Складносурядне речення

Складне речення, предикативні частини якого синтаксично рівноправні і поєднані між собою сполучниками сурядності, називається складносурядним.

Для поєднання частин складносурядного речення використовують такі сполучники сурядності:

єднальні і, та (=і), також (стоїть у середині другого простого речення), і... і, ні... ні, не тільки... а й, притому, причому: Ні повітря не ворухнеться, ні пташки не защебече (М. Коцюбинський). На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський);

протиставні а, але та (=але), проте, а проте, зате, однак, все ж, а то : Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко). Дерево стояло що голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя (Д. Бедзик);

розділові або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, хоч... хоч: Чи то мені здається, чи то справді свист стихає? (М. Коцюбинський).

Між частинами складносурядного речення можуть бути різні смислові зв`язки.

У складносурядних реченнях з єднальними сполучниками можуть передаватися:

а) одночасність, сумісність дій або станів: А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить (а. Малишко); предикативних частин у таких реченнях може бути кілька, і їх можна переставляти місцями;

б) послідовність дій або станів: Прийшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В. Сосюра). Я здобув науку, і діти в мене її будуть добувати (М. Стельмах); предикативні частини таких речень розташовуються в певному порядку, що відповідає реальній послідовності дій або станів;

в) причиново-наслідкова, умовно-наслідкова чи допустово-протиставна залежність між діями або станами: Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем ( У. Самчук). Чужих два слова в пісні буде – і пісня вся тоді чужа! (Д. Павличко). Кажіть коротко і ясно, добивайтесь лаконічності вислову, і вас кожний школяр зрозуміє (В. Сухомлинський). Вода була чистою, і все таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний); такі речення складаються, як правило, з двох частин: перша з них, перед якою можна поставити сполучники тому що, якщо, незважаючи на та що, виражає причину або умову, друга – наслідок чи протиставлення;

г) приєднувальні відношення ( додаткова, супутня інформація): Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Л. Українка); порядок розташування частин у таких реченнях фіксований.

У складнопідрядних реченнях із протиставними сполучниками:

а) явища можуть протиставлятися: вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій (М.Трублаїні). Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі по. тягає (І. Франко). Багато влітку доводиться на пасіці працювати, але зате взимку можна відпочити сповна (І. Багряний); перед першою частиною таких речень може стояти сполучник допустовості хоч, тобто їх можна легко перетворити на складнопідрядне речення з підрядною першою частиною;

б) явища можуть зіставлятися: /потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть (Т. Шевченко); у таких реченнях протиставний сполучник своїм значенням наближається до єднального;

в) друга частина може виражати причину того, що говориться в першій: Дядьку Замфіре, дядьку Замфіре! Ваш виноград рубають. Біжіть мерщій, а то весь вирубають та спалять (М. Коцюбинський); тут сполучник а то має значення «у противному разі, інакше, бо».

У складносурядних реченнях із розділовими сполучниками вказується:

а) на чергування явищ: То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить (Л. Глібов);

б) на взаємовиключення явищ: Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка);

в) на непевність, сумнів, припущення: По дні яруги неслось глухе, придушене шемрання. Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля. Десь заблудилась у плавнях, або вовки роздерли її (З тв. М. Коцюбинського).

Дієслова-присудки в обох частинах таких речень мають. як правило, гой самий вид і однакові часові форми. Предикативні частини можуть вільно мінятися місцями.

Зрідка трапляються складносурядні речення, у яких друга частина має уточнювальне значення: Задуми оповідань виникали, як правмо, під час поїздок, під час зустрічей з людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (І. Семенчук).