Новая сжатая ZIP-папка (2) / Пидсумковий контроль / укр мова_нова / 9 / ЗАВИРЯТИ ЗАСВИДЧУВАТИ

ЗАВІРЯТИ- ЗАСВІДЧУВАТИ. Ці два слова, на перший . приймаються як взаємозамінні. Проте кожне з них має свій традиційний відтінок у значенні, що й визначає правильніст його вживання.

Більшою сферою поширення характеризується слово засвідчувати яке у сполученні, насамперед з іменниками, повідомляє про щось і підтверджує його правдивість: засвідчувати словами засвідчувати справами, засвідчувати паспортом особу людини відчувати документальними джерелами походження народу.: Паспорт є основним документом, який засвідчує особу громадянина (3 газети); Іноземні джерела засвідчують,що тоді [у праслов'янські часи] вважалося пеможливим розпочинати перемови, не наївшись і не напившись досхочу (З жvрналу). У таких випадках слово завіряти не вживається.

В пфіційно-діловому спілкуванні досить поширені вислови: засвідчити підписами постанову (неправильно говорити завірити. підписом), засвідчити печаткою відповідність оригіналові тощо. Такі словосполучення традиційні для української літературної мови: ...виявилось, що в старости нема печаті, а винні з писарем так-таки десь і поділися, — а вони повинні засвідчити постанову (Б. Грінченко). З таким самим значенням слово засвідчувати зафіксоване і в «Словарі...»

Завіряти тлумачиться як увірять, увірить, тобто запевняти.Таке значення було для нього основним довгий час, пор.: Дід, кажу вам, мав чуле серце: часом, щоб заспокоїть безбольного, то і завіряє, і збреше (О. Стороженко). Проте в сучасній літературній мові помітна тенденція уникати подібного слововживання й використовувати синонім «запев­нити».