Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Ответы на екзамен с охороны праци / екзаменпсихпракт12

.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
155.14 Кб
Скачать

1. Цільове призначення методики «Прогресивні матриці Равена». Структура та змістовні компоненти методики

Методика призначена для вивчення логічності мислення. Випробовуваному пред'являються малюнки з фігурами, пов'язаними між собою певною залежністю. Однієї фігури не дістає, а внизу вона дається серед 6-8 інших фігур. Завдання випробовуваного - встановити закономірність, що зв'язує між собою фігури на малюнку, і на листку опитувальника вказати номер шуканої фігури з пропонованих варіантів. Тест складається з 60 таблиць(5 серій). У кожній серії таблиць містяться завдання зі збільшенням складності, наявне ускладнення типу завдань від серії до серії.

Серія А - використаний принцип встановлення взаємозв'язку в структурі матриць, завдання полягає в доповненні недостньої частини основного зображення одним з приведених в кожній таблиці фрагментів. Виконання завдання вимагає від обстежуваного ретельного аналізу структури основного зображення і виявлення цих же особливостей в одному з декількох фрагментів. Потім відбувається злиття фрагмента, його порівняння зі змістом основної частини таблиці.

Серія В - побудована за принципом аналогії між парами фігур. Обстежуваний повинен знайти принцип, відповідно якому побудована в окремому випадку фігура і підібрати бракуючий фрагмент. При цьому важливо визначити вісь симетрії, відповідно до якої розташовані фігури в основному зразку.

Серія С - побудована за принципом прогресивних змін у фігурах матриць. Фігури в межах однієї матриці все більше ускладнюються, відбувається безперервний їх розвиток. Збагачення фігур новими елементами підкоряється чіткому принципу, виявивши який можна підібрати бракуючу фігуру.

Серія Д- побудована за принципом перегрупування фігур в матриці. Обстежуваний повинен знайти це перегрупування, що відбувається в горизонтальному і вертикальному положеннях.

Серія Е - розкладання фігур основного зображення на елементи. Бракуючі фігури можна знайти, зрозумівши принцип аналізу і синтезу фігур.

2. Основні діагностичні показники креативності та методики їх вимірювання на прикладі тестів креативності Вільямса

Креативність - здібність, яка виявляється у здатності створювати незвичні і нестандартні ідеї, відходити у мисленні від традиційних схем, швидко вирішувати проблеми і ситуації. Діагностика відбувається в процесі продуктивної діяльності особистості. Показники за тестом оцінки дивергентного мислення Вільямса - швидкість (продуктивності), гнучкість, , розробленість, оригінальність, особливості назви рисунку. Всі методики за критеріями: 1.Методики креативності, які ґрунтуються на суб'єктивних та об'єктивних критеріях оцінки. До суб'єктивних - самозвіти, експертні оцінки, до об'єктивних – кількість породжених чи оригінальних ідей. 2.Методики, у яких по-різному трактується ступінь генералізації креативності: деякі методики - такі, як оцінка складних продуктів, - спрямовані на вимірювання генералізованої креативності, тоді як інші методики діагностують конкретні сторони креативності - оригінальність чи продуктивність. 3.Методики, які відрізняються за ступенем приділення уваги творчій особистості, творчому продукту, творчому процесу. 4. Методики, які класифікуються за способом вимірювання креативності (непрямий чи прямий): творчий потенціал вимірюється на основі діагностики когнітивних, конативних, емоційних або середовищних змінних, чи на основі оцінки створених робіт (статей, художніх творів). У тесті Вільямса швидкість (продуктивність) визначається шляхом підрахунку загальної кількості виконаних малюнків. Гнучкість характеризується кількістю змін категорій, починаючи від першого рисунку. Розробленість - де додаткові деталі створюють асиметрію зображення. Оригінальність - розташування рисунку всередині або ззовні стимульної фігури. Назва - багатство словникового запасу та здатність до образної передачі сенсу зображуваного.

3. На основі визначення типології акцентуації характеру вкажіть на цільове призначення методики ПДО

(Лічко, Іванов)

Метод патохарактерологического дослідження підлітків призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру і типів психопатій, а також зв'язаних з ними деяких особових особливостей (психологічної схильності до алкоголізації, делінквентності). Для тесту складені набори фраз, відбиваючі ставлення при різних типах характеру до ряду життєвих проблем, актуальних в підлітковому віці. ПДО включає 25 таблиць - наборів фраз, в кожному наборі від 10 до 19 пропонованих відповідей.

Акцентуації характеру – крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Типи акцентуацій характеру: Гіпертимний характеризується постійно піднесеним настроєм, підвищеною психічною активністю з тенденцією не доводити розпочаті справи до кінця. Циклоїдний - в чергуванні фаз доброго та поганого настрою із різним періодом. Лабільний - різкою зміною настрою під впливом іноді незначних обставин. Астено-невротичний тип пов’язаний зі швидкою втомлюваністю, дратівливістю, схильністю до депресії та іпохондрії. Сенситивний - у підвищеній вразливості, боязкості, загостреному почутті власної неповноцінності. Психастенічний - високою тривожністю, помисливістю, нерішучістю, схильністю до самоаналізу, постійними сумнівами. Шизоїдний - в замкнутості, інтровертованості, емоційній холодності. Епілептоїдний - схильністю до злобно-тужливого настрою із накопиченням агресії. Істероїдний - до брехливості та фантазування, що використовується для привертання до себе уваги збоку інших. Нестійкий тип (Н) – схильність легко піддаватись впливу оточуючих, постійний пошук нових вражень, легке встановлення контактів. Конформний - підвищеним підкоренням та залежністю від думки інших, недостатньою критичністю, ініціативністю. Часто зустрічаються так звані змішані типи, котрі утворюються поєднанням різних акцентуацій.

4. Проаналізуйте основні індивідуально-типологічні особливості, які діагностуються за допомогою опитувальника ІТО (за Л.М. Собчик)

Методика ІТО є інструментом дослідження індивідуально-типологічних властивостей. Дозволяє віднести кожну конкретну людину до певного типу. У основі методики - розроблена Л.М. Собчик теорія провідних тенденцій, згідно якої основу особового фактора складають провідні тенденції, що пронизують різні рівні розвитку особистості, - через характер, який формується в процесі взаємодії темпераменту з соціальним середовищем,- до зрілої особистості, в якій об'єднання здійснюється інтегрованим Я(самосвідомість, самооцінка, самоконтроль). Провідні тенденції визначають індивідуальний тип переживання, силу і спрямованість мотивації, стиль спілкування і пізнавальних процесів. Факторні шкали: нещирість, агравація, екстраверсія, спонтанність, агресивність, ригідність, інтроверсія, сенситивність, тривожність, лабільність. Інтерпритація залежить від кількості значимих відповідей по шкалам. 0-1 бал - погане саморозуміння або невідвертість при обстеженні; 3-4 бали - гармонійна особа; 5-7 балів(помірна вираженість) - акцентуйовані риси; 8-9 балів (надмірна вираженість).

5. Діагностичні показники, які визначаються за допомогою методики FPI

Опитувальник призначений для діагностики психічних станів і властивостей, які мають первинне значення для процесу соціальної, професійної адаптації і регуляції поведінки. Опитувальник містить 12 шкал. Шкали I - IX є основними, X - XII - інтегруючими. Шкала I(невротичність) - рівень невротизації особи, високі оцінки відповідають вираженому невротичному синдрому астенічного типу зі значними психосоматичними порушеннями. Шкала II(спонтанна агресивність) - оцінити психопатизацію інтротенсивного типу, високі оцінки свідчать про підвищений рівень психопатизації, що створює передумови для імпульсивної поведінки. Шкала III(депресивність) – ознаки психопатологічного депресивного синдрому. Шкала IV(дратівливість) - емоційна стійкість, високі оцінки про нестійкий емоційний стан з схильністю до афективного реагування. Шкала V(товариськість) - прояви соціальної активності, високі оцінки про наявність вираженої потреби в спілкуванні і постійній готовності до задоволення цієї потреби. Шкала VI(урівноваженість) - стійкість до стресу. Шкала VII(реактивна агресивність) - наявність ознак психопатизації екстратенсивного типу. Шкала VIII(сором’язливість) - схильність до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, що протікає за пасивно-оборонним типом. Шкала IX(відкритість) – ставлення до соціального оточення і рівень самокритичності. Шкала Х(екстраверсія - інтроверсія). Шкала XI(емоційна лабільність) - високі оцінки на нестійкість емоційного стану, що проявляється в частих коливаннях настрою, підвищеній збудливості, дратівливості. Шкала XII(маскулінизм - фемінізм). Високі оцінки про протікання психічної діяльності переважно за чоловічим типом, низькі – за жіночим.

6. Сучасний стан психодіагностики динамічних аспектів психіки та поведінки. Діагностичні можливості опитувальника ОСТ Русалова.

Психіка і поведінка не статична, а знаходиться у постійному русі і змінах через динамічну взаємодію внутрішніх співвідношень в системі організму. Бланкові методики - випробуваному пропонують серію суджень або питань, на які він повинен в усній або письмовій формі дати відповідь. За отриманими відповідями випробуваного судять динаміку психіки і поведінки досліджуваного. Широка поширеність і практичний інтерес до бланкових методик пояснюються, що вони відносно прості для розробки, використання обробки отриманих результатів.

Опитувальник ОСТ Русалова для діагностики ергіченості, соціальної ергічності і пластичності, соціальної пластичності, темпу, соціального темпу, емоційності, соціальної емоційності. Соціальна ергічність - рівень потреби в соціальних контактах, бажання освоєння соціальних форм, прагнення до лідерства, товариськість. Пластичність - міра легкості переключення з одного предмета діяльності на іншій, швидкість переходу з одних способів мислення на інші. Соціальна пластичність - міра легкості переключения в процесі спілкування з однієї людини на іншу, схильність до різноманітності комунікативних програм. Темп - швидкість виконання окремих операцій, предметно-рухових актів при виконанні передметної діяльності. Соціальний темп - швидкісні характеристики рухових актів в процесі спілкування. Емоційність - емоційна чутливість до розбіжності між задуманим і результатами реальної предметної дії, чутливість до невдач в роботі. Соціальна емоційність - емоційна чутливість в комунікативній сфері: чутливість до невдач в спілкуванні, до оцінок оточуючих.

7. Співвідношення пізнавальних і професійних інтересів. Структура і призначення «Карти інтересів»

Пізнавальний інтерес включає навчальний та інтелектуальний інтереси, матеріалізується в єдності важливих для розвитку особистості психічних якостей, таких як активний пошук, домисли, готовність дати оцінку, здивування, чекання нового, переживання інтелектуальної радості та успіху. Являє собою своєрідний рух, що супроводжується подоланням труднощів сприймання нової інформації, її розуміння та інтеріорізації. Професійний інтерес - безпосереднє емоційне практично-пізнавальне ставлення до професії, яке за сприятливих умов переходить у спрямованість особистості на конкретну професійну діяльність, мотиви і цілі якої співпадають». Професійний інтерес виростає з пізнавальних інтересів і потреб, інтерес може виступати одним з мотивів вибору виду професійної діяльності.

Опитувальник «Карта інтересів» розроблений Голомштоком для вивчення інтересів і схильностей школярів старших класів в різних сферах діяльності. Голомшток виділяє 29 сфер: біологія, географія, геологія, медицина, легка та харчова промиловість, фізика, хімія, техніка, електро-та радіоелектроніка, металообробка, деревообробка, будівництво, транспорт, авіаційні справа, військові спеціальності, історія, література, журналістика, громадська діяльність, педагогіка, право, торгівля, математика, економіка, іноземні мови, образотворче мистецтво, сценічне мистецтво, музика, спорт. Для визначення провідних інтересів пропонується перелік питань, респонденти відмічають їх ставлення до судження. Обробка результатів полягає в додаванні плюсів та мінусів в кожному стовпчику. Оцінка ступеня вираженості інтересів має 5 градацій: вищий ступінь заперечення; інтерес заперечується; інтерес виражений слабо; виражений інтерес; яскраво виражений інтерес.

8. Цільове призначення методики хенд тест та основні критерії інтерпретації відповідей досліджуваного

Тест руки - проектна методика, спрямована на вивчення агресивної поведінки, розроблений Б. Брайкліном, Вагнером. Стимульный матеріал складається з 9 зображень кистей рук і однієї порожньої картки, при показі якої просять уявити кисть руки і описати її дії. Зображення показуються послідовно. Обстежуваному дається інструкція відповісти на питання про те, яку дію виконує намальована рука. Відповіді по 11 категоріям:

1. Агресія - рука сприймається як домінуюча, активно захоплююча який-небудь предмет. 2. Вказівка - рука ведуча, пануюча над іншими людьми. 3. Страх - рука виступає як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне захистити кого-небудь від фізичних дій. 4. Прихильність - рука виражає любов, позитивні емоційні установки до інших людей. 5. Комунікація - відповіді, в яких рука спілкується, контактує або прагне встановити контакти. 6. Залежність - рука виражає підпорядкування іншим особам. 7. Ексгібіціонізм - рука різними способами виставляє себе напоказ. 8. каліцтво - рука деформована, хвора, нездібна до яких-небудь дій. 9. Активна безособовість - рука проявляє тенденцію до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини. 10. Пасивна безособовість – завершення дії не вимагає присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізичного положення. 11. Опис - відповіді, в яких рука тільки описується, тенденція до дії відсутня. 4. Обчислюється відсоток кожної категорії і визначається схильність до відкритої агресивної поведінки.

9. Основні теоретичні напрямки психокорекційної роботи (дівчина 20 років, мешкає в гуртожитку, має проблеми в налагодженні стосунків з сусідками по кімнаті, на момент звернення до психолога переведена до 3 кімнати). Сформулюйте цілі психокорекційної роботи, приклади методів і психокорекції

 Цілі – змінити стратегію поведінку, стати здібною до повноцінних взаємостосунків, розширювати і збагачувати навички спілкування, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей, вироблення конструктивних способів поведінки у конфліктних ситуаціях, оволодіння прийомами, що дають змогу дати раду зайвому хвилюванні, розвиток адекватної самооцінки й уявлення про себе.

Методи і техніки. 1. Парадоксальна інструкція. "Пропоную Вам продовжувати те, що Ви робите". Доведення протиріч дівчини до такої межі, коли стає очевидним непродуктивний характер її поведінки.

2. Саморозкриття психолога перед клієнтом. "Ви знаєте, зі мною колись теж траплялося подібне... Виразно пам'ятаю ці переживання. Як зараз бачу себе в цій ситуації, свої дії, поведінку. На стадії пошуку альтернативних шляхів розв'язання проблеми психолог розповідає, як би він поводився у подібній ситуації, показує, як можна в цій ситуації діяти.

«Повтор-переказ». "Чи правильно я зрозумів Вас? Ви говорите, що ця ситуація викликає у Вас такі ось почуття..." (Дається їх повний опис). Психолог аналізує ситуацію, поведінку, дії, характерні переживання дівчини.

4. «Психодрама». Програвання ситуацій.

10. Основні теоретичні напрямки психокорекційної роботи (дівчина 17 років, студентка 1 курсу, стрес перед 1 сесією). Цілі, методи і техніки психокорекції.

Цілі - заохочувати впевненість в спіху, в її можливостях; виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності; вироблення конструктивних способів поведінки у ситуації здачі екзамену, оволодіння прийомами, що дають змогу дати раду зайвому хвилюванні, тривозі; зміцнення впевненості в собі, розвиток самооцінки й уявлення про себе.

Методи і техніки. 1. Саморозкриття психолога перед клієнтом. "Ви знаєте, зі мною колись теж траплялося подібне... Виразно пам'ятаю ці переживання. Як зараз бачу себе в цій ситуації, свої дії, поведінку. На стадії пошуку альтернативних шляхів розв'язання проблеми психолог розповідає, як би він поводився у подібній ситуації, показує, як можна в цій ситуації діяти.

2. «Повтор-переказ». "Чи правильно я зрозумів Вас? Ви говорите, що ця ситуація викликає у Вас такі ось почуття..." (Дається їх повний опис). Психолог аналізує ситуацію, поведінку, дії, характерні переживання дівчини.

3. Логічний ланцюжок. "Давайте спробуємо простежити логіку Ваших міркувань, якими переживаннями можуть супроводжуватися події, до яких дій і вчинків вони Вас підштовхують?" Прийом показує дівчині, чим насправді можуть бути викликані його переживання і дозволяє спрогнозувати подальші дії. Використовується для ілюстрації помилково вибраного способу поведінки внаслідок логічно помилкових міркувань.

4. «Психодрама». Інсценізація моменту здачі екзамену для прояву сміливості і рішучості; ігри, що виражають тривожність, занепокоєння студенки, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дівчини, і на основі психологічного «розототожнення» з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів.

Можливості методу інтервю для встановлення емоційного контакту з учнем початкової школи

Метод інтерв'ю — психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає в проведенні розмови між психологом і суб'єктом по заздалегідь розробленому плану. Відрізняється суворою організованістю і нерівноцінністю функцій співрозмовників: психолог-інтерв'юер задає питання суб'єкту-респонденту, при цьому він не веде з ним активного діалогу, не висловлює своєї думки і відкрито не виявляє своєї особистої оцінки відповідей випробуваного чи питань, які задаються. У задачі психолога входить зведення свого впливу на зміст відповідей респондента до мінімуму і забезпечення сприятливої атмосфери спілкування.

Емоційний контакт – коли психолог і учень емоційно співзвучні, коли наявний двосторонній контакт, дитина відчуває, що нею дійсно цікавляться і позитивно щодо неї налаштовані. Діти цього віку вкрай емоційні, але поступово вони оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими, більш врівноваженими, що слід враховувати психологу. Для встановлення контакту можливо почати інтерв’ю у формі гри.

12. Процедура дослідження обсягу увагу молодших школярів за допомогою психодіагностичної методики

Увага - це психічний стан, що характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці. Обсяг уваги визначається тією кількістю об’єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. З віком учнів початкових класів зростає обсяг і стійкість їх уваги. Дослідження провидться індивідуально або мало груповим методом. Методики повного відтворення дають змогу досліджувати обсяг уваги через аналіз кількості одночасно запропонованих елементів, які суб´єкт може з ясністю сприйняти. У класичних експериментах з тахістоскопом було показано, що, якщо запропоновані стимули досить прості та розкидані по демонстративному полю безладно, обсяг уваги зазвичай не перевищує 5-7 елементів. Процедура на прикладі методики За Нємовим. Дитині ставиться пред’являються картки в клітинку із зображення від двох до шести крапок. Після цього досліджуваний відмічає на аналогічному пустому бланкові розташування крапок. Потім проводиться обробка результатів за нормативами. Чим більше точного розташування крапок відтворила дитина, тим більший у неї об’єм пам’яті.

13. Процедура дослідження типу пам’яті молодших школярів за допомогою психодіагностичної методики

Пам'ять - це сукупність процесів запам'ятовування, збереження та відтворення людиною свого досвіду. Типи пам'яті: зоровий, слуховий, руховий і змішаний. Мета дослідження – виявлення рівня і особливостей розвитку різних видів пам’яті у молодших школярів. Наприклад, учням надаються групи слів, проби відрізняються за характером пред’явлення та формами організації процесу запам’ятовування. Перша проба – слухове запам’ятовування – учням зачитують групи слів для запамятовування і пропонують записати слова, що запам’яталися. Друга проба – учні читають слова, написані на дошці і записують. Третя проба – моторно-слухова – зачитуються слова, учні пишуть їх ручкою в повітрі, а потім у зошиті. Четверта проба – зорово-слухова – учням читають слова, вони при цьому слідкують за ними на картці, потім записують їх. Обробка даних – підраховується кількість відтворених слів по кожній пробі і робиться висновок про переважання певного типу пам’яті.

14. Розкрити процедуру дослідження вербальної взаємодії вчителя й учнів під час уроку

Вербальне спілкування - мовленнєве спілкування - за допомогою мовлення передаються інформація, думки. Необхідно досліди такі компоненти:

• ситуативні – навчальна ситуація може сприяти чи заважати вербальному впливу і сприйманню інформації;

• суб'єктивні: психологічний стан вчителя та учнів; емоційне сприйняття; чи наявні умови, що відволікають від сприймання інформації і заважають впливові; чи результати спілкування збігаються з очікуванями учня і вчителя;

• недоліки мовлення та мови; грамотність мовлення, продуктивність і стереотипність мовлення, ппряв ставлення учнів та вчителя один до одного, дикція; логіка у висловлюваннях; точність передачі інформації і переконуючий вплив, переважання діалогів чи монологів у взаємоідї.

- слухання – реакція вчителя та учнів на слова один одного, інтерес до співрозмовника, наявний вербальний зв’язок.

15. Можливість методу анкетування у дослідженні привабливості для учня класного колективу

Метод анкетування – психологічний вербально-комунікативний метод, в якому в якості збирання відомостей від респондента використовується спеціально оформлений список запитань – анкета. Р. Воронковою розроблена методика для оцінки привабливості класного колективу, у неї такі запитання: Як би ви оцінили свою приналежність до класу, чи перейшли в навчатися в інший клас, які взаємостосунки між учнями в класі, між учнями і класним керівником, ставлення учнів до навчання. Результати інтерпретуються і визначається атмосфера в класі, адаптованість учня, цінність колективу для дитини, положення учня в класі, бажання віддалитися від колективу. Вивчення слід проводити разом з іншими методиками, направленими на вивчення структури колективу – Соціометрія чи Вибір. Зіставлення даних дозволить зробити висновок про відповідність уявлень дитини про шкільний колектив і його місця в структурі класу.

 

16. Програма психологічного аналізу уроку

1. Загальна психологічна спрямованість уроку:

— мотивація діяльності вчителя й учнів на уроці;

— інтерес учителя й учня до уроку (до змісту, методів і форм).

2. Реалізація ідей розвиваючого навчання:

- як здійснювалась робота щодо формування активності, самостійності й творчості;

- які засоби використовував учитель для постій­ного переходу від навчання до самонавчання.

3. Організація пізнавальної діяльності на уроці:

- чи були установки на сприймання, запам'ятовування і роздуми;

- як учитель домагався цілісного й свідомого, осмисленого сприйняття навчального матеріалу (поставив мету, спрямував усвідомленість в одне русло, застосував цілісний підхід, наочність, образність тощо);

- як організував увагу;

- як розвивав пам'ять дітей (які види діяльності організовував, як націлював на запам'ятовування, збереження і відтворення, скільки і як повторював, як перевіряв;

- як розвивав мислення учнів, використовуючи порівняння, зіставлення, аналіз, синтез, класифікацію, систематизацію, генералізацію;

- як працював із поняттями, аргументами;

- як розвивав творчу уяву.

4. Формування вмінь і навичок дітей:

- як формував загальнонавчальні вміння й навички;

- як вироблялися спеціальні вміння й навички;

- які практикував види вправ і як вони сприяли тренуванню умінь і навичок.

5. Розвиток емоційно-вольової сфери учнів:

- які емоції дітей переважають на уроці;

- які засоби корекції емоцій використав учитель на уроці;

- чи враховує педагог на уроці індивідуальні особливості й стан дитини;

- чи помічає учнів з агресивним і депресивним станом.

6. Психологічна саморегуляція вчителя на уроці:

- яке творче самопочуття вчителя на уроці;

- який контакт з учнями;

- як реагує вчитель на аналіз уроку.

17. Програма дослідження ефективності уроку

1. Технологічна карта спостереження та аналізу ефективності реалізації психологічних основ навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці (Мотивація діяльності, зміст діяльності, операційна діяльність Проектувальна діяльність, виконавча діяльність, орієнтувальна і контрольна діяльність, формування інтересу до навчання , мова і стиль спілкування, формування уваги та рефлексія.).

2. Технологічна карта спостереження та аналізу ефективності розвитку пізнавальних психічних процесів учнів на уроці (на кожному етапі вивчається ефективність розвитку памяті, мислення, відчуття, уваги та уяви).

3. Технологічна карта спостереження та аналізу ефективності розвитку емоційно-вольових процесів в учнів на уроці ( розвиток емоцій, почуттів, позитивного настрою, протиставлення афекту, стресі та фрустрації).

4. Аналіз ефективності реалізації індивідуально-психологічних особливостей особистості учня на уроці доцільно на параметрах: диференційованому виборі та реалізації вчителем змісту і обсягу навчального матеріалу з метою забезпечення оптимального темпу праці учнів на уроці з урахуванням особливостей типів темпераменту; відборі та реалізації методів і засобів розвитку здібностей учнів з урахуванням їх структури, різновидів, індивідуальних відмінностей; виявленні природних задатків учнів, розвиток на цій основі їхніх здібностей; формуванні в них позитивних рис характеру в процесі засвоєння знань, набуття вмінь і навичок; цілеспрямованості на досягнення триєдиної мети навчання – освітньої, виховної, розвивальної. Зазначене представлено у технологічній карті спостереження і аналізу ефективності врахування вчителем індивідуально-психологічних особливостей учнів у процесі навчання.

Коефіцієнт ефективності - відносна величина суми фактичної кількості балів до максимально можливої. За його показником визначаються рівні ефективності того чи іншого аспекту уроку та уроку в цілому як педагогічної системи.

18. програма спостереження прояву властивостей темпераменту молодших школярів

Спостереження - вивчення особливостей темпераменту в умовах повсякденного життя учня – в ході навчання, спілкування, ігор. Реєструються ті форми поведінки, в яких найкраще проявляються властивості темпераменту.

Мета- аналіз показників властивостей темпераменту: ергічності, соціальної ергічності, пластичності, соціальної пластичності, темпу, соціального темпу, емоційності, соціальної емоційності і контролю з питань на соціальну бажаність.

У визначенні темпераменту слід акцентувати найбільш загальні та стійкі індивідуальні особливості особистості, які знаходять свій прояв у зовнішніх формах поведінки:

1) динаміку перебігу психічних процесів та їх загальну рухливість;

2) у різні ступені емоційних, вольових та пізнавальних процесів, а також їх інтенсивність;

3) експресивну сторону поведінки, тобто зовнішньо виразну картину внутрішніх психічних проявів (міміка, пантоміміка та особливості мовлення).

Етапи програми. 1. Знайомство з учнями, підбір методик дослідження. 2. Проведення спостереження у різноманітних ситуаціях. 3. Аналіз результатів.

19. Програма спостереження прояву характерологічних особливостей молодших школярів

Характер у цьому вiцi лише формується, тому імпульсивність поведiнки, капризність, впертість спостерігаються на кожному кроцi. Зумовлено це передусiм недостатньою сформованiстю вольових процесів. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їх темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи. Наряду з цим більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів та ставлень.

Спостереження - вивчення особливостей характеру в умовах повсякденного життя учня – в ході навчання, спілкування, ігор. Реєструються ті форми поведінки, в яких найкраще проявляються властивості характеру.

Етапи програми. 1. Знайомство з учнями, підбір методик дослідження (Багатофакторний опитувальник, малюнковий тест діагностики психічних станів). 2. Проведення спостереження у різноманітних ситуаціях. 3. Аналіз результатів.

20. Психологічна картка-профіль молодшого школяра

ПІБ, клас, рік народження, класний керівник.

1. Мотиви навчання – пізнавальний інтерес, працьовитість, схвалення вчителем, батьками, відповідальність перед колективом, комунікативність, адаптованість до навчання.

2. Вольові якості характеру (цілеспрямованість, рішучість, стриманість).

3. Довільна увага (вміння направляти і утримувати свою діяльність).

4. Організованість – самоконтроль, планування).

5. пізнавальні здібності – пам'ять, мислення, мовлення, спостережливість.

6.Моральні якості – товариськість, доброта, чесність.

За кожним критерієм визначається рівень його розвитку – високий, середній і низький.

21. Показники, які свідчать про прояви спрямованості підлітка на предмет, на спілкування і на самого себе

На предмет – уважність до пояснень вчителя, пізнавальна активність, самостійність виконання завдань, творчий підхід до виконання завдань.

На спілкування – бажання спілкуватися з вчителем та учнями, цікавість до оточуючих, орієнтацію на сумісну діяльність та схвалення

Орієнтація на себе – бажання досягти лише власні цілі, задовольнити свої потреби, неврахування потреб оточуючих, відсутність взаємодії, бажання самоствердитися, дратівливість, суперництво.