Дієприкметник

Дієприкметник – це форма дієслова, яка поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниками (лежачий камінь)

Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета (робітник працює – працюючий робітник)

Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета (застосовують метод – застосовуваний метод)

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка називає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.

Дієприслівник доконаного виду – означає другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної. Відповідає на питання що зробивши?

Дієприслівник доконаного виду – означає другорядну дію, одночасно з основною. Відповідає на питання що роблячи?

Прислівник

Прислівник – характеризує дію, стан або ознаку, названі дієсловом, прикметником, іншим прислівником або, рідко, іменником.

Обставинні прислівники – вказують на різні обставини.

До якісно-кількісних належать прислівники способу дії (уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу, якості, відповідають на питання як? яким способом?), міри й ступеня (уточнюють значення дієслові, прикметників та прислівників, указуючи на різний якісний і кількісний вияв дії або ознаки, )

Спосіб дії – прислівники уточнюють значення дієслова, характеризуючи дію з погляду її перебігу, способу , якості, і відповідають на питання як? яким способом?(добре, вдало)

Міри й ступеня – прислівники уточнюють значення дієслів, прикметників і прислівників, указуючи на різних якісних і кількісних вияв дії або ознаки, і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?(дуже, страшенно, вдруге, дотла)

До власне обставинних належать прислівники, які характеризують дію з погляду місця, часу, причини, мети, умови

Місця – прислівники вказують на місце дії або напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? яким шляхом?(там, кругом, додому, здалеку)

Часу – прислівники позначають час дії, її початок, межу в часі, тривалість, повторюваність і відповідають на питання коли? доки? відколи? як довго?(тоді, досі, з давніх-давен, довіку)

Причини – прислівники вказують на причину дії і відповідають на питання чому? з якої причини?(тому, згарячу знестямки)

Мети – прислівники вказують на мету дії і відповідають на питання навіщо? з якою метою?(навмисне, наперекір у гості)

Умови – прислівники вказують на умову дії і відповідають на питання за якої умови? (принагіді, випадково)

Предикативні прислівники – виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:

Стан природи (тихо, вітряно, хмарно)

Стан людини (соромно, страшно, лінь, гріх)

Потребу (треба, слід, необхідно, варто)

Відсутність (ніде, ніколи, не видно)

Модальні прислівники – слугують для виявлення ставлення мовця до сказаного й у реченні виступають у ролі вставних слів (по-моєму, мабуть, безперечно, на щастя)

За походженням:

Первинні (подекуди, тут, там, коли, як, так)

Похідні (звідки, ніде, десь)

Відіменникові (згори, вночі, щодня)

Відприкметникові (тихо, по-старому)

Відчислівникові (вперше, надвоє, по-перше)

Відзайменникові (нізащо, потім, зовсім)

Віддієслівні (навстоячки, нехотя)

Складні (праворуч, віч-на-віч)

Складені (раз у раз, час від часу, куди завгодно)