Ответы на екзамен с охороны праци / екзаменохоронпрац122

1. Основні законодавчі акти та нормативна база охорони праці Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи. Основний законом – Конституція України - гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, громадяни мають право на працю. Роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці. Законодавчі акти: ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.92 р. - основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Кодекс законів про працю України - правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств. ЗУ «Про охорону здоров'я населення» - безпечні та здорові умови праці, матеріальну компенсацію за втрачене здоров'я. Нормативні акти: ДСТУ – державні стандарти України, НПАОП-нормативні акти з охорони праці, ДНС-державні санітарні норми, Сніп – будівельні норми і правила. Види норм. актів: стандарти, положення, інструкції, переліки, правила. Рівні: державний (розробляються для підприємств всіх форм власності і галузей), галузеві (діють в певній галузі) і стандарт підприємств. Порушення законодавства тягне дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність.

2. Закон України «Про охорону праці», структура, основні положення 14.10.92 р. Визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи. Структура: 1. Загальні положення (область дії - поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих; державна політика); 2. Гарантії права на охорону праці (права робітників з охорони праці при прийомі на роботу, під час роботи, на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, охорона праці жінок, дітей і інвалдів). 3. Організація охорони праці (створення служби охорони праці, обов’язки роботодавця і працівника з охорони праці).4. Стимулювання охорони праці (до працівників застосовуються заохочення за активну участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці, відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці).5. Нормативно-правові акти з охорони праці (Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.). 6. Державне управління охороною праці (органи держ. управління - Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування). 7. Державний нагляд і громадський контроль про охорону праці ( громадський контроль здійснюють професійні спілки).8. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці (винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності ). 9. Прикінцеві положення (Закон набирає чинності з дня його опублікування).

3. Основні принципи державної політики України в галузі охорони праці Принципи визначає ЗУ «Про охорону праці» від 14.10.92 р. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

4. Державне управління охороною праці Держава розробляє й реалізує заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управління охороною життя та здоров’я людей на виробництві, організує контроль за виконанням відповідних законодавчих і нормативних актів, координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади в цій сфері, ініціює розробку конкретних програм у галузі безпеки та гігієни праці, стежить за їх виконанням. Розділ VI ЗУ «Про охорону праці». Органи державного управління охороною праці: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів: забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці; координує діяльність міністерств, центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади: проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок; укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі і т.д. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації: забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці; забезпечують соціальний захист найманих працівників; вносять пропозиції щодо створення регіональних аварійно-рятувальних; здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці. Органи місцевого самоврядування: затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища. Державний комітет України з проммслової Безпеки, охорони праці та гірнічого нагляд (Держгірпромнагляд) - спеціально уповноважений центральний Орган виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірнічого нагляд та державного регулювання у сфері безпечно поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення створена відповідно до Закону України "Про охорону праці" для розроблення і реалізації державної політики в галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, створення системи державного управління цією галуззю.

5. Організація охорони праці на виробництві Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і ава­ріям у процесі праці. Завдання: організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на ви­робництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників, сприяння впровадженню у виробництво прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників, контроль за дотриманням працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, положень галузевої угоди, інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці. Функції: розроблення комплексних заходів для досягнення встанов­лених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, надання організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів, складання звітності з охорони праці за встанов­леними формами, проведення з працівниками вступного інструкта­жу з охорони праці, ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди, забезпечення належного оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчас­ної передачі їх до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком. Спеціалісти служби охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості з питань охорони праці; зупиняти роботу виробництв у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги актів з охорони праці; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці; за поліпшення стану безпеки праці вносити пропозиції про заохочення працівників за активну працю. Працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

6. Права громадян на охорону праці під час роботи Права: умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, для людей, які його оточують, для виробничого середовища чи довкілля, розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за договором працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

7. Навчання з питань охорони праці працівників До системи безперервного навчання з питань охорони праці належать: наступність та безперервність навчання усіх вікових категорій населення України; навчання з питань особистої безпеки та безпеки оточуючих, відповідних норм поведінки вихованців в дошкільних закладах освіти, навчання з питань охорони праці в середніх, позашкільних та професійно-технічних закладах освіти; навчання з питань безпеки життя і діяльності в цілому та охорони праці студентів вищих навчальних закладів освіти; навчання з питань охорони праці працівників при їх підготовці,перепідготовці, підвищенні кваліфікації, при прийнятті на роботу та в період роботи; навчання працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою та роботах, де є потреба у професійному доборі, інструктування працівників з питань охорони праці, дотримання порядку допуску до виконання робіт; навчання населення в цілому з питань безпеки життя, діяльності та охорони праці. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці забезпечуються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

8. Інструктажі з питань охорони праці Усі працівники повинні проходити навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. Види. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний - з працівниками, які приймаються на роботу; які прибули на підприємство і беруть участь у виробничому процесі; з учнями та студентами для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство. Первинний: до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим на підприємство; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником. Повторний - з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними не рідше на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців. Позаплановий - при введенні в дію нових нормативних актів про охорону праці; при зміні технологічного процесу; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці; при виявленні незнання вимог безпеки; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. Цільовий - при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск. . Стажування (дублювання) з охорони праці. Новоприйняті на підприємство після первинного інструктажу до початку самостійної роботи повинні під керівництвом фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.. Допуск до стажування оформлюється наказом по підприємству, в якому визначаються тривалість стажування та прізвище відповідального працівника. Стажування проводиться за програмами для конкретної професії і затверджуються керівником підприємства.. Запис про проведення стажування та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником в журналі реєстрації інструктажів, працівник допускається до самостійної роботи. Інструкція - нормативний акт, містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду на території підприємства. Розділи: загальні положення; вимоги безпеки перед початком роботи; під час виконання роботи; після закінчення роботи; в аварійних ситуаціях. Інструкції реєструються службою охорони праці в журналі реєстрації.

9. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці Відповідно до ст. 49 Закону України „Про охорону праці" за порушення нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством. Дисциплінарна - накладання дисциплінарних стягнень, відповідно до ст. 147 КЗпП (кодекс законів про працю) такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Матеріальна відповідальність - відповідальність працівника і власника. У ст. 130 КЗпП - працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству через порушення покладених на них обов'язків. Матеріальна відповідальність за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями працівника. Відповідальність обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців. Кримінальна відповідальність - якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.

10. Гарантії охорони праці жінок і неповнолітніх Регулюються Кодексом законів України про працю і ЗУ «Про охорону праці». Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Не допускається залучення до робiт у нiчний час, до надурочних робiт i робiт у вихiднi днi i направлення у вiдрядження вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв. Жiнки, що мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, не можуть залучатись до надурочних робiт або направлятись у вiдрядження без їх згоди. Вагiтним жiнкам вiдповiдно до медичного висновку знижуються норми виробiтку, норми обслуговування або вони переводяться на iншу роботу, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою. На пiдставi медичного висновку жiнкам надається оплачувана вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами тривалiстю 70 календарних днiв до пологiв i 56 (у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв - 70) календарних днiв пiсля пологiв, починаючи з дня пологiв. Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків можуть прийматись з п’ятнадцяти років. Неповнолітні мають право: на скорочену тривалість робочого часу; щорічні відпустки до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час.

11. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Пільги для інвалідів: неповний робочий день або робочий тиждень (встановлюється за бажанням інваліда); відмову працювати в нічний час і надурочно; надання щорічної відпустки в зручний для нього час; основну відпустку мінімальною тривалістю 30 (для інвалідів І й ІІ груп) і 26 календарних днів (для інвалідів ІІІ групи); неоплачувану відпустку тривалістю 60 (для інвалідів І й ІІ груп) і 30 календарних днів (для інвалідів ІІІ групи); працівники-інваліди мають переважне право залишитися на роботі, якщо на підприємстві відбувається скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці. Такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання. За працівником, який втратив працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання працівником попередньої роботи, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування особи з інвалідністю.

12. Державний нагляд за охороною праці Державний нагляд за охороною праці – метод забезпечення дотримання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. Органи державного нагляду за охороною праці: центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Держгіпромнагляд); спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобільської катастрофи); спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Головний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміолоігчна служба міністерства охорони здоров’я). Державні інспектори з охорони праці мають право: безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства та здійснювати в присутності роботодавця перевірку додержання законодавства; одержувати від посадових осіб пояснення, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення; видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; забороняти випуск засобів праці, виконання певних робіт до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці; надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.