Розділові знаки в складносурядному реченні

Між простими реченнями (предикативними частинами), що входять до складносурядної о, звичайно ставляться коми: Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок). Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, і щастя всіх прийде по наших аж кістках (І. франко).

Не ставиться кома між двома частинами складного речення, з'єднаними одиничним сполучником / (й), та (= і), або, чи (= або), якщо:

а) обидві частини мають якесь спільне слово — член речення, внесення або видільні частки тільки, лише (таке слово завжди стоїть на початку всього речення): Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк (А. Шиян). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко). Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкає (В. Козаченко); щоправда, іноді буває важко визначити, чи таке слово стосується обох частин або лише першої, як, скажімо, у реченнях На світанку Юрій Дзвонар ударив у великий дзвін(,) і скрізь у селі заворушилися люди (М. Стельмах). Біля ніг її плещеться море(,) і, мов питаючи в тривозі одна одну про щось найголовніше в світі, хвиля хвилю доганяє (О. Довженко);

б) це речення питальне, спонукальне або окличне: Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський). Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (О. Олесь).

Тире ставиться між двома частинами складносурядного речення, якщо друга частина виражає висновок, наслідок, раптовість, несподіваність і вимовляється з помітним піднесенням тону: Дощ пройшов — і Київ зеленіє (М. Рильський). Ще мить — і Дрогичинська битва загримить (М. Бажан). Гармоніст грав, молодий з молодою кружляли, кількоро їхніх супутників било в долоні — і вся ця картина була така несподівана, така несправжня, неправдоподібна! (Є. Гуцало).

Крапка з комою ставиться між двома частинами складносурядного речення, якщо в них є свої розділові знаки або ці частини далекі за змістом: Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці зустрічають.

Будова складнопідрядних речень

Складне речення, предикативні частини якого синтаксично нерівноправні і з’єднані сполучником підрядності або сполучним словом, називається складнопідрядним.

У складнопідрядному реченні одна частина обов’язково головна (головне речення), друга – залежна, підрядна (підрядне речення). Від головної частини ставиться питання, підрядна – відповідає на поставлене питання: Ми нові гаї посадим, (з якою метою?) щоб земля була весела (М. Рильський). Пахнуть хлібом слова, (які?) що мене їх навчила мати (Д. Павличко). І я відчуваю, (що?) як доля великого світу на наші рамена ляга (Б. Олійник).

Змістова наповненість предикативних частин складнопідрядного речення не залежить від їхньої синтаксичної ролі: іноді однаково важливі обидві частини, іноді важливіша головна, іноді – підрядна. Наприклад, у реченні Щоб між нами не вгасало проміння величне, ти поставив “на сторожі” слово твоє вічне (Леся Українка) обидві частини несуть однаково важливу інформацію. У реченні Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем (О. Довженко) основна інформація закладена в підрядній частині. Підрядні частини замінюють або розгортають той чи інший член головної частини. Вони й відповідають на ті самі питання, що й члени речення. Інакше кажучи, підрядні частини, маючи свої синтаксичні центри, виконують функції членів речення. Адже можна сказати: Приїхав землемір (підмет – землемір) і Приїхав той, що землю міряє (роль підмета виконує вже підрядне речення разом із вказівним словом). Але підрядні частини дають змогу точніше, докладніше передати певне значення, ніж звичайні члени речення.

У складнопідрядному реченні підрядна частина стоїть переважно після головної, але не завжди – вона може стояти і перед головною частиною, і всередині неї: Люблю людей землі моєї, (чому?) бо й я землі моєї син! (В. Сосюра). (Хто?) У кого мозолів на руках не було, той не підніме з долівки шматочок хліба (В. Кучер). Землю, (яку?) що крила дала мені, довічно буду любить (Ю. Петренко).

У складнопідрядному реченні є вказівні слова (не завжди) і сполучники підрядності або сполучні слова (обов’язково).

Вказівне слово є членом головної частини (головного речення). Вказівними словами бувають:

а) вказівні займенники той, такий, стільки в різних відмінках: Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде вміти (Нар. творчість). Знайшовся такий, що дав волю, дав і землю (М. Коцюбинський);

б) означальні займенники весь, всякий, кожний у різних відмінках: Кожний, кому доручено завдання, виконував його з радістю (О. Копиленко). Все, що було молодого, завзятого, пішло степовими дорогами (П. Панч);

в) вказівні прислівники так, настільки, там, тут, туди, звідти, тоді, доти, тому: Там, де Ятрань круто в’ється, з-під каменя б’є вода; там дівчина воду брала, чорнобрива молода (Нар. Творчість). Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси (О. Довженко).

Конкретне значення вказівного слова завжди розкривається в підрядній частині .

Сполучник підрядності приєднує підрядну частину до головної але членом речення не виступає.

Умові є багато сполучників підрядності, зокрема: що ,як, щоб, бо, коли, чи, хоч, ніж, тому, що, для того щоб, через те що, дарма що, незважаючи на те що, тимчасово як, після того як, мов, не мов, наче, ніби і под.: Щоб прийшла на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський).Біда в тому, що дехто оцінює людей не за їхніми якостями, а за посадами.(І. Цюпа).

Сполучники підрядності бувають (семантичні) однозначні і багатозначні (асемантичні). Однозначні сполучники приєднують до головної підрядні частини тільки одного певного виду, багатозначні – можуть приєднувати підрядні частини різних видів. Прикладом перших є сполучники бо, тому що, через те що (приєднують лише підрядні причини), якби як що (виражають лише мову), незважаючи на те що, дарма що (вживаються лише для приєднання допустових підрядних речень) тощо. І, навпаки, багатозначні сполучники що, щоб, як, коли, приєднують до головної підрядні частини різних видів: і з’ясувальні(підметові й додаткові), і означальні, і обставинні. Наприклад, у реченнях Зичу, щоб ти товаришів знайшов з серцями ясними, з думками молодими, з любов’ю до людей... І в ночі сил таких немає, щоб наше сонце погасить. Як сонце, перейти хотів би я по світі, щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (З тв. М. Рильського) той самий сполучник щоб приєднує в першому реченні підрядну з’ясувальну(додаткову) частину, у другому – означальну, у третьому – обставинну.

Сполучне слово приєднує підрядне речення до головного і водночас є членом підрядного речення до головного і водночас є членом підрядного речення.

Сполучними словами бувають:

а) відносні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки в різних відмінниках: І завжди пам’ятай про невідомих людей, які (підмет) дають тобі хліб, молоко, м’ясо (В. Кучер);

б) відносні прислівники як, наскільки, де, куди, звідки, коли, доки відколи, чому, чого, навіщо: Певно, що в кожного є заповітні пороги, звідки (обставина місця) нас проводжали в життя матері.

Сполучне слово можна замінити повнозначним словом із головного речення. Так, у наведених тут прикладах у першому реченні замість які можна підставити невідомі люди, у другому- замість звідки можна сказати від заповітних порогів. У реченні Єсть такі у світі речі, від яких душа сія сполучне слово від яких можна замінити словами від них, від тих речей.

Слова що, як, коли в одних випадках виступають сполучниками, в інших - сполучними словами.

Сполучне слово (займенник) що можна замінити займенниками який, він або іменником: В небі ластівка мріє далека, що (яка, вона, ластівка) на крилах весну принесла. Сполучник що так замінити не можна: Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ.

Сполучні слова (прислівники) як і коли можна замінити відповідно прислівниками так, таким чином і тоді: Кашель клекотів у нього в грудях, як (так клекотить) лава у вулкані, довго і грізно. Звечора, коли (тоді, і той час) всі люди були зайняті святом, запріг він свої волики в поскрипів полозками з села.(І. Цюпа) Сполучники як, коли так замінити не можна: Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром (Леся Українка). Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися (Нар. Творчість).Сполучне слово коли тут приєднує підрядне речення часу а сполучник коли - підрядне речення умови (його можна замінити сполучником якщо).

Щоб правильно зорієнтуватися, яким членом речення виступає сполучне слово, його пробуємо замінити іменником, особовим займенником або співвідносним вказівним словом. Наприклад, у реченні: В давніх літописах наших єсть одно оповідання, що зворушує у серці найсвятіші почуття (М. Вороний) сполучне слово що можна замінити іменником словосполученням це оповідання або особовим займенником воно. Звідси робимо висновок: сполучне слово тут виступає підметом. У

реченні Майже все вже в далекім мареві часу, як сон, і потонуло (О. Довженко) сполучне слово як можна змінити вказівним словом так: так розтає сон. Отже, сполучне слово тут є обставиною способу дії. У реченні Вся вулиця перерита свіжими вирвами, на дні яких ще сивіє встояний дим (О. Гончар) сполучне слово яких – не означення, а додаток: на дні (чого?) вирв ще синіє встояний дим.