- •Лексикологія
- •Фразеологія
- •Лексикографія
- •Граматика
- •Словотвір
- •Частини мови
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
- •Синтаксис і пунктуація
- •Синтаксична словоформа
- •Словосполучення
- •Речення
- •Головні члени речення
- •Двоскладне речення
- •Односкладні речення
- •Додаток
- •Означення
- •Прикладка
- •Обставини
- •Порядок слів у реченні
- •Повні і неповні речення
- •Незакінчені речення
- •Поняття про ускладнення
- •Поняття про однорідні члени речення
- •Розділові знаки між однорідними членами речення
- •Узагальнювальні слова і розділові знаки при них
- •Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені додатків
- •Відокремлення узгоджених означень
- •Відокремлення неузгоджених означень
- •Відокремлення прикладок
- •Відокремлення обставин
- •Внесення
- •Звертання
- •Вставні слова і речення
- •Слова-речення і вигуки в реченні
- •Складне речення, його різновиди
- •Особливості побудови складних речень
- •Складносурядне речення
- •Розділові знаки в складносурядному реченні
- •Будова складнопідрядних речень
- •Види підрядних речень.
- •Складнопідрядні речення з підрядними присудковими і означальними
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня
- •Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •Складнопідрядні речення з підрядним часу
- •Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •Складнопідрядні речення з підрядними допустовими
- •Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними
- •Порівняльний зворот
- •Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Розділові знаки в складнопідрядному реченні
- •Складне безсполучникове речення
- •Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні
- •Складні синтактичні конструкції
- •Поняття про пряму мову й слова автора.
- •Розділові знаки при прямій мові і словах автора
- •Заміна прямої мови непрямою
- •Інші способи передавання чужого мовлення
- •Синтаксична єдність і її будова
- •Засоби зв’язку між частинами синтаксичної єдності
Синтаксис і пунктуація
Синтаксис – це сукупність правил і схем творення словосполучень, речень і тексту як словесний моделей певних фрагментів дійсності чи внутрішніх станів людини.
Пунктуація – це система правил членування написаного тексту за допомогою розділових знаків відповідно до його синтаксичних, смислових та інтонаційних особливостей.
Одиночна кома ставиться між двома частинами речення: між однорідними членами та між простими реченнями, що входять до складного.
Парними комами виділяються з обох боків підрядні речення в середині головного, відокремлені члени речення та внесення (звертання, вставні та вставлені слова й речення, слова-речення, вигуки)
Крапка з комою ставиться там, де й одинична кома (між однорідними членами речення та між простими, що входять до складного), якщо розділювані нею частини далекі за змістом або мають у собі розділові знаки.
Одиночне тире може ставитися між групою підмета і групою присудка, між простими реченнями в складному; після однорідних членів , якщо в реченні є узагальнювальне слово; на початку прямої мови; на місці пропущених слів і, взагалі, там, де жоден інший розділовий знак не ставиться (Обов’язок лікаря – лікувати хворого).
Парне тире виділяє вставні речення, відокремлені члени речення, вигуки в середині речення, іноді – однорідні члени, якщо в реченні є узагальнювальне слово (усі – актори, оператори, режисери – працювали щиро, чесною, з любов’ю).
Двокрапка завжди вказує, що далі щось розкривається, уточнюється, доповнюється. Вона ставиться перед однорідними членами, якщо в реченні є узагальнювальне слово, між частинами складного безсполучникового речення та після слів автора при прямій мові (усе ясно і прозоро: відступати опозиція не збирається).
Дужки – беруться додаткові повідомлення, уточнення, роз’яснення (вставні слова й речення, посилання на джерела інформації) (Трипільська цивілізація (IV-ІІІ тисячоліття до нашої ери) як цілість духовної і матеріальної культури не могла б безперервно життєдіяти 1500 років, не маючи виробленої системи письма і лічби).
Кома й тире ставиться між частинами періоду, при протиставному порівнянні, ними виділяються слова автора від прямої мови. Іноді комами й тире охоплюють х обох боків вставлені речення – у такому разі вони виконують ту саму роль, що й дужки.
Три крапки в середині речення вказують на схвильованість мови або на паузу перед важливим чи несподіваним повідомленням (А ще вона – чудова мати, чуйна бабуся, зразкова прабабуся і …неперевершена виконавиця задушевних романсів).
Дефіс синтаксичну роль виконує лише при прикладці (дівчина-красуня, весна-чарівниця).
Синтаксична словоформа
Лексичні словоформи (лексеми) виконують номінативну роль.
Морфологічні словоформи відбивають можливості слів тієї чи іншої частини мови відображати різні відношення між окремими явищами як дійсності, так і внутрішнього стану людини (товариша(словоформа) - допомога товариша(суб’єкт дії) – зустріч товариша (об’єкт) – плече товариша (частина від цілого) - немає товариша (відсутність)).
Синтаксична словоформа – це різні форми самостійних частин мови, використовувані як будівельний матеріал для творення словосполучень і речень як словесних моделей певних фрагментів явищ дійсності чи внутрішніх станів людини.