Новая сжатая ZIP-папка (2) / Пидсумковий контроль / укр мова_нова / 6 / ВИБАЧАТИ ПРОБАЧАТИ ПРОЩАТИ ДАРУВАТИ2

ВИБАЧАТИ – ПРОБАЧАТИ – ПРОЩАТИ – ДАРУВАТИ. Важко уявити щоденне офіційне чи неофіційне спілкування без загальноприйнятих етикетних формул будь ласка, будьте ласкаві, зробіть, будь ласка, прошу, добрий день, добраніч, вибачайте та ін.

Коли треба виявити поблажливість до чиєїсь провини, використовуємо синоніми вибачати, пробачати, прощати, дарувати.

Формування цього синонімічного ряду відбувалося поступово. Дієслова вибачати, пробачати прийшли в українську мову з польської в різний час. Як свідчить «Етимологічний словник української мови», слово пробачати в ужитку з XVI ст. і є «старішим», ніж його синонім. Лексема вибачати з XVII —XVIII ст. вживалась у двох значеннях: «вибирати», а також «дарувати, прощати». У мові-джерелі вибачати означало «бачити, роздивлятися, розпізнавати», а в давній українській мові воно мало значення, подібне до «недобачати, пропускати», властиве лексемі пробачати.

Жоден із найперших українських словників («Лексис» Л. Зизанія, «Лексикон» П. Беринди, «Синоніма словеноросская») не фіксує цих запозичень. Словники XIX – початку XX ст. (наприклад, «Словник» П. Білецького-Носенка, «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка) наводять обидва слова як рівнозначні.

У сучасній мовній практиці вживаються також синонімічні до названих дієслів прощати й дарувати, однак вони не завжди є взаємозамінними.

У Словнику української мови в 11 томах дієслово дарувати в значенні «вибачати, прощати» супроводжується позначкою розм.

Дієслова вибачати, пробачати – абсолютні синоніми, які мають однакові лексичні значення — «виявляти поблажливість до кого-небудь, прощати щось», однакову синтаксичну сполучуваність. Наприклад, обидва вони поєднуються з додатком у давальному відмінку без прийменника: Вибачаю тобі, бо з дурноти се зробив, а не із злої волі (І. Франко) або самостійно вживаються без додатка: Пробачай, що я нагримав зопалу (Леся Українка). Друге значення цих дієслів – «виражати сумнів, протест, незгоду з ким-, чим-небудь»: Чому се ти позбувся спадку! А може, ти, пробач, його розтринькав, як то буває молодечий звичай? (Леся Українка); Вибачайте, кричіть собі. Я слухать не буду. Та й до себе не покличу (Т. Шевченко).

На відміну від дієслів вибачати, пробачати слово прощати має додатковий відтінок значення — «не поставити на карб більшу провину». Пор.: Тепер боги не так уже грізно дивляться на нього, а скорботна смиренна великоброва Богоматір в простенькій селянській хустині, здається, теж прощає гріхи (М. Стельмах) та Прохаю вибачити за клопоти, що чиню Вам так часто (М. Коцюбинський). Синонімічність названих дієслів підтверджується тим, що вони виступають у функції уточнення, пор.: Я з тих, що ніколи не прощають і не вибачають за зраду в коханні: ніколи до смерті (І. Нечуй-Лс-вицький).

У дієслівному синонімічному ряду вибачати, пробачати, прощати, дарувати семантичним ядром є абсолютні синоніми вибачати та пробачати. Вони стилістично нейтральні, без обмежень використовуються в різних контекстах.

В усній та писемній мові українців усталилися такі синонімічні вирази: вибачте, що я так сказав (сказала); пробачайте на цім (сім) слові; прошу пробачити; пробачте за грубий вираз; простіть мені; даруйте мені; даруйте на слові; даруйте мені цю провину. Названі вислови традиційно передають у розмові відтінок ввічливості, поваги, доброзичливості