Новая сжатая ZIP-папка (2) / Пидсумковий контроль / укр мова_нова / 6 / ВИБАЧАТИ ПРОБАЧАТИ ПРОЩАТИ ДАРУВАТИ

ВИБАЧАТИ - ПРОБАЧАТИ - ПРОЩАТИ - ДАРУ­ВАТИ. Важко уявити щоденне офіційне чи неофіційне спілкуван­ня без загальноприйнятих етикетних формул будь ласка, будь­те ласкаві, зробіть, будь ласка, прошу, добрий день, добраніч,вибачайте та ін.

Коли треба виявити поблажливість до чиєїсь провини, використовуємо синоніми вибачати, пробачати, прощати, дарувати.

Формування цього синонімічного ряду відбувалося поступо­во. Дієслова вибачати, пробачати прийшли в українську мову з польської в різний час. Як свідчить «Етимологічний словник української мови», слово пробачати в ужитку з XVI ст. і є «ста­рішим», ніж його синонім. Лексема вибачати з XVII —XVIII ст. вживалась у двох значеннях: «вибирати», а також «дарувати, прощати». У мові-джерелі вибачати означало «бачити, роздив­лятися, розпізнавати», а в давній українській мові воно мало зна­чення, подібне до «недобачати, пропускати», властиве лексемі пробачати.

Жоден із найперших українських словників («Лексис» Л. Зизанія, «Лексикон» П. Беринди, «Синоніма словеноросская») не фіксує цих запозичень. Словники XIX — початку XX ст. (на­приклад, «Словник» П. Білецького-Носенка, «Словарь україн­ської мови» за ред. Б. Грінченка) наводять обидва слова як рівнозначні.

У сучасній мовній практиці вживаються також синонімічні до названих дієслів прощати й дарувати, однак вони не завжди є взаємозамінними.

У Словнику української мови в 11 томах дієслово дарувати в значенні «вибачати, прощати» супроводжується позначкою розм.

Дієслова вибачати, пробачати — абсолютні синоніми, які мають однакові лексичні значення — «виявляти поблажливість до кого-небудь, прощати щось», однакову синтаксичну сполучу­ваність. Наприклад, обидва вони поєднуються з додатком у да­вальному відмінку без прийменника: Вибачаю тобі, бо з дур-ноти се зробив, а ие із злої волі (І. Франко) або самостійно вживаються без додатка: Пробачай, що я нагримав зопалу (Леся Українка). Друге значення цих дієслів — «виражати сумнів, протест, незгоду з ким-, чим-небудь»: Чому се ти позбув­ся спадку! А може, ти, пробач, його розтринькав, як то буває молодечий звичай? (Леся Українка); Вибачайте, кри­чіть собі. Я слухать не буду. Та й до себе не покличу (Т. Шев­ченко).

На відміну від дієслів вибачати, пробачати слово прощати має додатковий відтінок значення — «не поставити на карб більшу провину». Пор.: Тепер боги не так уже грізно дивлять­ся па нього, а скорботна смиренна великоброва Богоматір в простенькій селянській хустині, здається, теж прощає гріхи (М. Стельмах) та Прохаю вибачити за клопоти, що чиню Вам так часто (М. Коцюбинський). Синонімічність названих дієслів підтверджується тим, що вони виступають у функції уточ­нення, пор.: Я з тих, що ніколи не прощають і не виба­чають за зраду в коханні: ніколи до смерті (І. Нечуй-Лс-вицький).

У дієслівному синонімічному ряду вибачати, пробачати, прощати, дарувати семантичним ядром є абсолютні синоніми вибасати та пробачати. Вони стилістично нейтральні, без обмежень використовуються в різних контекстах.

В усній та писемній мові українців усталилися такі синонімічні ¡ і п. вибачте, що я так сказав (сказала); пробачайте на цім (сім) слові; прошу пробачити; пробачте за грубий вираз; простіть мені; даруйте мені; даруйте на слові; даруйте мені цю провину. Названі вислови традиційно передають у розмові відтінок вічливості, поваги, доброзичливості