Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Кафедра теорії та методики технологічної освіти

 

Інструктивно-методичні матеріали

до практичної роботи №3

Художнє плетіння з лози

з дисципліни: «Народні промисли України»

для студентів ІІ курсу

Напрям підготовки 6.010103 Технологічна освіта

(код та назва напряму (спеціальності) підготовки

Розроблені: д.п.н., професором кафедри теорії та методики технологічної

освіти Титаренко В.П.

МЕТА РОБОТИ: розширення знань про історію і розвиток ремесел на Україні, розвиток інтересу до витоків народної творчості, виховання естетичного відношення до дійсності, працьовитості, акуратності, посидючості, терпіння, уміння довести розпочату справу до кінця, взаємодопомоги при виконанні роботи, економічного відношення до використовуваних матеріалі.

НЕОБХІДНІ ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: для плетіння із лози використовують ножі, кусачки, секатор, шила, прошивки, пінцет, молотки, плоскогубці, круглозубці, ізер, жамка, діжка для води, штангель циркуль, зажими (стискачі), стрічка-липучка, шаблони.

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ: вивчити матеріал з підручника, методичної розробки, конспектів лекцій.

Теоретичні відомості

Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел з виготовлення господарсько-побутовихі художніх виробів.

З історії лозоплетіння

Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребують знарядь виробництва.

Найдавніші плетені вироби були знайдені археологами в Єгипті на Ближньому Сході. У гробниці Тутанхамона, наприклад, були виявлені два плетені стільці, які так добре збереглися, що могли б прикрасити сучасний інтер’єр.

У стародавньому Римі також знали плетені меблі і інші предмети побуту, виготовлені з прутів лози та інших порід дерев. Гладіатори армії Спартака плели легкі і міцні бойові щити з виноградної лози, а коли були притиснуті військами Риму до краю безодні, то знову таки з виноградної лози сплели драбини і змогли спуститись і вдарити по Римських вояках.

У період Великої Вітчизняної війни бійці плели на ноги мокроступи з лози, шелюга, що дало можливість подолати численні болота Білорусії. Такими мокроступами користуються північні народи для ходіння по тундрі літом і зимою по снігу.

Починаючи з середніх віків плетіння знаходить широке використання. Якщо у простого люду, як правило, це були предмети побуту (корзини, короби, колиски для немовлят), то у шляхти – предмети відпочинку, прикраси інтер’єру, плетені меблі. Кращі вироби, зроблені майстрами, покривалися позолотою і прикрашали будуари і замки шляхетних людей.

с. Іза Закарпатської області – знаний центр лозоплетіння всього закарпатського краю. У документальних письмових джерелах вперше воно згадується у XIV ст. Земельні простори села по берегах ріки багаті на лозу – найпоширеніший природний матеріал, який став основою виготовлення побутових плетених виробів.

До наших днів дійшли форми і назви традиційних у побуті кошиків – різних розмірів з однією ручкою, на різні потреби (для зберігання винограду, фруктів, овочів).

До 1940-х років плели всі вироби з однотонної лози, інколи підфарбовуючи гашеним вапном, що давало коричнюватий колір, її вплітали у дитячі іграшки, інколи в кошики. Барвниками почали користуватися після 40-х років і тоді почали вводити плетіння у вигляді мережива, яке рельєфно виступало зовні зверху на стінках кошика «рибак». Його так називали здебільшого тому, що в ньому носили рибу.

Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Залежно від матеріалу, художнє плетіння поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетення соломкою. Кожний з цих видів має свої художні особливості.

Лоза – найпоширеніший матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.

Одним із сучасних майстрів з лозоплетіння є Катерина Іванівна Федоренко. Народилася в с. Мала Рублівка Котелевського району на Полтавщині, що за 15 км від розкопок Гелона, в хліборобській сім’ї. Виховувала малу Катерину Анастасія Василівна Рубан, яка і зараз є її наставником. І сьогодні працелюбна сільська жінка допомагає дочці виконувати нехитрі операції в лозоплетінні.

У 1969 р. сім’я переїхала до Полтави. Тривалий час Катерина Іванівна працювала на Полтавському заводі «Знамено», обіймаючи різні посади. Праця була весь час пов’язана з металом. У Полтаві познайомилася з майстром по лозоплетінню Міліщуком Олександром Сергійовичем (нині покійним). Він побажав передати свої вміння синові Катерини Іванівни. «От одного вечора, – як розповідала Катерина Іванівна, – прийшла до його квартири з сином Віталієм. За вечір зуміли виплести денце до корзинки. Як сказав майстер: «Лозоплетіння – це три уроки і до побачення». Він мав на увазі самостійну копітку і старанну роботу з виготовлення кошиків. У асортименті його виробів були різні кошики. Ми з сином зацікавилися цією роботою, придбали велику кількість книг. Ми вже виготовили чималу кількість виробів. Він порекомендував поїхати до земляка-полтавчанина Клименка Анатолія Івановича і його дружини Людмили Михайлівни, що проживають в Пушкіно під Москвою. Вони нас зустріли тепло, радісно. У них ми побачили нетрадиційні вироби з лози. Особливо в їх колекції є прекрасні люстри та бра, які продані в приватні колекції різних країн світу.

Другим її вчителем була Антоніна Іонівна з Собківки. Цей творчий союз і сьогодні живить наші стосунки. Майстрині виготовляють різноманітні квіти, але в кожної можна бачити особливий почерк.

У господі плетуть усі: і чоловік Іван Кондратович і сини Віталій і Володимир, і невістки Валентина та Наталка, а також і онук Валерій.

Заготовляє лозу Катерина Іванівна звичайним способом. Лоза проростає на мальовничих берегах Ворскли, по низинах полтавських сіл Верхоли, Крутий Берег, Вороніне. «Відпочиває душа, коли буваєш у цих чудових місцях, відчуваєш красу природи полтавського краю» – розповідає Катерина Іванівна.

Вона володіє всіма способами лозоплетіння. Асортимент виробів її різноманітний – люстри, світильники, бра, торшери, вази, корзини, кашпо і різноманітні букети квітів «лілій», «хризантем», «дзвіночків» тощо. А особливо лілії. Вони різноманітні за формою, розмірами. При їх виготовленні майстриня використовує ефект лицьової (глянцевої) і виворітної поверхні. Тут в «букетах» поруч з квітами сусідять і комахи, які виготовлені із лози.

Багато років Катерина Іванівна передає свою майстерність учням школи №17 м. Полтави. Вироби учнів школи демонструвалися у Києві на виставці робіт за темою «Повір у себе». Перший президент України – Л. Кравчук залишив запис на фото її робіт з побажанням творчих успіхів у праці, відродженні прадавнього ремесла.

Види і породи верби. Більше 350 порід верби росте на нашій планеті в усіх географічних зонах – від тундри до пустинь; більшість видів у помірно холодних областях Європи, Азії і Середньої Америки, зустрічається верба в субтропічних зонах Африки, Південної Америки.

Верба – стародавня рослина. Усі рослини можна поділити на два великих види: кущові та деревовидні.

Кущові ростуть всюди: по берегах рік і озер, вздовж шосейних і залізничних доріг, на болотах і змілілих руслах річок. Лоза кущової верби – основний матеріал для плетіння. Лоза росте швидко: її однорічні гілки досягають висоти до 3 м. Деревовидна верба виростає в красиве могутнє дерево.

У нашій країні і за кордоном широко проводяться селекційні роботи з виведення сортів верби. У результаті цих досліджень встановлено, що найбільш перспективними для культивування є верба пурпурова, прутовидна, трьохтичинкова, американська і її два підвиди – гігантська і польська.

Час і спосіб посадки. Черешки саджають весною (до початку вегетації, зразу ж після розтавання ґрунту), або осінню після опадання листя. Частота висадки залежить від сорту верби. Чим густіша висадка, тим тонша і густіша виростає лоза, і навпаки, рідку використовують для вирощування товстої лози. Враховуючи це, можна рекомендувати відстань між черешками в рядках від 10 до 40 см і відповідно в міжряддях від 40 до 100 см. Техніка посадки проста. Металевим стержнем проколюють в ґрунті отвір на величину черешка, в нього вставляють черешок, зверху залишають дві бруньки, а ґрунт кругом його легенько ущільнюють. При осінній висадці рядки прикривають соломою або мохом.

Догляд за плантацією. Щоб одержати високий урожай прута лози, необхідно виконувати агротехнічні заходи, як і для інших культурних кущових рослин. Це рихлення ґрунту в рядках і міжряддях, боротьба з бур'янами, своєчасне внесення мінеральних, органічних добрив, нарешті, правильне зрізування прута. У перший рік прут ще не досягає товарних розмірів, але його потрібно зрізати з урахуванням того, щоб на наступний рік можна було одержати урожай, придатний для плетіння. Починаючи з другого року, прут ріжуть щорічно або через 2–3 роки. Через кожні 5–6 років плантації дають «перепочити» і прут у цей рік не зрізують. Періодичне видалення пеньків позитивно діє на життєдіяльність плантації, омолоджує її. Зрізати прут лози необхідно якомога ближче до комля (пенька).

Шкідники і хвороби. З шкідників відомий вільховий довгоносик, невеликий жук, який пронизує своїми ходами кору і стебло верби, на гілках починає всихати листя, пошкоджується деревина прута. Личинки цього жука живуть в бокових гілках, пеньках, в тріщинах старої кори. Основний метод боротьби – вирубування і випалювання лози весною до середини травня, осінню – з вересня. Вербовий довгий листоїд – жук, який з’їдає листя, особливо його личинки. Зимують вони в опалому листі, під корою. Ефективний метод боротьби полягає в тому, що після вирізки плантацію покривають соломою і підпалюють разом з старим листям, гілками і малими паростками. Вербова звичайна тля, павутинна міль і інші подібні шкідники утворюють великі колонії на молодих однорічних паростях і цілому стеблі, послаблюючи ріст верби. А це значить, що основна увага боротьби проти шкідників повинна бути звернута на своєчасну профілактику і обробку плантації.