Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
33
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
88.06 Кб
Скачать

11

Міністерство освіти і науки України

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г. Короленка

Кафедра філософії

Опорний конспект лекції

з курсу «ФІЛОСОФІЯ»

на тему:

«ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРОБЛЕМИ ТА РОЛЬ

В ЖИТТІ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА»

для студентів ІІ курсів усіх факультетів

Полтава-2009

ТЕМА: ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРОБЛЕМИ ТА РОЛЬ В ЖИТТІ

ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА

ПЛАН

1. Філософія як «любов до мудрості»

2. Джерела філософії.

3. Філософія як форма суспільної свідомості

4. Предмет філософії

5. Міф, релігія, філософія – як етапи сходження людської самосвідомості

1. Філософія як «любов до мудрості»

Філософія – одна з найдавніших сфер духовного життя суспільства. Філософія є однією з важливих і стародавніх форм суспільного світогляду. З плином часу її роль не зменшується, а зростає. термін “філософія” походить з давньогрецької (phileo– люблю,sophia– мудрість), що буквально означає „любов до мудрості”. У давні часи любов розглядалася як підстава світобуття, як загальний зв’язок, взаємодія, взаємне проникнення різних процесів та явищ, внаслідок чого існує світ як ціле. Поєднання життєвого досвіду і знань давали людям змогу діяти безпомилково у різних обставинах, постійно збагачуватись новими відкриттями та знаннями – все це мало назву мудрості, або „софійності”. Мудрість у давні часи розумілась як синтетичне явище людського життя, суть якого полягає у проникненні та дослідженні основних засад світоіснування, в умінні спрямовувати здобуті знання на досягнення певної мети.

Однак це етимологічне значення не вичерпує змісту філософії. У ній мова йде про здатність людини осягнути сутність світу, в якому вона живе, та свою власну сутність, піднятися до усвідомлення сенсу свого життя. Саме усвідомлення сутності світу, свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя і складає розуміння мудрості.

Термін “філософія” вперше зустрічається у видатного філософа і математика Піфагора, який вважав, що від філософії народжуються три плоди: дарунок добре думати, добре говорити, добре діяти. Пізніше Платон надає цьому поняттю нового значення: наука, що вивчає світ у цілому та місце людини у цьому світі.

Філософія зародилась в VI–Vст. до н.е. в Індії, Китаї, Греції в умовах поглиблення поділу праці, руйнування традиційних зв’язків і шаблонів поведінки родового суспільства, а також внаслідок суспільно-історичної необхідності розвитку пізнання, становлення наукового світогляду.

Світогляд – форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття і діяльності, визначає і сприймає своє місце і призначення в ньому. У свідомість входять узагальнені уявлення про світ і саму людину, про спрямованість ходу подій у світі, про сенс людського життя, історичну долю людства тощо, а також система переконань, принципів та ідеалів. Світогляд – це система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів, які визначають як ставлення до дійсності, загальне розуміння світу, так і життєві позиції, програми діяльності людей. Суб’єктами світогляду можуть бути одна людина, соціальні чи професійні групи, етно-національні чи релігійні громади, класи, суспільство в цілому. Отже, світогляд виступає як своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої переконаності.

У структурі світогляду виділяють такі елементи:

  • Світорозуміння – пізнавально-інтелектуальний рівень;

  • Світовідчуття – емоційно-психологічний рівень;

  • Світовідношення – наявність у світогляді спонук до активності.

Таким чином, світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісну і спонукально-діяльну установку людської життєдіяльності.

Різновидами світорозуміння є життєво повсякденний і теоретичний світогляд. Життєво-повсякденний світогляд включає досвід, певні навички, забобони, “пам’ять століть”. Він має стихійний, несистематизований характер, недостатньо захищений від помилок, підданий впливові; емоції перевершують у ньому розум. На відміну від нього теоретичний світогляд – це більш-менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, життєвими позиціями, які визначають діяльність людини. Залежність усіх сторін особистості, з яких складається її соціальна, громадянська і культурна зовнішність, від найважливіших орієнтацій світогляду настільки велика, що заслуговує наукового аналізу, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця в ньому людини разом з

У порівнянні з без особистістю знань світогляд завжди “чийсь”, він відображує позиції деякого суб’єкту, його ставлення до життєвої реальності, яке виявляється у діях і вчинках. Звідси і єдність поглядів людей, які наділені загальними знаннями. У залежності від соціальної структури суспільства, ступеня культурного та існуючого розвитку виділяють античний, середньовічний та інші типи світогляду.

Світогляд – одна із суспільних форм відображення дійсності людиною. Його специфіка полягає в тому, що він відображує дійсність цілісно: як природничо-суспільний світ життя та діяльності людини і водночас крізь призму її суспільних відносин та життєвих інтересів. Світогляд - невідємний атрибут людської свідомості. Його специфікою є й те, що він, по-перше, - форма суспільної свідомості людини і, по-друге, - спосіб духовно-практичного опанування дійсності.

Філософія ж, досліджуючи відношення свідомості до об’єктивного світу, мислення – до буття, робить своїм предметом усю ту проблематику, яка виникає на ґрунті розвитку світогляду як форми суспільної свідомості. Від свідомості філософія відрізняється й тим, що вона є не “духовно-практичне”, а теоретичне освоєння світу, це форма теоретичного виявлення і розвитку світогляду. Вона постає відповідно як система доказів і знань фундаментальних проблем світогляду.

Отже, філософія дає теоретичне розв’язання питань світогляду з точки зору взаємовідносин людини і світу, мислення і буття, духовного і матеріального, виробляє загальний цілісний погляд на світ, на місце людини в ньому, досліджує практичне, пізнавальне, цілісне, естетичне та етичне ставлення до світу.

Світогляд же відрізняється від філософії не предметним змістом, а зумовленими ним формою і статусом. Він не тільки виникає на рівні теоретичного знання, але й необхідно породжується всім суспільно-політичним життям людей, їх способом існування і тому являє собою духовно-практичну форму освоєння світу і самопізнання суспільної людини. Через це світогляд не зводиться лише до знання про світ і не функціонує у вигляді знання, хоч і вміщує його. Він виконує функцію самопізнання, тобто є духовним інструментом суб’єкта в його практичному самовизначенні в суспільній та природній дійсності. Тому в історії суспільства виникають систематизовані, але нефілософські типи світогляду, такі, як міфологія та релігія.

Соседние файлы в папке Опорні конспекти лекцій