тих же процесів або рухів, а свідомою цілеспрямованою діяльністю дитини. При цьому вихователь постійно стежить за правильною посадкою і положенням рук дитини. Перед початком заняття бажано включати вправи для тренування рухів пальців рук. Елементи пальчикової гімнастики можна включати у процес заняття як физкультхвилинку. Продовжуючи виховання навичок, отриманих дітьми на заняттях малюванням, аплікацією, конструюванням, вихователь учить дітей орієнтуватися на аркуші паперу – уміти визначати частини аркушу паперу і розташування на ньому малюнки. Виховання навичок точного координування рухів руки здійснюється шляхом виконання різних завдань: проведення ліній в обмеженому просторі, правильного, акуратного обведення і штрихування фігур. Для зарисовки, обведення і штрихування фігур використовуються зошити в клітинку. Зорові диктанти сприяють розвитку зорового сприймання. Діти вчаться уважно розглядавати малюнки і відтворювати їх по пам'яті, викладаючи їх з кольорових паличок або геометричних фігур або малюючи кольоровими олівцями. Зорові диктанти чергуються із слуховими, мета яких – розвиток уваги до мовлення вихователя. При проведенні слухових диктантів фігури викладаються після однокразового словесного опису їх вихователем і підбираються з числа вже знайомих дітям по зорових диктантах. Ускладнення матеріалу як зорових, так і слухових диктантів полягає в збільшенні кількості елементів, і складнішому їх розташуванні, а також в збільшенні елементів, різно забарвлених.

Система графічних вправ

З метою забезпечення поступового переходу від простих графічних завдань до складнішим вся система графічних вправ ділиться на три етапи.

Етап	Кіл-сть занять	Зміст	Зразок вправ
1	5-6	Зарисовка фігур, що складаються з прямих вертикальних і горизонтальних ліній
2	5-6	Написання похилих ліній
3	18-20	Зарисовка кругів і овалів

На першому етапі діти освоюють зарисовку за крапками, а потім самостійно – зарисовку фігур, що складаються з прямих ліній, а також написання прямих паличок; вчаться акуратно заштриховувати фігури вертикальними і горизонтальними лініями. Протягом другого етапу навчання освоюється письмо похилих ліній, зарисовка фігур, що складаються з прямих і похилих ліній, обведення і штрихування фігур косими лініями. На третьому етапі діти оволодівають зарисовкою найбільш складних фігур, що включають круги і овали, освоюють написання паличок з петлею. Закріплюються раніше отримані навички. Продовжуються вправи у штрихуванні фігур. Окрім заштриховуваної вертикальними, горизонтальними і косими лініями, діти засвоюють заштриховувану фігур короткими лініями і крапками. У заняття включаються наступні види робіт: письмо графічних елементів, зорових або слухових диктантів. На пізніших етапах навчання у заняття можуть бути одночасно включені зоровий і слуховий диктанти.

Письмо графічних елементів

За 30 занять діти засвоюють шість основних видів елементів: п'ять видів паличок (пряма, похила, із закругленням внизу, вгорі, з двома закругленнями) і овал. Перші заняття при засвоєнні написання кожного нового елементу не включають додаткових завдань. Після того, як діти освоїли письмо того або іншого елементу, вводиться написання групи елементів з поступовим ускладненням поєднань. Угрупування окремих елементів може підбиратися з урахуванням можливості їх перетворення в кольорову кайму. Письмо елементів різних груп, в процесі якого закріплюються отримані раніше навички, є в той же час хорошою вправою для розвитку довільної уваги і пам'яті.

Зорові й слухові диктанти

Всього на 30 заняттях проводиться близько 20 зорових і близько 5 слухових диктантів. В більшості випадків при проведенні зорових диктантів використовується викладання з різноколірних паличок і геометричних фігур. В окремих випадках, коли складений узор достатньо простий, після викладання може бути використаний прийом зарисовки за крапками самостійно, обведення з подальшим штрихуванням. На слухових диктантах при достатньо простому поєднанні фігур їх викладання може поєднуватися із зарисовкою або обведенням і штрихуванням.

Розвиток елементарних математичних уявлень

Учити рахувати в межах 20. Учити визначати рівну кількість в групах різних предметів і узагальнювати числові значення. Знайомити з кількісним складом чисел в межах 10-20 на конкретному матеріалі. Перетворення нерівності в рівність. Розвивати уміння відповідати на питання: Який? Який? Скільки? Учити діленню цілого на декілька рівних частин. Учити навичкам прямого і зворотного рахунку в межах 10 (рахунок на слух, по дотику), відлічувати предмети відповідно до вказаного числа з більшої кількості предметів (з розплющеними і закритими очима). Учити називати суміжні числа до названого числа; розуміти тимчасові вирази із словами «до», «після». Учити визначати кількісний склад числа з окремих одиниць на конкретних прикладах. Розкладати число два менших в межах 5. Ділити предмет на 2, 4 рівних частини (яблуко, лист паперу та ін.). Учити складати і вирішувати прості завдання на складання і віднімання на наочному матеріалі. Знайомити із структурою завдання, умовами, числовими даними, питанням завдання. Учити складати завдання з особистого досвіду дітей різного змісту на наочному матеріалі і без нього. Учити розрізняти в завданні дії складання і віднімання, давати відповідь на питання завдання. Учити розрізняти на площині ліву, праву, бічну, верхню, нижнюю сторони, правий або лівий, верхній і нижній кути, середину. Знайомити з поняттями величини: більше, менше, коротше, довше, ширше, вужче, вище, нижче, легше, важче, товще, тонше. Учити розрізняти овал і круг; учити співвідносити форму з навколишніми предметами (блюдце, тарілка – форма круга, огірок – форма овалу та ін.). Розвивати поняття про просторові стосунки (попереду – ззаду, поруч, навпаки, праворуч від ..., зліва від ..., між). Учити дітей запам'ятовувати і вимовляти дні тижня, їх послідовність, розрізняти поняття «вчора» і «завтра». Учити називати пори року.