- •Лексикологія
- •Фразеологія
- •Лексикографія
- •Граматика
- •Словотвір
- •Частини мови
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
- •Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксична словоформа
- •Словосполучення
- •Речення
- •Головні члени речення
- •Двоскладне речення
- •Односкладні речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставини
- •Порядок слів у реченні
- •Повні і неповні речення
- •Незакінчені речення
- •Поняття про ускладнення
- •Поняття про однорідні члени речення
- •Розділові знаки між однорідними членами речення
- •Узагальнювальні слова і розділові знаки при них
- •Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені додатків
- •Відокремлення узгоджених означень
- •Відокремлення неузгоджених означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення обставин
- •Внесення
- •Звертання
- •Вставні слова і речення
- •Слова-речення і вигуки в реченні
- •Складне речення, його різновиди
- •Особливості побудови складних речень
- •Складносурядне речення
- •Розділові знаки в складносурядному реченні
- •Будова складнопідрядних речень
- •Види підрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними присудковими і означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •Складне безсполучникове речення
- •Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
- •Складні синтактичні конструкції
- •Поняття про пряму мову й слова автора.
- •Розділові знаки при прямій мові і словах автора
- •Заміна прямої мови непрямою
- •Інші способи передавання чужого мовлення
- •Синтаксична єдність і її будова
- •Засоби зв’язку між частинами синтаксичної єдності
Складне безсполучникове речення
Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації – без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим.
У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв’язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на:
речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М.Рильський); між такими частинами існує зв’язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речення, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї до Едему! (Леся Українка);
речення з відносно залежними частинами, одна з яких пояснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом – вродить печаль (М.Стельмах); між такими частинами існує зв’язок, близький до підрядного; їх, що правда не завжди, можна перетворити на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.
Складні безсполучникові речення з в і д н о с н о р і в н о п р а в н и м и ч а с т и н а м и можуть виражати:
а) одночасність подій: Місяць на небі, зореньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них можна переставляти місцями;
б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло орача в поле (М. Коцюбинський); такі речення так само
становить незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;
в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі речення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.
Складні безсполучникові речення з відносно залежними частинами об`єднають по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд. Вони найчастіше виражають:
а) причинно-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому: і сама згорить, і село спалить (Нар. Творчість). Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони! (Б. Олійник);
б) умовно-часові відношення: Мин6али дні – брат не повертався. Прийде осінь – у засіках буде хліб золотий (З тв. О. Деснянка). Зрубав дерево – посади два (Нар. творчість) Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони! (Б. Олійник);
в) з`ясувально-доповнювальні: Наука не пиво – в рот не наллєш (Нар. творчість). Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (О. Довженко). Коло примерклого багаття точиться некваплива бесіда – кожне докидає до ї повільного вогню по слову, по двоє (Є. Гуцало);
г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає – то дівчина ходить (Т. Шевченко). Ми вийшли з льоху – чи вернемось у льох?! З тюрми ж ми вийшли – знову в тюрму?! (І. Драч). Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото(Є. Драч)
Нерідко, особливо в описах, безсполучниковим зв`язком об`єднаються кілька предикативних частин, між якими можуть існувати різні відношення. Наприклад, у реченні Вони пристали до старої-престарої – хтозна-яких часів – греблі тільки дві чи три палі чорніли у воді, в глибині, певно, тут колись був міст, сама гребля осунулася, проросла бур`янами, травою – ледве вгадувалася (ю. Мушкетик) таких частин п`ять: друга й четверта частини уточнюють образ, названий у першій (стара-престара гребля), остання – висновок, узагальнення з повідомлення, що міститься у четвертій частині.
Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні й складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому та діловому.
У складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація – саме завдяки їй передаються різні відтінки зв`язку між окремими частинами складного речення. На письмі інтонація відображається за допомогою розділових знаків: коми, тире, крапки з комою, двокрапки.