15

Полтавський національний педагогічний університет

ІМЕНІ В.Г.КОРОЛЕНКА

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра теорії та методики технологічної освіти

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ

лабораторної роботи З ТЕМИ:

«Види і породи верби. Технологія виготовлення

кошика різними техніками»

Навчальна дисципліна: «Народні промисли»

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки: 6.010103 Технологічна освіта.

Курс навчання: ІІ Семестр (ІV)

Полтава – 2012

Мета і завдання роботи: розширення знань про історію і розвиток ремесел на Україні,

розвиток інтересу до витоків народної творчості, виховання естетичного відношення до дійсності, працьовитості, акуратності, посидючості, терпіння, уміння довести розпочату справу до кінця, взаємодопомоги при виконанні роботи, економічного відношення до використовуваних матеріалі.

Знання, уміння та практичні навички: формування знань з розвитку лозоплетіння на Україні, правил організації робочого місця, ознайомлення з технологією плетіння формування умінь та практичних навичок користування інструментами і приладами для плетіння з лози та плетення виробів.

Опис лабораторного обладнання: ножі, кусачки, секатор, шила, прошивки, пінцет, молотки плосогубці, круглозубці, ізер, жамка, штангенциркуль, зажими, шаблони.

Об’єм і методика проведення дослідження: робота проводиться по даній методичній розробці.

Завдання на самостійне опрацювання: вивчити матеріал з підручника, методичної розробки, конспектів лекцій.

Порядок оформлення звіту: виконати роботу, законспектувати теоретичні відомості.

Теоретичні відомості

Лозоплетіння — одне з найдавніших ремесел по виготовленню господарсько-побутового призначення та художніх виробів.

Плетіння в Україні виникло в районах річок, озер, де було багато природного матеріалу, а з іншого боку була велика потреба в плетених виробах. Це предмети побуту, рибальське начиння, плетені капкани для звірів і птиці, кошики для овочів, фруктів, грибів.

Рівень майстерності, відповідно і якості виробів не скрізь були однакові. Далеко не завжди майстер, який досконально опанував виготовлення корзин, міг виплести сітку чи дорожній сундук, тарантас чи виїзні сани.

Плетені вироби, виконані з різних матеріалів, можна зустріти в різних регіонах нашої планети.

Залежно від матеріалу, художнє плетіння поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетення соломкою. Кожний з цих видів має свої художні особливості. Лоза – найпоширеніший матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.

Види і породи верби. Більше 350 порід верби росте на нашій планеті в усіх географічних зонах – від тундри до пустинь; більшість видів в помірно холодних областях Європи, Азії і Середньої Америки, зустрічається верба в субтропічних зонах Африки, Південної Америки.

Верба – стародавня рослина. Усі рослини можна поділити на два великих види: кущові та деревовидні.

Кущові ростуть всюди: по берегах рік і озер, вздовж шосейних і залізничних доріг, на болотах і змілілих руслах річок Лоза кущової верби – основний матеріал для плетіння. Лоза росте швидко: її однорічні гілки досягають висоти до 3 м.

Деревовидна верба деколи виростає в красиве могутнє дерево.

В нашій країні і за кордоном широко проводяться селекційні роботи по виведенню сортів. В результаті цих досліджень встановлено, що найбільш перспективними для культивування є верба пурпурова, прутовидна, трьохтичинкова, американська і її два підвиди – гігантська і польська.

□ Верба пурпурова. Густий кущ висотою від 2 до 5 м. Кора пурпурно-червона, деколи з сизим нальотом, донизу жовто-зелена, всередині лимонно-жовта. Гілки тонкі, гнучкі, з рідким листям. Бруньки дрібні (довжина 3-5 мм). Листки почергові супротивні довжиною від 3 до 13 см і шириною від 0,8 до 1,5 см, загострені до верху, шилоподібні. Сережки суцвіть розпускаються раніше або одночасно з листками.

Верба легко розмножується зимовими стебловими черешками. Поширена в горах Криму на західній Україні і в Прибалтиці.

Рослина світлолюбна, погано переносить близьке залягання ґрунтових вод і затоплювання.

□ Верба прутовидна. Високий кущ, а інколи і дерево, висотою 8-10 м. Молоді гілки короткі, злегка опущені. Листки лінійно-ланцетні довжиною 10-20 см, шириною 1-2 см, клиновидні, на верхівці гострі, зверху темно-зелені, гладенькі, або слабоопущені. Сережки, які розвиваються раніше листків або одночасно з ними, довгі циліндричні. Квітує з березня по травень.

Проростає по берегах річок всюди, утворюючи широкі хащі.

Це класична верба для виготовлення кошиків.

□ Трьохтичинкова верба (білоліз). Кущ висотою 6-7 м або дерево висотою 7-10 м з діаметром стовбура від 7 до 20 см.

Гілки жовто-зеленого кольору, тонкі, гнучкі. Листки ланцетовидні, зверху темно-зелені матові, знизу зелені або сизі довжиною 4-15 см, квітує в квітні-травні після розпускання листя. Кора містить таліди (дубильні речовини) – до 17%, а також саліцил – 4-5%.

Поширена всюди.

Лоза верби високої якості – гнучка і міцна, добре розколюється, стругається, дуже широко використовується для плетіння.

□ Американська верба Поширена в лісовій зоні. Це природний гібрид верби пурпурової та трьохтичинкової.

Відмінною ознакою цієї верби є загнутий до низу кінець гілки. Він не вирівнюється до кінця вегетаційного періоду.

Листки вузькі (ширина до 2 см), довгі (довжина до 15см), гладенькі. Колір кори в середині осені пурпурово-червоний різного ступеня насичення, до низу лози зелений.

Лоза американської верби має високі технологічні властивості.

Крім вище вказаних видів верби, на Україні поширена:

□ верба розмаринолиста (шелюжок);

□ верба п’ятитичинкова (верболіз);

□ верба козяча, бредина;

□ верба ламка.

Робоче місце. Робоче місце повинно бути добре обладнане зі зручно розташованими інструментами і пристроями, правильно освітлене, створювати відчуття робочого комфорту та затишку, що сприяє відповідному робочому настрою.

□ Стілець повинен бути без спинки, обертатися та регулюватися по висоті. Сидіння стільця – м’яке, з поролоновою прокладкою. Глибина сидіння стільця повинна дорівнювати довжині стегна або відстані від внутрішньої поверхні крижів.

□ Стіл – невеликий, легкий і міцний, на 10-15 см вищий стільця.

Поряд на відстані витягнутої руки – шафа, на нижніх дверцятах якої прикріплені основні інструменти: шило, ножі, кусачки, легкий молоток, викрутка та ін.

Робочий одяг повинен бути зручний, чистий, гігієнічний, міцний і недорогий. Поверх одягу одягають фартух із легкої водостійкої тканини зі зручно розташованими кишенями для ручок, олівців, дрібних інструментів. На руки – нарукавники.

Оптимальною температурою повітря в робочому приміщенні при плетінні вважають 16-17°С. При більш високій температурі та протягах відбувається випарювання вологи з поверхні прута, тому не рекомендується працювати на вулиці або в приміщенні з протягами, теплими потоками повітря від нагрівачів, а також холодними – від відкритих кватирок, вікон, дверей. Освітлення робочого місця може бути штучним або природним. Найбільш сприятливим для людського ока є природне світло – сонячне. Штучне світло від ламп накалювання та люмінесцентних ламп повинно бути розсіяним, не створювати глибоких тіней. Основне джерело світла повинно знаходитись перед працюючим і не осліплювати його. Збоку праворуч можна встановити додаткове джерело з направленим пучком світла. Робоче місце повинно бути охайним, в порядку, кожен інструмент повинен мати своє місце. Не можна завалювати робоче місце зайвими речами. Інструменти і прилади для плетіння з лози повинні бути з нержавіючої сталі чи з інших хімічно неактивних матеріалів (дерево, пластмаса, кістка та ін.). Крім того, інструменти повинні бути зручними, добре загостреними, з різними по кольору та формі ручками, мати своє постійне місце. До інструменту швидко звикаєш, до кожного виробляється стійкий умовний рефлекс і асоціативне сприйняття, його легко знаходити. Ручки інструментів краще огранити, тоді вони добре триматимуться на гладкій поверхні столу, табурету та злегка нахилених поверхнях.

□ Ножі. Їх повинно бути декілька. Основний робочий ніж – чоботарський (мал. 1) – виготовляють зі сталі високої якості, гостро заточують, з широкою фаскою. Використовують для підрізки кінців прутів при плетінні різних виставочних виробів, обрізки заготовлюваних для виробів прутів, розколювання та ін.

Крім основного, потрібно мати ще чорновий ніж (мал. 1 б), виготовлений з більш м’якої сталі, яку можна легко і швидко загострити. Його використовують для чорнової роботи.

Також потрібний ніж для різки лози (мал. 1 в), який зручно носити в піхвах на поясному ремені.

Мал. 1. Ножі	Мал. 2. Кусачки

□ Кусачки. Листові (мал. 2 а).

Для дрібних робіт використовують малі кусачки (мал. 2 б). Краще, якщо вони теж будуть боковими, але якщо немає таких, можна використовувати косметичні кусачки.

□ Секатор. Звичайний садовий секатор (мал. 3) використовують при заготівлі лози, для обрізання кінців лози та інших робіт.

Мал. 3. Секатор

□ Шила. Їх треба кілька:

– велике, з довжиною робочої частини 200-250 мм і діаметром у основі 8 мм (мал. 4а);

– мале, з розмірами відповідно 150 і 4 мм (мал. 4 б);

– ромбовидне (мал. 4 в).

Ромбоподібне шило використовують при заплетенні дна і ручок корзин, розколюванні лози, її перегинання та ін.

Кінець шила не загострюється, навпаки, злегка закругляється. Мал. 4. Шила

□ Прошивки. 3 їх допомогою можна перетягнути лозину по складних лабіринтах у важкодоступних місцях, уставивши її в прорізь прошивки. Особливо допомагає при стиковці кісок і зачинок, які зустрічаються доволі часто в різних виробах. Найкраще мати дві прошивки (мал. 5 а).

□ Пінцет. Використовують як підручний інструмент для прошивки, але іноді і як самостійний. Треба слідкувати, щоб у пінцета був добрий щільний захват (мал. 5 б).

Мал. 5. Прошивка (а); пінцет (б)

□ Молотки. Як мінімум, потрібно два:

– один вагою 0,5 кг;

– другий вагою 150-200 г.

□ Плоскогубці. Використовують для перекушування дроту і витягування гвіздків, які зламалися, або вже заплетених лозин.

□ Круглозубці. З їх допомогою лозі надають потрібну форму, згин, випрямляють вм’ятини, перегинають лозу під прямим і гострим кутом.

□ Ізер. Це інструмент, призначений тільки для плетіння. З його допомогою ущільнюють плетіння стінок великих виробів (кошиків, коробок та ін.). Його виготовляють металевим або дерев’яним.

Металеві з латуні або бронзи, дерев’яні – з твердих порід дерева, щоб не розщеплювалися від ударів. Всі ребра ізера треба злегка заокруглити, щоб лозу при ударі не ушкоджувати.

Використовують ізери двох розмірів: малий і великий (мал. 6).

□ Жамка. За допомогою жамки (мал. 7) випрямляють, загинають та надломлюють товсті прути та палки. Як і ізер, буває трьох розмірів.

Жамка повинна бути дуже міцною. Виготовляється вона із сталі, найкраще з нержавіючої. При випрямлянні і плавному згинанні палки вставляють в круглий отвір жамки. Для того, щоб не вийшло надломів і вм’ятин, переріз В-В повинен бути круглим. При різкому згинанні палок під кутом або їх надломів користуються прямокутним пазом. Ребра в ньому повинні бути злегка заокругленими.

Мал. 6. Ізер

Мал. 7. Жамка

□ Діжка для води. При плетінні постійно потрібна вода: для зволожування підсохлих основ виробу в проміжних стадіях, для замочування стрічки – глянцю, попереднього змочування дрібної лози і таке ін. Для води використовують звичайну діжку з нержавіючої сталі, з тонкого листа (товщина 0,6-0,8 мм).

□ Штангенциркуль. Цей вимірювальний точний інструмент потрібен для різних замірів.

□ Зажими (стискачі). Найкраще мати зажими типу «крокодил». Вони надійно притискають лозу до дротяного шаблону та надійно утримують дві тонкі стрічки і на деякий час з’єднують дві зрізаних на ус лозини.

□ Стрічка-липучка. Використовують в плетінні, коли необхідно на проміжному етапі виробу зібрати його основи в пучок і перев’язати.

□ Шаблони. Для більш точного виконання виробів заданих розмірів і форми використовують шаблони. Конструкцій шаблонів дуже багато, від простих болванок, точених з дерева, до складних розбірних, завдяки яким вироби можна виготовляти поступово.

Шаблон повинен бути міцний. Він повинен витримувати сильні удари молотком або ізером, на ньому не повинно бути перекосів, люфтів і тріщин.

Технологія плетіння.

Плетіння поділяється на чотири види:

□ плетіння з зеленої лози;

□ плетіння з білої лози;

□ плетіння зі стрічки;

□ комбіноване плетіння.

З зеленої лози плетуть, як правило, такі вироби: овочеві та грибні корзини, короби, днища саней і корзин та ін. Зелена лоза витримує більш складні згинання, ніж біла, вироби з неї міцніші, перед плетінням її не треба спеціально обробляти. Якщо лоза посохла – кора починає зморщуватись, її витримують деякий час у воді. Свіжозрізану лозу можна пов'ялити, завернувши її в щільну тканину.

Але незважаючи на всі переваги, не рекомендується починати вчитися плести з зеленої лози, бо працювати з нею важче: низький коефіцієнт тертя між зеленими лозинами, більший відсоток усушки кори при висиханні виробу з зеленої лози. Інколи рядки плетіння починають «шелестіти», переміщаючись вздовж осі, при цьому міцність виробу в цілому помітно знижується; виникають труднощі і при стиканні загибок, кісок, замкнутих площин, коли лоза протягається по складним і вузьким згинам. Кора при цьому починає обдиратися, виріб отримує неохайний вигляд.

З лозою можна комбінувати інші матеріали – природні (коріння, соломка та ін.) і штучні (дріт, хімічні волокна, шнур та ін.).

Комбінуючи різні варіанти плетіння, можна витворити неповторні вироби. Тому чим більше способів плетіння засвоєно, тим більший простір для фантазії.

У плетеному виробі виділяють два основних елементи: основа (лозини, які складають каркас виробу, визначають її форми) і уток.

Для успішного засвоєння плетіння важливо, щоб лозини утка були більш тонкими, ніж основи, або рівні їй, щоб при плетенні основи лозини не відхилялися вбік, не розплющувались, не перегиналися або переламувалися.

Для засвоєння перших навичок плетіння використовують нескладний тренажер. Він складається з фанерного диска товщиною 6-7 мм і діаметром 350 мм (мал. 8).

Мал.. 8. Тренажер

На відстані 5-6 мм від краю в ньому просвердлено 104 різних отворів діаметром 3,6 мм. Крок отворів 10 ммм. Кількість отворів повинна бути парною і кратною 4. По колу просвердлено ще отвори тим же свердлом, але їх кількість може бути непарною, а крок більшим (18-20 мм). В торці диску просвердлено ще 52 радіальних отворів (знову парна кількість та кратна 4) на глибину 15-20 мм. Діаметр цих отворів може бути і меншим.

В зовнішні отвори через один уставляють відрізки гнучкого дроту (шнура, хлорвінілового джгута та ін.) довжиною десь 300 мм (його можна брати подвійної довжини та вставляти кінцями в два сусідніх отвори).

В отвір внутрішнього діаметру уставляють лозини цього ж діаметру (палички та дріт та ін.), на них вчаться різним способам плетіння.

Радіальні отвори потрібні для вивчення плетіння рам для дзеркал, плетіння зі стрічки та інше.

Свердління отворів по колу не обов’язкове, можна вибрати інші фігури (наприклад, квадрат): зручне для тренування заплетення прямокутних кутів.

Види плетіння. У процесі виготовлення виробів з лози використовують такі види плетіння: просте плетіння, пошарове плетіння, нахилене плетіння, квадратне плетіння, плетіння в шашку, шахове плетіння, плетіння мотузочкою, плетіння загибок, Плетіння із стрічки [Додаток 1].