IkursIn18 / зар7
.docx1.Плавт – комедіограф римського плебсу; світоглядна та естетична основа його творів.
2.Засудження влади золота над людською душею в комедії ’’Скарб’’.
3.Проблематика комедії ’’Хвальковитий воїн’’.
4.Теренцій – комедіограф освіченої частини римського суспільства. Морально-побутовий характер його комедій.
Традиції Менандра в комедії Теренція ’’Свекруха’’, її відмінність від грецької.
Завдання
1.Виписати цитати, що характеризують основних персонажів комедій.
2.Підготувати мікровикладання 5 пункту плану.*
***
1. Тит Макцій Плавт (лат. Titus Maccius Plautus 250 до н.е. — 184 до н.е.) — римський театральний діяч, автор численних комедій, на змісті яких позначився вплив грецької культури. Його біографія погано відома, але в Римських джерелах повідомляється, що народився він в Сарсині на півночі Італії. В юності займався торгівлею та розорившись найнявся на мелницю й там, у вільні від роботи часи, написав свої перші комедії. Плавт здебільшого переробляв грецькі комедії на «римський лад».
Аналіз п'єс що збереглись вказує на те, що їх автор по соціальному положенню був близький до народу. Геніальне знання театральної справи, характерне для всіх його робіт. Досить вірогідним є припущення, що Плавт був актором якоїсь бродячої трупи, що показала свої уявлення в різних містечках Італії. Пізніше він опинився в Римі — і його п'єси почали користуватися великим успіхом у падких до видовищ місцевих жителів
Сюжети і основних персонажів своєї палліати римський комедіограф бере у елліністичних письменників, в так званій «середній» і «новій» аттичній комедії. Ці сюжети, як відомо були досить одноманітні. Постійно розповідалось про підкинутих і пізніше знайдених дітей, про хлопця який закохався в гетеру, інколи гетера виявлялась вільною дівчиною, проданою в рабство, і знаходила врешті-решт своїх батків.
Позичаючи сюжетну канву і основих дійових осіб, Плавт створює оригінальніші, глибоко відмінні від грецьких п'єси. Його комедії розраховані на широкі кола римського місцевого плебсу. Цей народ мало цікавився філософськими й психологічними проблемами, любив грубу італійську ателлану, жонглерів, танцюристів та виступи мімів. Новоаттичну комедію римський комедіограф наближає до веселого народного фарсу.
Римська палліата нагадувала наш сучасний водевіль чи оперету — ому, як в п'єсах Плавта, суттєву роль відіграє музичний елемент.
У його комедіях багато арій, так званих кантиків, виконуваних у супроводі флейти. Розміри кантиків (а отже, і мелодії) дуже різноманітні, тому в п'єсах вони, безсумнівно, звучали жваво і весело [12, 121–125]. Крім того, в комедіях Плавта велика кількість речитативів. Разом з кантиками вони складають близько третини тексту.
П'єси Плавта називаються comoedia palliata — «комедія плаща».
Деякі свої твори Плавт переклав повністю, а в деяких використана «контамінація» — поєднання в одній комедії сцени взяті з різних оригіналів.
Комічні імена дійових осіб: Пиргополиник — переможець веж і міст, хитрий раб Псевдол — обманщик ошуканців, спритний раб Сіміян — мавпа, слуга-посильний Гарпаг — гак, Парасій Їдальня Щітка і т. д. Такі імена часто сприяють непорозумінням. Так, в «Менехм» на запитання, де знаходиться Парасі Їдальня Щітка, Менехм відповідає: «Щітка? У мене в мішку лежить» (Men. 286). У комедії «Куркуліон» («Хлібний черв'як»), названої на честь одного персонажа, на запитання, де знайти Куркуліона, дається порада шукати у пшениці. Там можна знайти не одного, а сотні хлібних хробаків (Cur. 586–587).
2. У творі Тит Макція Плавта «Скарб»(«Горщик»)- Скупий і недовірливий старий Евкліов знайшов у себе в хаті закопаний горщик із золотом і, переховавши його, живе в безнастанних турботах, підозрюючи всіх і кожного в намірі пограбувати його. А тим часом юнак Ліконід спокусив його дочку. Нічого про це не знаючи, дядько Ліконіда, багатій Мегадор, за порадою своєї сестри, сватає цю саму дочку Евкліона, забороняючи собі давати за дочку посаг, [394] повертається до свого горщика зі золотом, який він виносить з дому, і ховає в храмі Вірності та, в інших місцях. За цією роботою його застає Стробіл-раб Ліконіда (акт IV, сцена 2), і, незважаючи на всю пильність скнари (дія IV, сц. 4), краде горщик. Евкліон виголошує монолог, повний розпачу (дія IV, сц. 9). Слова Ліконіда, який прийшов до нього й покаявся в своєму вчинку перед його дочкою, не справляють на нього жодного враження: він, почувши каяття Ліконіда, думає, що цей украв у нього горщик і кається у своєму вчинку. Евкліонові повертають його скарб. Мегадор відмовляється від сватання на користь свого небожа. В закінченні, що напевне не належить Плавтові, Евкліон кається в своїй скнарості — і раптом, перетворюється із скнари на доброго і щедрого батька.
3. У цій комедії головне – не сюжет, а герой, «хвалькуватий воїн». У старі часи в Греції професійних воїнів не було, були ополченці. А потім, коли війна стала професією, то з’явилися лихі найманці, які йшли на службу до кого завгодно, хоча б на край світла, по більшій частині гинули, а хто не гинув, той вертався на батьківщину розбагатілий і гучно хвастався чудесами, які він бачив, і подвигами, які він нібито зробив. Такий враз розбагатілий хвалькуватий воїн-грубіян став у комедіях постійним персонажем
4. Народився у м.Карфагені, проте не був карфагенянином. Його прізвище Афер (Африканський) вказує, що він походив з лівійців. Замалоду рабом потрапив до Риму. Належав сенаторові Теренцію Лукану. Тут він вивчив латину. Сенатор, який цінував розумові здібності та красу свого раба, надав йому гарну освіту, а зрештою й волю. Тепер його звали Теренцій Африканський.
В подальшому Теренцій належав до літературного кружка Сципіона Молодшого та Гая Лелія, з якими товаришував. В цей час він займається складання комедій. Перший публічний виступ Теренція відбувся у 166 році до н.е. з твором "Адріянка", яку представив на Мегалесійських іграх (4-10 квітня на честь Матері богів).
Особливим успіхом користувалася комедія "Євнух". За неї він отримав приз у 8 тисяч сестерцієм - найбільшу на той час кількість грошей за твір.
Після цього у 160 році Теренцій відправився до Греції для ознайомлення з грецькими установами та нравами. Щодо смерті Теренція немає точних відомостей. За одними він потонув у морі із 108 перекладеними комедіями Менандра, за іншими - помер в Аркадії у м.Стимфали або на о.Левкадія (Іонічні острови).
Теренцій залишив після себе доньку.
Всього Публій Теренцій написав 6 комедій, які надійшли до нас в повному обсязі. За приклад він брав твори Менандра та Апполодора, а одну Діфіла.
В цілому Теренцій був майстер переробки аттичних комедій на римський манер. Писав він лише латиною. Особливо нового у комедію Теренцій нічого не вніс. Головною рисою, що відрізняє його твори від інших, була людяність у вимальовуванні характерів. Крім того, Теренцій вперше відображає психологічний конфлікт у душі героїв, чого не було у попередників.