Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Re_afaziya_files / Лекция 2 Афазия Акустико мн

.doc
Скачиваний:
128
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
74.75 Кб
Скачать

Тема 2: Акустико-мнестична афазія

План

1. Порушення розуміння зверненого мовлення.

2. Порушення експресивного мовлення.

3. Порушення читання, письма і рахунку.

4. Коректувально-педагогічна робота при акустико-мнестичній афазії

Література та ж.

Процес слухового, акустичного запам'ятовування є прямим продовженням процесу сприйняття, тобто акустико-гностичного аналізу звукового складу слова. Зовнішній вплив, а тим більше необхідність запам'ятати наступне слово, по значенню не пов'язане з попереднім неминуче гальмує і блокує акустико-мнестичні процеси. Акустико-мнестична афазія виникає при уражені середніх і задніх відділів скроневої ділянки (А. Лурія, 1969,1975; Л. Цветкова, 1975) (поля 21 і 37). А. Лурія вважав, що в її основі лежить зниження слухомовної пам'яті, яке викликане підвищеним гальмуванням слухових слідів. При сприйнятті кожного нового слова і його усвідомленні хворий втрачає попереднє. Це порушення виявляється також при повторенні серій складів і слів.

Акустико-мнестична афазія. Процес слухового, акустичного запам'ятовування є продов­женням процесу сприймання, тобто акустико-гностичного ана­лізу звукового складу слова. Для стійкого та правильного розу­міння мовлення необхідний ще й певний обсяг можливого сприймання зверненого мовлення і можливість переробки цьо­го обсягу за допомогою слухомовленнєвої пам'яті. Порушення цих процесів призводить до спотворення розуміння мовлення, але механізми і структура цього порушення будуть відрізня­тись від акустико-гностичної афазії.

Акустико-мнестична афазія виникає при ураженні се­редніх та задніх відділів скроневої зони лівої півкулі і характеризується наявністю декількох центральних механізмів в ос­нові її виникнення - порушення мовнослухової пам'яті, зву­ження обсягу акустичного сприймання, порушення зорових предметних образів уявлень.

Складність механізмів акустико-мнестичної афазії обумов­лена складністю морфологічної будови кори цього відділу та її зв'язками із зоровим та слуховим аналізаторами.

Центральними порушеннями при акустико-мнестичній афазії є: порушення розуміння мовлення, повторення; вторин­но порушується усне спонтанне мовлення, яке характери­зується великою кількістю вербальних парафазій.

Фонематичний слух залишається збереженим. Всі мов­леннєві труднощі починаються зі збільшення обсягу вхідної інформації.

Для хворих на акустико-мнестичну афазію характерне гру­бе порушення розуміння мовлення і відчуження змісту слів, нерозуміння прихованого змісту тексту, порушення називан­ня предметів, не грубе порушення усного мовлення.

В усному мовленні, як було зазначено вище, відмічається велика кількість вербальних парафазій при повній відсутності літеральних.

У спонтанному мовленні немає логореї, мовлення загалом зрозуміле, часто ці хворі помічають власні мовленнєві помилки.

Процес називання значно відрізняється у порівнянні зі акустико-гностичною афазією, при якій спроби назвати пред­мет супроводжуються численними літеральними помилками, відмічається пошук звукового оформлення слова, підказка не допомагає. Водночас, при акустико-мнестичній афазії спроби назвати предмет супроводжуються пошуком саме слова-назви шляхом перебору всіх слів-найменувань з одного семантичного поля. Зазначені труднощі свідчать про порушення номінатив­ної функції мовлення.

Мовлення має виражений предикативний характер, пору­шення номінативної функції проявляється не тільки у спон­танному мовленні, а й у розповідях за картинками, переказах.

Для цієї форми афазії характерна дисоціація між відносно збереженою здатністю повторити окремі слова і порушенням повторення 3-4 слів не пов'язаних за змістом. Зазвичай хворі повторюють перше та останнє слова, в тяжких випадках - тільки одне із заданої серії слів.

Зниження обсягу утримання мовленнєвої інформації при­зводить до труднощів розуміння довгих висловлювань: людина вказує не той предмет, виникає акустико-мнестичне дезорієн­тування, «вимкнення» у складній мовленнєвій ситуації, втома після прослуховування музики, доповідей, радіопередач.

При акустико-мнестичній афазії відмічаються труднощі утримання на слух змістової сторони мовлення, які проявля­ються у збідненні зорових предметних образів-уявлень. Це призводить до неповного уявлення про предмет. Тому у про­цесі малювання опускаються значущі для його впізнавання деталі: чайник без носика, тварина без хвоста, чашка без руч­ки. Недомальовані елементи є специфічними для цих пред­метів і водночас пов'язані із багатозначністю слова (носик, ручка).

Письмо і читання при цій формі афазії відносно збережені. Номінативна сторона писемного мовлення первинно збереже­на, однак відмічається виражений експресивний аграматизм. Труднощі в диктантах пов'язані насамперед із неможливістю утримувати у пам'яті фрази.

Порушення слухомовленнєвої пам'яті призводить до труд­нощів вирішення арифметичних прикладів, коли слід запам'я­товувати числа.

Емоційно-вольова сфера характеризується емоційною ла­більністю, тривожністю, що загалом характерно для сенсорної афазії.

Таким чином, акустико-мнестична афазія має декілька спільних симптомів із акустико-гностичною афазією: порушен­ня розуміння мовлення, феномен відчуження змісту слова. Водночас існують відмінності між цими формами афазії, що дозво-іж їх диференціювати. При акустико-мнестичній афазії:

  1. відсутні порушення звукорозрізнення при малому обсязі інформації;

  2. збережений фонематичний слух, який грубо порушений при пкустико-гностичній формі;

  1. розуміння мовлення порушується внаслідок втрати зна­чення слова, а при акустико-гностичній - завжди грубо пору­шується розуміння при відносній збереженості змісту;

  2. в усному мовленні переважають вербальні парафазії, а при акустико-гностичній - літеральні;

  3. письмо і читання відносно збережені, а при акустико-гностичній - груба аграфія та алексія.

Порушення розуміння. Для акустико-мнестичній афазії характерна дисоціація між відносно збереженою здатністю повторити окремі слова і порушенням можливості повторення 3-4 не зв'язаних по значенню слів (наприклад: рука - будинок - небо; ложка - диван - кіт; ліс - будинок - вухо і т. д.). Звичайно хворі повторюють перше і останнє слово, в більш важчих випадках — лише одне слово із заданої серії слів, пояснюючи це тим, що не запам'ятали всі слова. При повторному прослуховуванні вони також або не утримують їх послідовність, або опускають одне з них.

Порушення слухомовної пам'яті спостерігається і при інших формах афазій, проте при акустико-мнестичній афазії це порушення мовної пам'яті є основним дефектом, оскільки у них виявляється збереженим фонематичний слух, артикуляторна сторона мовлення. У хворих спостерігається підвищена мовленнєва активність, компенсуюча труднощі комунікації.

Л. Цветкова (1975) пояснювала неможливість утримання мовного ряду не тільки гальмуванням слухомовної пам'яті, але і звуженням її об'єму.

Порушення об'єму утримання мовної інформації, її гальмування приводять до труднощів розуміння при цій формі афазії довгих, багатоскладових висловів, що складаються з 5-7 слів: людина може вказати або дати не той предмет, про який йде мова, у нього виникає акустико-мнестична дезорієнтованість, він насилу орієнтується в бесіді з 2-3 співбесідниками, «відключається» в складній мовній ситуації, не може відвідувати доклади, лекції, стомлюється при сприйнятті музики і радіопередач.

При другому варіанті акустико-мнестичної афазії, так званої оптичної афазії, труднощі утримання на слух смислової сторони мовлення полягаючі в ослабленні і збідненні зорових уявлень про предмет, в співвідношенні сприйнятого на слух з його зоровим уявленням. Пояснюється ця слабкість зорових уявлень тим, що заднє скроневі відділи (поле 37, по Бродману) є суміжними з потиличними, оптико-гностичними відділами. Зниження оптико-мнестичних процесів призводить до того, що зорове уявлення про предмет стає неповним. При малюванні тих або інших предметів опускаються, недомальовуються значущі для їх пізнання деталі. Так, людина може недомалювати носик у чайника, гребінець у півня, ручку у чашки. Характерно, що недомальовуються ті елементи предметів, які, з одного боку, специфічні саме для них, а з іншою — пов'язані з багатозначністю слова (наприклад, слова носик, гребінець, ручка). Хворий замість півня малює невизначеної форми птаха, замість чайника щось схоже на цукорницю, замість чашки миску або стакан і т.д.

Порушення експресивного мовлення. При цій формі афазії експресивне мовлення характеризується труднощами підбору слів, необхідних для організації вислову. Мовлення при акустико-мнестичній афазії, як і при афазії акустико-гностичній, зберігає свій виражений предикативний характер. Труднощі знаходження слів пояснюються збідненням зорових уявлень про предмет, слабкістю компоненту оптико-гностичного компоненту. Семантична розмитість значення слів приводить до виникнення рясних вербальних парафазій, рідкісних літеральних замін, злиття двох; слів в одне, наприклад, „ножилка” (ніж + вилка).

Порушення номінативної функції мовлення при акустико-мнестичній афазії виявляється не тільки в труднощах при назві, але і в підборі слів у власному мовленні, в розповідях по картинках і т.д. При розповіді по серії сюжетних картинок, переказі тексту, в спонтанному мовленні іменники замінюються займенниками. Аграматизм при акустико-мнестичній афазії характеризується змішуванням флексій дієслів і іменників в роді і числі. На відміну від афазії акустико-гностичної вислови при акустико-мнестичній афазії відрізняється більшою закінченістю, не спостерігається „мовної окрошки”.

Порушення читання і письма. При акустико-мнестичній афазії в письмовому мовленні більше, ніж в усному, виступають явища експресивного граматизма, тобто змішування прийменників, а також флексій дієслів, іменників і займенників, головним чином, в роді і числі. Номінативна сторона письмового мовлення виявляється більш збереженою, оскільки хворі мають більше часу для підбору слів, вибору синонімів, а також фразеологізмів, сприяючих „спливанню в пам'яті” потрібних слів, зрідка спостерігаються літеральні парафазії по акустичному типу (змішування дзвінких і глухих фонем). При записі тексту під диктування хворі зазнають значні труднощі утримання в слухомовній пам'яті навіть фрази, що складається з трьох слів, при цьому вони звертаються з проханням повторити кожний фрагмент фрази.

При акустико-мнестичній афазії виникають значні труднощі в розумінні читаного тексту. Це пояснюється тим, що друкарський текст складається з речень значної довжини, і тим, що утримання в пам'яті читаного тексту теж вимагає збереження слухомовної пам'яті.

Таким чином, при акустико-мнестичній афазії порушення слухомовної пам'яті повторно приводять до труднощів нормальної реалізації письма, читання і рахунку.

Корекційно-педагогічна робота при акустико-мнестичній афазії. Основними завданнями коректувально-педагогічної роботи при акустико-мнестичній афазії є подолання порушень слухомовної пам'яті, відновлення зорових уявлень про істотні ознаки предмету, а також подолання амнестичних труднощів і елементів експресивного аграматизму. В ході нейропсихологічного обстеження уточнюється варіант акустико-мнестичної афазії. Потім складається програма коректувально-педагогічної роботи. В подоланні мовленнєвих розладів при акустико-мнестичній афазії логопед використовує механізм кодування задуму мовного вислову, описи ознак предмету, введення слова в різні контексти, складання зовнішніх опор, що дозволяють хворому утримувати різний об'єм слухомовного навантаження. Відновлення слухомовної пам'яті відбувається з опорою на зорове сприйняття. Перед хворим викладається серія наочних картинок, різних по смисловому взаємозв'язку, і дається завдання вибрати з них два, три, чотири предмети. У зв'язку з тим що в мовленні слова зв'язані задумом вислову, то спочатку серед «випадково» підібраних картинок із зображенням, наприклад, зайця, тарілки, столу, рушниці, лісу і т.д. пропонується показати предмети, які можуть бути вписані в ту або іншу ситуацію, наприклад, вилку, стіл, огірок або ліс, мисливця, зайця і т.д. Потім вже даються слова, що не входять в одне семантичне поле. На наступній стадії відновлення слухомовної пам'яті наочні картинки демонструються у вигляді стовпчика-купки. Хворий, прослуховуючи серію назв предметів, знаходить їх зображення і відкладає убік. Цим досягається деяка віддаленість виконання інструкції в часі. Згодом пропонується повторити серію слів, що опрацювали на попередніх заняттях, не вдаючись до допомоги картинок. Спочатку для запам'ятовування даються слова, що позначають предмети, потім дії і якості предметів і нарешті числа, з'єднані в номери телефонів. Паралельно з цим проводяться слухові диктанти: пропонуються фрази, що складаються з двох, трьох, чотирьох слів, з опорою на сюжетну картинку, а пізніше без неї.

При другому варіанті акустико-мнестичної афазії для відновлення зорових уявлень рекомендується проводити ряд вправ, що включають аналіз близьких по малюнку і за формою предметів, відмінних одним-двома ознаками (наприклад, чашки, чайника, цукорниці; шафи, холодильника, буфета), в яких зміна або відсутність однієї з деталей міняє функцію предмету, його зміст і позначення. Дається завдання сконструювати предмети з елементів, знайти помилки в зображенні предметів (наприклад, півень зображається без хвоста, кіт з довгими вухами і т. д.), домальовувати предмет до цілого, описати його властивості і функції, взнати предмет по його частині і т.д. Подолання відчуження значення складних по складовій структурі слів здійснюється шляхом їх посладового прослуховування і повторення. Труднощі знаходження потрібного слова, як і при афазії акустико-гностичній, долаються шляхом розширення, а іноді і звуження смислових меж слова, тобто шляхом уточнення і систематизації їх значень. Для цього слово вживається в різних контекстах, ведеться робота по розумінню багатозначності слова, наприклад, слів ручка, ключ, машина, коса, пісок, перо, по уточненню значення синонімів, антонімів і омонімів.

Відновлення письмового вислову є однією з форм закріплення досягнутих результатів по подоланню амнестичних розладів. Збереження розуміння звукобуквенного складу слова і значне збереження фонематичного слуху дозволяють з перших же днів корекційно-педагогічної роботи використовувати складання письмових текстів, що сприяє подоланню бідності словникового запасу і характерного для «задніх» форм афазії аграматизму.

Порушення узгодження в роді і числі головних членів речення долається шляхом заміни іменників займенниками і займенників іменниками, складання фраз за опорними словами, умінням закінчувати речення, вставляти пропущені прийменники і флексії іменників.

Особливості відновлення мовлення при акустико-мнестичній афазії. Корекційне навчання хворих на акустико-мнестичну афазію передбачає насамперед відновлення гностичної сфери мов­лення, тобто відновлення предметних образів та їх зв'язків зі словом.

Основними завданнями відновлювального навчання є такі:

  • подолання порушень слухомовленнєвої пам'яті,

  • збільшення обсягу сприймання,

  • відновлення розуміння мовлення,

  • відновлення актуалізації слів-назв, повторення,

  • подолання експресивного аграматизму.

Завданням першого етапу навчання є відновлення зорово-предметних образів і предметної співвіднесеності слова. Розпо­чинається робота з предметної класифікації, введення пред­метів у різні категорії, робота з предметом у всіх його зв'язках з іншими предметами, прийом малювання тощо.

На цьому етапі робота розпочинається з групи картинок (не більше 15-20), в якій один і той же предмет повинен повторю­ватись у різних ракурсах, кольорах тощо, ці картинки розкла­даються за різними ознаками по групах, проводиться робота з виділення характерних ознак, введення картинок в узагальнені групи за ситуативними ознаками.

Потім переходять до малювання цих предметів за зразком.

На цьому етапі від хворих не вимагається називати предме­ти, а тільки виконувати з ними різні операції. Ця робота сприяє відновленню багатьох слів-назв у спонтанному мовленні, покра­щується розуміння мовлення.

На другому етапі навчання переходять до відновлення влас­не процесу впізнавання предмета, вміння виділяти для цього характерні ознаки. З цією метою використовуються такі мето­ди: конструювання предметів, знаходження помилок у зобра­женні предмета, співставлення двох близьких зображень, до­мальовування істотних частин предмета. Всі прийоми на цьому етапі спрямовані на поступовий перехід хворого від зорового сприймання до зорових предметних уявлень. Водночас, віднов­лення процесу впізнавання предметів приводить до відновлен­ня їх називання. Тому для відновлення процесу називання слід відновити гностичну сферу.

У подальшому проводиться робота з метою закріплення на­вичок впізнавання предметів і предметної співвіднесеності сло­ва. З цією метою використовуються написані на окремих карт­ках слова, які хпорому пропонується поділити на групи, щоб у кожній були слова однакові за змістом. Спочатку пропонуєть­ся зразок семантичного поля, а потім використовується прийом узагальнення слів, класифікація. Зазначена робота передбачає використання таких методів:

- співвіднесення слів, що повторюються, з відповідними картинками;

  • замальовування відповідних предметів чи сюжетів;

  • записування опрацьованого матеріалу;

  • складання речень, творів з опрацьованим матеріалом. На третьому етапі закріплюється робота над розумінням текстів, здатністю оперувати словами в експресивному мов­ленні. З цією метою використовуються такі прийоми:

  • написання тексту за сюжетною картинкою;

  • складання плану до переказу сюжетних картинок, пошук відповідної картинки;

реконструкція тексту (складання тексту з розірваних частин з опорою на сюжетну картинку, на текст, на його назву).