- •Лексикологія
- •Фразеологія
- •Лексикографія
- •Граматика
- •Словотвір
- •Частини мови
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
- •Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксична словоформа
- •Словосполучення
- •Речення
- •Головні члени речення
- •Двоскладне речення
- •Односкладні речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставини
- •Порядок слів у реченні
- •Повні і неповні речення
- •Незакінчені речення
- •Поняття про ускладнення
- •Поняття про однорідні члени речення
- •Розділові знаки між однорідними членами речення
- •Узагальнювальні слова і розділові знаки при них
- •Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені додатків
- •Відокремлення узгоджених означень
- •Відокремлення неузгоджених означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення обставин
- •Внесення
- •Звертання
- •Вставні слова і речення
- •Слова-речення і вигуки в реченні
- •Складне речення, його різновиди
- •Особливості побудови складних речень
- •Складносурядне речення
- •Розділові знаки в складносурядному реченні
- •Будова складнопідрядних речень
- •Види підрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними присудковими і означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •Складне безсполучникове речення
- •Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
- •Складні синтактичні конструкції
- •Поняття про пряму мову й слова автора.
- •Розділові знаки при прямій мові і словах автора
- •Заміна прямої мови непрямою
- •Інші способи передавання чужого мовлення
- •Синтаксична єдність і її будова
- •Засоби зв’язку між частинами синтаксичної єдності
Головні члени речення
Підмет називає предмет або поняття, яким приписується якась дія, стан, інша змінна ознака чи наявність. Підмет відповідає на питання хто? що?
Простий підмет – виражений одним повнозначним словом
Складений підмет – виражається словосполученням – двома та більше повнозначними словами
Словосполученням на зразок батько із сином (Межи втікачами були й (хто?) Остап з Соломією)
Словосполученням на зразок хтось із них (хто?) (Кожний з нас трьох мав улюбленого героя)
Поєднанням кількісного слова з іменником ((хто? що?) Багато літ перевернулось (хто? що?) води чимало утекло)
Поєднанням слів близько, більше, менше, понад, з, до з числівниковим словосполученням (І на постріли, і на крик вибігають (хто?) чоловіка з п’ять хуторян)
З іншими словосполученнями (Помовчавши трохи, (хто?) Кирило Іванович починає розповідати)
Присудок називає дію, стан або змінну ознаку діяча або безвідносно до діяча і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є? що робиться?
Простий дієслівний присудок – це присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному, наказовому способі (Я бачу насамперед себе ціле покоління таких молодих сил, що будуть, як орли, облітати нашу країну і шукати для неї простір – «бачу, будуть облітати, шукатимуть» – дійсний спосіб)
Складений дієслівний присудок – це присудок який виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом (Україні, її люду хочу я служити – «хочу» служити складений присудок)
Складений іменний присудок виражається іменником, прикметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв’язком (Неописанно чудова літня ніч в степах України – «чудова» іменний присудок)
Складні присудки являють собою поєднання елементів дієслівного й іменного присудків
Складний дієслівний присудок за структурою нагадує складений дієслівний, тільки роль неозначеної форми дієслова в ньому виконує дієслівне словосполучення, у якому головним членом є інфінітив, а залежне – іменна частина мови. (Наближалася зима, почало робитися холодно – складним дієслівним присудком є почало робитися холодно, дієслівне інфінітивне словосполучення робитися холодно, а на граматичне значення способу, часу, роду, числа вказує допоміжне дієслово почало)
Складний іменний присудок за структурою нагадує складний іменний, тільки роль дієслова-зв’язки в ньому виконує повнозначне дієслово, а іменна частина виражається словами з означальним значенням, найчастіше прикметником або дієприкметником (такий присудок називають подвійним) (Шлях стелився їм далекий - складний іменний присудок є стелився далекий, перший присудок стелився наближення до дієслова-зв’язки бути, його можна легко замінити без шкоди для змісту – Шлях їхній був далекий)
Двоскладне речення
Двоскладне речення обов’язкова має обидва головні члени – підмет і присудок (Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти)
Особові й не особові двоскладні речення за структурою однакові різняться вони між собою лише реальним значенням підмета. До особових належать усі двоскладні речення, підмет у яких виражено займенниками 1-ї і 1-ї осіб (я, ми, ви) а також займенниками (той, хто, хтось, хто-небудь, будь-хто)
Безособові двоскладні речення, на відміну від особових й не особових, поставити до підмета і присудка питання хто? що? не можна.
Перший різновид – це постійно двоскладні речення, у яких підмет виражено неозначеною формою дієслова, а присудок – або теж неозначеною формою дієслова, або абстрактним іменником (Керувати – це передбачити)
Другий різновид – це речення, які залежно від логічного наголосу можуть сприйматися то як односкладні (із складеним дієслівним присудком), то як двоскладні (з підметом, вираженим неозначеною формою дієслова, і присудком, вираженим предикативним прислівником або безособовим дієсловом) (Приємно відчувати прохолоду ночі – Відчувати прохолоду ночі після спекотного дня кожному приємно. Підмет виражений неозначеною формою дієслова відчувати, а присудком стало допоміжне слово приємно)
Третій різновид двоскладних безособових речень виникає тоді, коли в безособовому речення з’являється підмет, виражений частками це, то, все, воно (Це дуже добре, що все це сталося)
У двоскладному реченні присудок із підметом пов’язується переважно підрядним зв’язком узгодження.
Тире між групою підметка і групою присудка ставиться, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити (Життя без книги – це хата без вікна)