- •Лексикологія
- •Фразеологія
- •Лексикографія
- •Граматика
- •Словотвір
- •Частини мови
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
- •Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксична словоформа
- •Словосполучення
- •Речення
- •Головні члени речення
- •Двоскладне речення
- •Односкладні речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставини
- •Порядок слів у реченні
- •Повні і неповні речення
- •Незакінчені речення
- •Поняття про ускладнення
- •Поняття про однорідні члени речення
- •Розділові знаки між однорідними членами речення
- •Узагальнювальні слова і розділові знаки при них
- •Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені додатків
- •Відокремлення узгоджених означень
- •Відокремлення неузгоджених означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення обставин
- •Внесення
- •Звертання
- •Вставні слова і речення
- •Слова-речення і вигуки в реченні
- •Складне речення, його різновиди
- •Особливості побудови складних речень
- •Складносурядне речення
- •Розділові знаки в складносурядному реченні
- •Будова складнопідрядних речень
- •Види підрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними присудковими і означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •Складне безсполучникове речення
- •Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
- •Складні синтактичні конструкції
- •Поняття про пряму мову й слова автора.
- •Розділові знаки при прямій мові і словах автора
- •Заміна прямої мови непрямою
- •Інші способи передавання чужого мовлення
- •Синтаксична єдність і її будова
- •Засоби зв’язку між частинами синтаксичної єдності
Дієприкметник
Дієприкметник – це форма дієслова, яка поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниками (лежачий камінь)
Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета (робітник працює – працюючий робітник)
Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета (застосовують метод – застосовуваний метод)
Дієприслівник
Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка називає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.
Дієприслівник доконаного виду – означає другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної. Відповідає на питання що зробивши?
Дієприслівник доконаного виду – означає другорядну дію, одночасно з основною. Відповідає на питання що роблячи?
Прислівник
Прислівник – характеризує дію, стан або ознаку, названі дієсловом, прикметником, іншим прислівником або, рідко, іменником.
Обставинні прислівники – вказують на різні обставини.
До якісно-кількісних належать прислівники способу дії (уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, відповідають на питання як? яким способом?), міри й ступеня (уточнюють значення дієслові, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, )
Спосіб дії – прислівники уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу , якості, і відповідають на питання як? яким способом?(добре, вдало)
Міри й ступеня – прислівники уточнюють значення дієслів, прикметників і прислівників, указуючи на різних якісних і кількісних вияв дії або ознаки, і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?(дуже, страшенно, вдруге, дотла)
До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови
Місця – прислівники вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?(там, кругом, додому, здалеку)
Часу – прислівники позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?(тоді, досі, з давніх-давен, довіку)
Причини – прислівники вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?(тому, згарячу знестямки)
Мети – прислівники вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?(навмисне, наперекір у гості)
Умови – прислівники вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови? (принагіді, випадково)
Предикативні прислівники – виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:
Стан природи (тихо, вітряно, хмарно)
Стан людини (соромно, страшно, лінь, гріх)
Потребу (треба, слід, необхідно, варто)
Відсутність (ніде, ніколи, не видно)
Модальні прислівники – слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів (по-моєму, мабуть, безперечно, на щастя)
За походженням:
Первинні (подекуди, тут, там, коли, як, так)
Похідні (звідки, ніде, десь)
Відіменникові (згори, вночі, щодня)
Відприкметникові (тихо, по-старому)
Відчислівникові (вперше, надвоє, по-перше)
Відзайменникові (нізащо, потім, зовсім)
Віддієслівні (навстоячки, нехотя)
Складні (праворуч, віч-на-віч)
Складені (раз у раз, час від часу, куди завгодно)