1.4. Методи педагогічного наукового дослідження у шкільній географії

У царині педагогіки в цілому та навчанні географії зокрема досліджен­нями займаються не тільки наукові працівники, а й учителі-практики. Відповідно до цього вчителям географії важливо сформувати навички науково-дослідної роботи, оскільки їхня творча пошукова діяльність спри­яє підвищенню ефективності навчально-виховного процесу, об'єктивному оцінюванню і раціональному плануванню власної діяльності, продуктив­ній рефлексії і самовдосконаленню. З огляду на це, вчителі, які творчо ставляться до власної професійної діяльності, мають бути підготовлені не тільки методично, а й насамперед методологічно.

У широкому значенні методологія - це вчення про методи науково­го дослідження. Звідси, методологічна підготовка вчителя географії має складатися з оволодіння науково-дослідною діяльністю щодо навчання географії та здатністю застосовувати різноманітні методи педагогічного наукового дослідження.

На основі теорії пізнання (від живого спостереження і сприйняття до абстрактного мислення, а потім до практики) педагогічне наукове дослі­дження у шкільній географії проводиться поетапно.

Основні етапи педагогічного наукового дослідження тісно поєднані один з одним, їх послідовність відбиває логіку цього дослідження, а власне склад етапів є таким:

1. вибір теми дослідження та обґрунтування її актуальності;

2. постановка проблеми дослідження;

3. вибір об'єкта і предмета дослідження;

4. визначення мети і завдань дослідження;

5. висунення робочої гіпотези;

6. вибір адекватних методів дослідження;

7. перевірка гіпотези шляхом експериментального навчання;

8. обґрунтування висновків;

9. розробка методичних рекомендацій.

На різних етапах педагогічного наукового дослідження застосовують різноманітні науково-педагогічні методи, вибір яких залежить від постав­лених цілей і завдань. Під методом дослідження у цілому розуміють певні прийоми і способи досягнення всебічного відображення об'єкта і предмета дослідження та розкриття їх суті й закономірностей з розв'язанням певної наукової проблеми.

Методика навчання географії застосовує методи теоретичного та експериментально-емпіричного рівнів.

1.4.1. Методи педагогічного наукового дослідження теоретичного рівня

У наукових дослідженнях для навчання географії важливе місце посі­дають методи дослідження теоретичного рівня. Такі методи спрямовано на встановлення закономірностей процесу навчання географії на основі уза­гальнення й систематизації результатів досліджень.

До зазначених теоретичних методів належать: загальнонаукові ло­гічні методи (абстрагування, аналіз, синтез, ідеалізація, індукція, дедук­ція, метод аналогії, узагальнення, типізація), системно-числові методи (системно-структурний, порівняльний, моделювальний, історичний, кіль­кісний і марема-тично-статистичний методи), а також метод вивчення першоджерел.

Стислий зміст логічних методів дослідження можна звести до такого.

Абстрагування - уявне відсторонення від неістотних, другорядних ознак або властивостей досліджуваного педагогічного об'єкта, предмета і процесу (надалі, разом, - об'єкта досліджень (вивчення)), а також вио­кремлення спільного й істотного, що характеризують певний клас такого об'єкта досліджень.

Аналіз - уявний або практичний поділ об'єкта досліджень на струк­турні або структурно-функціональні складники (елементи або властивос­ті), а синтез - це поєднання частин або властивостей об'єкта вивчення в одне ціле.

Ідеалізація - створення теоретичного об'єкта досліджень, якому при­таманна сукупність істотних ознак реально існуючого об'єкта, що вивча­ється.

Індукція - з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між різними об'єктами вивчання та узагальнення емпіричних даних шляхом просувань від конкретного до загального, від відомого до невідомого.

Дедукція - використання загальних наукових положень при конкрет­ному дослідженні педагогічного об'єкта, предмета й процесу.

Метод аналогії - це сукупність операцій, що дають змогу виявити по­дібність об'єктів, що вивчаються.

Узагальнення - логічно обґрунтований процес переходу від окремо­го до загального, результатом якого є отримання інтегрованих понять, су­джень, умовиводів, законів, теорій тощо.

Примітки.

1. Наукова ідея - інтуїтивне пояснення певних закономірностей об'єкта ви­вчення без застосування детальної проміжної аргументації.

2. Принцип - найабстрактніше визначення наукової ідеї.

3. Гіпотеза - наукове припущення, висунуте для пояснення певних законо­мірностей об'єкта досліджень і/або причин, які зумовлюють певні наслідки.

4. Поняття - категорія, подана в узагальненій формі, яка відображає істотні й необхідні ознаки об'єкта досліджень, а також їх взаємозв'язки.

5. Судження - думка, в якій за допомогою зв'язку понять стверджується або заперечується певна теза.

6. Умовивід - розумова операція, за допомогою якої із сукупності заданих вихід­них суджень виводяться інші судження, що певним чином поєднано з вихідними.

7. Термін - усталене поняття, що увійшло до наукового обігу і подається як одне слово або їх сукупність.

8. Визначення (дефініція) - розкриття змісту поняття або терміна.

9. Закон - інтегроване формулювання змістової та, або функціональної струк­тури й істотних зв'язків об'єкта вивчення, які зумовлюють його стан і його зміни.

10. Теорія - система ідей, поглядів, положень, тверджень і законів, спрямова­них на тлумачення закономірностей об'єкта досліджень.

Типізація - групування об'єктів вивчання за визначеними для них класифікаційними ознаками. Такий метод дає змогу вчителю географії ти­пізувати (категорувати) дидактичний інструментарій (методи, методичні прийоми, засоби і форми організації навчання) та виокремлювати у струк­турі географічної освіти її головні компоненти - теоретичні й емпіричні знання, вміння і навички.

Системно-числові методи педагогічного наукового дослідження роз­різняються таким чином.

Системно-структурний метод - це формалізація складного об'єкта ви­вчання як цілісної системи та визначення співвідношення н структурно- функціональних частин. Застосування цього методу в методиці навчання географії останнім часом значно розширене. Позаяк суть методу полягає в тому, що об'єкт досліджень розглядається як інтегрована система, що скла­дається із взаємопов'язаних елементів, у центрі уваги знаходиться вивчення саме взаємозв'язків і взаємодії між цими елементами. Звідси, під час дослі­дження процесу навчання географії спираються на виявлення зв'язків на­самперед між: діяльністю учителя й учнів; метою, змістом, методами і засо­бами навчання; засвоєнням знань, розвитком і вихованням учнів тощо.

Порівняльний метод - це виявлення загальних і специфічних особли­востей змісту об'єкта вивчення та його спільних рис чи відмінностей від інших таких об'єктів.

Моделювання - метод, який ґрунтується на застосуванні моделі як за­собу дослідження. Під моделлю розуміють уявну або матеріалізовану сис­тему, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт досліджень, здатна замі­нити його так, що ця система сама стає джерелом заданої інформації щодо об'єкта вивчення.

Історичний метод ґрунтується на розгляді педагогічного об'єкта, пред­мета і процесу, що досліджується, у розвитку та за змін у часі. Він дає змогу проаналізувати заданий часовий період та окреслити подальші шляхи до­слідження.

За основу кількісного методу править чисельно-кількісне тестування успішності учнів за обраними критеріями такого тестування.

Математично-статистичний метод - виявляє й пояснює складні взаємозв'язки об'єктів, що вивчаються, та сприяє здійсненню їх класифі­кації і типізації за класифікаційними ознаками тощо. Значення цього ме­тоду дослідження не обмежується обчисленнями. Головна його функція полягає у визначенні залежності між формами і методами навчання, які застосовує вчитель, і рівнем знань і вмінь учнів з метою виявлення опти­мальних чинників удосконалення методики навчання географії. При цьо­му статистичний складник такого методу - це сукупність підходів і опе­рацій для отримання, обробки й аналізу масових числових вихідних даних щодо об'єкта досліджень. У цілому математично-статистичний метод до­волі часто використовують при узагальненні результатів експерименталь­ної роботи та дослідній перевірці ефективності навчання, що дає можли­вість робити достатньо обґрунтовані змістові висновки щодо результатів дослідження.

Теоретичні педагогічні дослідження підтримуються і методом ви­вчення першоджерел, який передбачає аналіз літературних, фондових, інформаційно-мережних та ін. джерел учених-географів, педагогів, ме­тодистів і вчителів-практиків, присвячених розвитку методичних ідей на різних етапах існування людського суспільства як основи науково- дослідницької роботи в царині навчання географії. Використання цього методу дає змогу ознайомитися як з методичною спадщиною, так і з сучас­ними досягненнями у педагогічній науці.

Слід також мати на увазі, що певні методи дослідження теоретичного рівня (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання тощо) можна застосовувати і для експериментально емпіричного рівня.