Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Полтавський національний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка
Відпрацювання з теми:
«Грецька лірика, її види.»
Роботу виконав:
Виборнов Дмитро
Едуардович,
студент групи Ін-18
Факультету філології та журналістики.
Науковий керівник:
Тарасова Наталія
Іванівна,
Доцент.
Полтава - 2012
Практичне заняття № 3
Тема: Грецька лірика, її види.
План
1.Загальна характеристика лірики післягомерівського періоду.
2. Види грецької лірики.
3. Особливості декламаційної лірики
(Творчість Тіртея; Солона;
Архілоха).
4.Мелічна лірика. Сольна лірика (Творчість Алкея;
Сапфо; Анакреонта).
5. Хоровий мелос.
(Творчість Алкмана;
Піндара).
-
Загальна характеристика лірики післягомерівського періоду.
Післягомерівський період-період становлення рабовласницьких держав, Тому з явилось багато прибічників та противників такого режиму, не тільки серед простого народу, але і серед знаті та освідченнях людей. Це мало вплив на лірику того періоду.
-
Види грецької лірики.
Лірика, як і епос, бере свій початок із фольклорних джерел. Наприклад, грецькі весільні обряди супроводжували пісні, які називались епіталамами. Стародавні елегії пов'язані із френами - похоронними голосіннями.
Надмогильні написи розвинулися з епітафій, які писалися на спомин про померлих.
Дуже поширеними у Стародавній Греції були і застільні пісні - скомії, а на урочистих святах велично лунали гімни - хвалебні або молитовні пісні. На честь переможців у змаганнях на колісницях та атлетів співали пишномовні оди. Вирушаючи в похід, греки співали військові пісні - ембратерії, а на святах богині родючості Деметри - жартівливі пісні, які сучасні дослідники античності пов'язують з ямбами.
Термін лірика стали вживати за елліністичної доби античні філологи — вчені олександрійської школи. Те, що написано гекзаметром, олександрійці називали епосом, а решту віршованих творів, написаних іншими розмірами, — лірикою.
Залежно від того, як виконувалися вірші, - декламувались чи співались - олександрійці поділяли лірику на декламаційну та пісенну, або мелос. У свою чергу пісенну лірику поділяли на хорову і монодійну (сольну).
Розквіт лірики припадає на класичний період розвитку давньогрецької літератури. Найуславленішими представниками мелосу (пісенної лірики) були Алкей, Сапфо, Анакреонт, а декламаційної лірики — Солон, Тіртей, Архілох тощо.
Предметом зображення в ліриці с духовне життя людини, світ її ідей та почуттів. Такі ліричні жанри, як послання (дружнє або любовне), епіграми (вірш іронічного характеру), еклога (вірш на тему сільського життя), епітафія (вірш з приводу смерті), елегія (сумний вірш), беруть свій початок із античної поезії.
3. Особливості декламаційної лірики
(Творчість Тіртея; Солона;
Архілоха).
(Загальна)
Особливістю лірики цих митців була спрямованість на моральні, соціальні та політичні ідеали.
-
Тіртей: Тематика Тіртея — хвала спартанським установам, міфи, що освячують устрій спартанської громади, заклики до збереження «доброго порядку», прославляння військової доблесті й опис жалюгідної долі боягуза.
-
Солон: Солон писав переважно елегії, темами для яких він брав моральні, соціальні і політичні питання. За збереженим уривкам його елегії ми можемо скласти уявлення про нього і його моральну філософію.
-
Архілох: Його філософія відповідала новій суспільній моралі, що відкидала всі традиції й правила аристократії. Архілох був першим і найвидатнішим представником ямбічної лірики. У віршах Архілоха знайшли відображення філософські роздуми про несталість життя, соціальні події того часу, особисті переживання.
4.Мелічна лірика. Сольна лірика (Творчість Алкея;
Сапфо; Анакреонта).
Мелічна лірика-особливий вид лірики, який поєднує: слово, гармонію та ритм.
Тобто поєднує у собі слово, музику і танок.
-
Алкей: Алкей писав гімни, стасії (військові пісні), застільні і любовні пісні. Від його багатої і яскравої творчості, яку вчені олександрійцізібрали і видали в 10 книгах, до нас дійшли тільки уривки.
-
Сапфо: Основна тематика творчості Сапфо — жіночі культові гімни, весільні пісні, любовні та дружні висловлення почуттів, адресовані ученицям «дому Муз». Сапфо широко використовує й фольклорну пісню та епос, але традиційні мотиви фольклорних та обрядових дівочих пісень набувають особистого звучання.
-
Анакреонт: Вірші Анакреонта, написані на іонійському діалекті грецької мови, призначалися для сольного співу чи декламації у супроводі музичного інструменту (ймовірно, ліри, звідси говорять про «ліриці» Анакреонта).
У число ліричних творів, крім гімнів і Парфеній (хорових пісень, які виконувалися дівчатами), входять також любовні пісні і вірші-скарги на швидкоплинність молодості і швидкий прихід старості. Инвективной інтонації зустрічаються в ямбічних творах; найбільш відомі тут - звернення до «фракійському лошаті», норовистість якої потребує приборкання; злісний випад проти багатого вискочки по імені Артемон.
5. Хоровий мелос.
(Творчість Алкмана;
Піндара).
-
Алкман: Алкман один з перших почав поєднувати міфологічні мотиви з елементами реального життя. Йому також належав ряд еротичних віршів, у яких, зокрема, оспівується жіноча врода. Загалом поет полюбляв усе красиве, тому надзвичайно глибоко відчував мальовничість природи.
-
Піндар: Укладав хорові урочисті вірші, культові гімни, похвальні пісні на честь переможців на Олімпійських,Дельфійських та інших спортивних іграх, за свою працю він одержував грошову винагороду.