IkursIn18 / Практичне заняття

Практичне заняття № 4

ТЕМА: Грецька трагедія. Творчість Есхіла – ’’батька трагедії’’.

План

1.Особливості грецької трагедії (походження, зв'язок із народними святами; собливості поетики, структура.)

2.Есхіл – ’’яскраво виражений тенденційний поет’’.

3. ’’Прометей закутий’’(інтерпретація Есхілом міфа про Прометея.

Прометей – борець за щастя людства, Зевс – всевладний деспот.

Значення образу Прометея в Новий час).

4.Тлумачення давнього міфа під кутом зору полісної моралі в трилогії ’’Орестея’’.

5.Патріотизм трагедії Есхіла ”Перси”.

Завдання

1.Дібрати цитати, які характеризують головні образи трагедій.

1. Особливості грецької трагедії

Виконавці обрядових пісень на честь Діоніса - дифірамбів були вбрані в козлячі шкури. Звідси і походить слово «трагедія», тобто «пісня козлів» («трагос» - по грецькому козел, «Оде» - пісня). З дифірамбів вингикла грецька трагедія.

Періодом розквіту давньогрецької культури є класичний період, який характеризується розвитком філософської дум­ки (Демокріт, Сократ). У літературі цього періоду основними жанрами стали трагедія і комедія. Знаменитими авторами трагедії були Есхіл (525—456 рр. до н. е. ) та Софокл (497— 406 рр. до н.е. ). Визнаним комедіографом був Арістофан (бл. 445— бл. 385 рр. до н. е.).

З розвитком рабовласницької демократії, особливо в Афінах, розвивається масовий вид літератури - драматичні вистави, що виникли на основі масових народних свят у формі трагедій і комедій.

Як і вся давньогрецька культура, трагедії мали своєю основою міфології. В епоху класики міфологія стає носієм і виразником полісної ідеології. Проте втілювали у своїх трагедіях ідеї, що хвилювали тогочасне грецьке суспільство. Це зумовило величезну популярність трагедій у Стародавній Греції і перетворило їх на живий і яскравий документ тієї доби.

В VI-V ст. до н.е. в Афінах жили і творили найвидатніші грецькі трагічні поети, що є класиками не лише грецької, а й світової літератури. Найстаршим з них був Есхіл (525-456 рр. до н.е.). Він жив у період боротьби з тиранією і розквіту рабовласницької демократії і брав участь у греко-перських війнах. Трагедії Есхіла відзначаються титанічною силою своїх образів і визвольними ідеями. До нас дійшли тільки деякі з них. Найвідоміша трагедія Есхіла - «Прометей закутий». В основу трагедії покладено грецький міф про те, що титан Прометей терпить страждання за те, що дав вогонь людям. Прометей виступає проти тиранічної влади Зевса. В трагедії відбився протест проти тиранії, поваленої в Афінах наприкінці VI ст. до н.е.

Крім трагедій на міфологічні теми, Есхіл написав чудову патріотичну трагедію «Перси», в якій змальовано перемогу греків у греко-перських війнах і поразку Персії. В цій трагедії є опис Саламінського бою, в якому брав участь і сам Есхіл

Героїчна трагедія «Іфігенія в Авліді» добровільно йде на смерть, жертвуючи собою для перемоги греків у Троянській війні. В трагедії «Іпполіт» зображується страждання Федри, мачухи Іпполіта, яка палко його покохала. Федра не в силі схилити пасинка на злочинний зв’язок і, кінець кінцем, бажаючи помститися, губить Іпполіта.

Грецька трагедія за своєю силою, надзвичайною виразністю, височінню ідей і яскравістю образів, є одним з найкращих взірців драматургії.

Класиком грецької комедії є Арістофан (450-388 рр. до н.е.). Зміст його комедій становить справжню енциклопедію тогочасного грецького життя.

Дія комедій Арістофана відбувається під час пеллопонеської війни і під час миру. Арістофан відображав інтереси сільського населення, яке особливо терпіло від воєн, тому в деяких своїх комедіях він енергійно виступив проти війни. Оскільки прибічником ведення війни був міський демос, то Арістофан піддавав його різкій критиці і висміював. У його комедіях виступають і відомі політичні діячі, і полководці, і ремісники, і селяни, і раби.

1. Есхіл – ’’яскраво виражений тенденційний поет’’.

Стиль і мова Есхіла узгоджені зі змістом. Висока патетичність випливає з добору слів і їхнього зв'язку. Есхіл створює неологізми, барвисті метафори й описи. Проте мова простих людей, що з'являються в його трагедіях, — повсякденна і зрозуміла. І все ж сьогоднішнього читача здивує не стільки образна мова Есхілової трагедії, скільки її ритмічне впорядкування. Різні метричні одиниці, переплітаючись навіть у межах одного й того самого рядка, творять своєрідну ритмічну канву, що створює певні труднощі для перекладачів.

3. ’’Прометей закутий’’

Прометей, прикутий до скелі, скаржиться на невдячність та свавілля новітніх божеств і пригадує, як він допоміг людям. Він наділив їх розумом, навчив ремісництву. "Не знали ні теслярства, ні підсонячних домів з цегли, а в землі селилися, мов комашня моторна, десь у темряві печер глибоких, сонцем не осяяних". Прометей навчив смертних арифметиці, письму "і творчу дав їм пам’ять". Він показав, як уярмити тварин, щоб вони допомагали у важкій роботі, як будувати кораблі. Та це ще не все! "Я їх навчив вигойні ліки змішувать, щоб цим перемагати всякі хворості". Прометей дав людям вогонь, показав, що глибоко попід землею сховані "скарби — залізо, мідь, срібло й золото".  Коли ж Хор радить не перейматися так справами людей, Прометей каже, що така його Доля, а її ніхто ще не зміг уникнути. Навіть Зевс. Але Прометей нікому не відкрив таємницю, коли Зевс царювати вже не буде. 

4.

В епоху античності формується „полісна мораль”, що вимагає від людини керуватися у своїй поведінці благом держави і свідомо брати участь у громадських справах. Тому „найсуттєвішою моральною метою громадян у суспільному житті є, так би мовити, „життя держави”. На той час політичні риси зливалися з людськими моральними якостями. Як у політиці, так і в моралі панували однакові принципи – мужність, патріотизм, справедливість, повага до закону, безкорисливість. Антична демократія створила феномен громадянина, який стає активним суб’єктом політики. Політичний суб’єкт характеризується доброчесністю у відносинах, а не діяльністю в інститутах влади чи виконанням соціальних функцій

Есхіл

За своїм драматизмом, трагедії цієї трилогії - найдосконаліші з усіх творів поета; за своїм високодумством вони змагаються з «Прометеєм», але мають перед ним ту перевагу, що на арені - не божественне, а людське середовище. Божества беруть участь лише як представники моральних принципів. Евменід - це принцип відплати, «старі божества», як їх називає сам поет; їм протиставляються «молоді божества», Аполлон і Афіна, представники принципу виправдання і вибачення, але не при однакових умовах. Аполлон - принцип виправдання божою милістю.Відсилаючи Ореста від Аполлона до Афіни і ареопагу, поет хотів висунути за рахунок дельфійської моралі мораль афінську,наказавши людині шукати собі виправдання в судженні найкращих з рівних йому. Трилогія і особливо її остання трагедія не позбавлені і певної політичної тенденції: звеличуючи Ареопаг як моральний устій афінської громадянськості, поет, безсумнівно, мав на увазі захистити цю симпатичну йому колегію від нападів, яким вона піддавалася останнім часом з боку вождів демократичної партії, вірних виконавців фемістоклових ідей - Ефіальта і Перікла. Можливо, що саме ці напади і отруїли Есхілу його перебування в Афінах; сам Арістофансвідчить, що Есхіл «не ладнав з афінянами» останнім часом . Збереглися розповіді,що Есхіл навіть піддався звинуваченням у лукавстві - а саме в тому, що він в одній зі своїх трагедій вивів назовні таїнства елевсінской Деметри. Як би там не було, Есхіл незабаром після своєї «Орестеї» залишив Афіни, відправився на Сицилію і в 456 р. до н. е.. помер в сицилійському місті Гелі.

5. Патріотизм трагедії Есхіла ”Перси”.