Новая сжатая ZIP-папка (2) / Пидсумковий контроль / укр мова_нова / 4 / БАЖАТИ ЗИЧИТИ

БАЖАТИ — ЗИЧИТИ. Проблема вибору одного з названих дієслів постає щоразу, коли хочемо з якоїсь нагоди привітати рідних чи друзів, колег, засвідчити їм свою прихильність. І замислюємось: як правильніше, краще сказати чи написати і і українською — бажаю щастя чи зичу щастя? Допитлива людна, звичайно, може звернутися до словників, довідників з літературного слововживання, або до мови творів художньої літератури чи преси. І що ж — зайвий раз пересвідчимося, що обидва слова одним із значень мають «висловлювати побажання про здійснення чого-небудь», з яким у художньому, публіцистичному, розмовному стилях функціонують рівноцінно: Усі безмежно любили красуню та бажали їй щастя і долі (3 казки); За традицією колядники наприкінці бажають господареві та його родині статків та здоров'я (3 наук.-попул. літ.); Тоді і думали про себе, зичили добра товаришам і робили його (Ю. Мушкетик); Чого сам собі не зичиш, другому не жадай (Прислів'я). Ці дієслова є так само стилістично рівноправними в офіційно-діловій мові: Шановні колегиі!.. Бажаємо Вам та вашим рідним добробуту, життєвої сили, наснаги до праці...; Зичимо миру і стабільності у Новому році.

Однак побажання зичимо родинної злагоди чи зичимо довгих років у деяких мовців викликає застереження. Мабуть, причиною тому є звукова подібність дієслів-омонімів зичити - «бажати» та зичити — «давати у тимчасове користування, у борг». Отже, з другим значенням побажання зичимо здоров'я, зичимо гараздів мали б зовсім інше стилістичне й морально-етичне звучання.

Дієслово зичити (чого-небудь, з інфінітивом) у значенні — «висловлювати побажання чого-небудь» — віддавна відоме як синонім до бажати. Авторитетним підтвердженням цьому є, зо крема, «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка, де зазначено: «Зичити — бажати: «Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть» (М. Номис); «Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить» (О. Стороженко)». У цьому «Словарі...» наведено цілу низку спільнокореневих із зичити слів:

«Зичливець, -вця, м. Доброжелатель.

Зичливий, -а, -е. Доброжелательный. Доле ж моя нещаслива, чом ти мені не зичлива...

Зичливість, -вости, ж. Доброжелательность. Зичливо, нар. Доброжелательно».

Ці колоритні, з виразним позитивним лексичним та емоційним значенням слова стали окрасою мовостилів багатьох українських письменників: Моя душа переповнюється вдячністю до зичливої долі (В. Дрозд); Невдовзі від апарата, що зичливо загудів пропелером, зроблено кілька помахів (В. Підмогильний); Його [Р. Роллана] твори полюбились нам, увійшли в наш дім як добрі й незмінно зичливі друзі (Н. Рибак).

Отже, обидва вислови — і бажаю успіхів, і зичу успіхів можемо вживати без застережень.