Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
29
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
88.06 Кб
Скачать

10

Міністерство освіти і науки України

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

Кафедра філософії

Опорний конспект лекції

з курсу «ФІЛОСОФІЯ»

на тему:

«РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНІ»

для студентів ІІ курсів усіх факультетів

Полтава-2009

ТЕМА: РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В УКРАЇНІ

ПЛАН

  1. Витоки і національні особливості філософії України.

  2. Становлення і розвиток філософської думки в Х – ХІV ст.

  3. Філософія Відродження і Просвітництва (ХV – XVІІІ ст.).

  4. Філософія українського романтизму ХІХ ст.

  5. Українська філософська та суспільно-політична думка ХІХ – ХХ ст.

  1. Витоки і національні особливості філософії України

Закорінення філософії України відбувається за часів Київської Русі. До визначення витоків її дослідники приходять лише в другій половині ХХ ст. Дмитро Чижевський в книзі «Філософія на Україні» стверджує, що українська філософія починається з Г.Сковороди. Але в 60-70 рр. ХХ ст. київські філософи переконливо показують, що в братських школах, Острожському науково-освітньому центрі, Києво-Могилянській академії формується професійна філософія, філософські ж ідеї виникають в Культурі Київської Русі.

З точки зору періодизації історії української філософії існує підхід, відповідно до якого називають три основних періоди. Перший – це часи Київської Русі, коли філософія ще не виокремилась в сферу самостійного теоретичного мислення. Це практична філософія, що втілилася у різні форми культури Х – ХV ст., пов’язаних проблемою «Людина-Бог». Другий період – пов'язаний з діяльністю братств, Острозького центру і Києво-Могилянської академії (ХV – XVІІІ ст.) – період культури українського бароко. В центрі української філософії проблема «Людина–Всесвіт». Формується професійна філософія як специфічна сфера теоретичного мислення. Її вершина –філософія Г.Сковороди. Третій період (ХІХ – перша третина ХХ ст.) – українська філософія культури романтизму з основною проблемою «Людина–Нація». Вона включає професійно-філософське знання (Памфіл Юркевич) і непрофесійну філософію, пов’язану з художньою літературою.

Домінуюча ідея українського менталітету – це ідея необмеженої свободи. Відомою є і глибока емоційність українців, ніжне відношення до різної природи, романтичний дух нації тощо. Ці та інші особливості української ментальності дослідники історії філософії України втілюють у трьох головних принципах: екзистенційність (любов до свободи), антеїзм (любов до природи, праці, Землі) та кордоцентризм (ліричність, сердечність).

  1. Становлення і розвиток філософської думки в х – хіv ст.

Становлення вітчизняної філософської думки пов’язують з розвитком духовної культури Київської Русі – першої східнослов’янської ранньофеодальної держави, що займала майже всю територію Східно-Європейської рівнини (від Балтики до Чорного моря і від Закарпаття до Волго-Окського межиріччя).

Найдавніші збережені пам’ятки писемності Київської Русі, які є джерелом пізнання історії філософської думки тих часів, датуються кінцем

Х – серединою ХІ ст., коли створюються «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, Остромирове Євангеліє та Ізборники Святослава.

Наприкінці ХІ ст. було відчутним протистояння між християнським і слов’янським язичним світоглядом. Язичництву був притаманний пантеїзм (природа = Бог). Християнству – ідея боротьби двох протилежних першопочатків, що ототожнюються з Богом і дияволом. Людина несе моральну відповідальність за свій свідомий вибір між двома силами.

Філософській думці Київської Русі властива «етизація» культури в цілому. Знання цього періоду – це своєрідний морально-філософсько-теологічний синкретизм. Християнське світорозуміння сформувалось внаслідок взаємопроникнення культур стародавнього світу – грекоримської і близькосхідної.

Крім старослов’янських перекладів біблейських книг, існували твори Іоанна Златоуста, Василія Кесарійського, Юстиана Філософа, що складали Ізборник. Авторитетом для руських мислителів був Іоанн Дамаскін. Переклади візантійських творів слугували важливим джерелом інформації щодо ідей античної філософії, на ґрунті якої формувалась візантійська думка. Найбільш відомими на Русі античними мислителями були Аристотель і Платон.

Крім зв’язків з Візантією, існували ще відносини з Болгарією. Слов’янські просвітителі Кирило і Мефодій не тільки створили «книжну словесність», але й започаткували у слов’янській писемності філософську термінологію.

У «Шестидневі» Іоанна Болгарського міститься думка про роль ангельського чину. Увесь світ, кожна людина довірені управлінню і піклуванню певного ангела. З цим же пов'язаний і особливий культ Божої Матері в духовному житті Київської Русі.

Певне місце в історії філософської думки в Україні посідають «Повчання» Володимира Мономаха, «Послання» Климента Смолятича, «Моління» Даниїла Заточника, «Слово о полку Ігоревім» тощо.

У філософській думці східних слов’ян періоду Київської держави і після її розпаду у зародковому стані наявні дві тісно переплетені між собою тенденції – містична та раціоналістична. Перша простежується у «Посланні» Київського митрополита до великого князя Володимира Мономаха. Цей твір спирався на філософію Платона, якій притаманне було дуалістичне трактування світу й людини. Митрополит Никифор розглядав людину як істоту, що складається з двох частин невидимої душі і видимого матеріального тіла. Кінцевою метою розуму він вважав пізнання Бога і його творінь.

Раціоналістичну тенденцію пов’язують з «Молінням Даниїла Заточника». Джерелом добра і зла визначається життєвий досвід і розум людини. Розум є цінність, що вища за багатство, воїнську доблесть і владу. Образ Премудрості Софії зближується з образом Богоматері, яка мислиться як активний творчий першопочаток. Вона будівниця дому, захисниця «граду земного» перед Богом. Філософія мислиться як знання і повчання на основі знання. Вона тлумачиться не просто як абстрактне теоретизування, але як практична мораль.

Отже, в становленні і розвитку філософської думки Київської Русі основна проблема – це буття людини в контексті буття світу. Боротьба проти руйнівних сил спирається на моральну, божественну основу і набуває форму конфлікта між Добром і Злом.

Соседние файлы в папке Опорні конспекти лекцій