Фразеологія

Фразеологія – розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення; сукупність стійких сполучень слів – фразеологічних одиниць певної мови.

Фразеологізмом (фразеологічною одиницею) – стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість.

Власне фразеологізми – своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполучення (бути на сьомому небі – почуватися щасливим)

Фразеологічні вирази – в них слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення (річ у собі)

Фразеологічні зрощення – одиниці, у яких цілісне значення ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів (байдики бити - ледарювати)

Фразеологічні єдності – одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване переносним значенням їхніх компонентів (вивести на чисту воду – викрити непорядність)

Фразеологічні сполучення – одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів (покласти край, зачепити гордість)

Співвіднесеність фразеологізмів з окремими частинами мови:

Іменникові – називають предмет чи явища (рятівна соломинка, ласий шматок)

Прикметникові – називають ознаки (кров з молоком, нечистий на руку)

Дієслівні – називають дію або стан (мотати на вус, накивати п’ятами)

Прислівникові – характеризують дію, стан чи ознаку (з відкритим серцем, дерти носа)

Вигукові – вказують на почуття, емоції (от тобі й на, туди до лиха)

Будова фразеологізмів:

Форма незалежного речення – являє собою завершені, самодостатні комунікативні одиниці, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття, творять семантичну цілісність (повернення колеса історії – сталися зміни)

Форма підрядкового речення – як обов’язків компонент входять сполучники підрядності як, мов, наче, аж сполучні слова що, де, коли, доки , вказують на різні обставини і за будовою можуть бути: повним двоскладним реченням; повним двоскладним реченням із пропущеним присудком; односкладовим реченням (куди і ворон кісток не заносить – дуже далеко)

Форма предикативного словосполучення – являє собою комунікативно незавершені, недостатні одиниці, вони як правило, потребують доповнення другорядними реченнями (Батько Дніпро тече собі спокійно. І ліси на горах стоять, як на картині художника, - просто душа співає од такої краси. Душа співає – доповнення до обставиною причини од краси)

Форма підрядного словосполучення – головним вловом переважно виступає іменник та дієслова, рідше – прикметники, прислівники, числівники (білий світ, хвороба росту, крок за кроком)

Форма сурядних словосполучень – складається з двох частин (компонентів), з’єднаних одиничними або повторювальним сполучником сурядності (вірою і правдою, ні слуху ні духу)

Поєднання повнозначного слова із службовим – прийменником, сполучником часткою, що мають цілісне значення (з пелюшок, та й годі, ні ногою, тільки й бачили)

Лексикалізація – це перетворення сполучень слів на стійкі одиниці мови, рівноцінні лексемам.

Кліше – звичний зворот, регулярно повторювальний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватної ситуацій, стосунків між людьми (радий Вас бачити, будь ласка)

Штампи – це утворені від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність (чорне золото – про вугілля, люди в білих халатах – про лікарів)

Складені найменування – сукупно позначають одне поняття чи називають одне явища і мають сталий склад (ядерна реакція, атомна вага, Чорне море)

Прислів’я – стійкій вислів у формі синтаксично завершення речення, у якому узагальнено суспільний досвід (Згода будує, а незгода руйнує)

Приказка – стійкий вислів у формі синтаксично завершеного речення, у якому дається образна характеристика певного явища (Не святі горшки ліплять).

Крилаті слова – це влучні вислови видатних осіб, цитати з літературних та інших творів, назви літературних, історичних і міфологічних персонажів та реалів, які набули узагальненого значення й часто повторюються в мовленні. (Усе тече, усе змінюється. Пізнай самого себе. Сократ)