Розділ 1. АРХІТЕКТУРА МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ
-
Архітектура Мгарського монастиря
Розмову про архітектуру Мгарського монастиря необхідно розпочати з аналізу економічного та політичного розвитку Придніпровського регіону в XVII ст.
Початок XVII ст. характерний пануванням польської шляхти на Україні. Однак слід відмітити, що на Придніпров'ї, де фільварково-панщинне господарство складалося повільніше ніж на західних землях України і де було багато вільного селянського і козацького населення, яке не відбувало тяжких повинностей, продуктивні сили розвивалися інтенсивніше. Зростають міста Київ, Чернігів, Ніжин, Переяслав, Полтава, Ромни, Лубни, Канів, Черкаси. Посилюються зв'язки між окремими районами України, розширюється її зовнішня торгівля, відбувається процес утворення буржуазних відносин і сформування ринку. Ці явища економічного життя мали велике значення для консолідації української народності, перетворення її в націю.
Культові та господарські споруди монастиря на початку його існування були виконані з дерева, що призводило до виникнення пожеж, тільки у другій половині XVII ст., по закінчені періоду Руїни (1658 - 1680 рр.), коли почалось економічне та культурне піднесення на Лівобережжі, розпочинається монументальне будівництво і створюється крупні архітектурні ансамблі в композиційно закінчених і своєрідних своїм пануванням комплексів. У цих ансамблях в яскравих формах проявились національні риси містобудування України, архітектури того часу.
Мгарський Спасо-Преображенський монастир стає зразком у цьому відношенні. До складу монастирського комплексу, обнесеного згодом мурованою огорожею, входили побудовані у різні періоди Преображенський собор, будинки келій, будинок ігумена, готель і в кінці XIX ст. тепла Благовіщенська церква, дзвіниця - вхідна брама. Якщо собор був центром композиції, то висока дзвіниця фіксувала головний вхід. Розміщення головного входу залежало від ряду місцевих специфічних умов: під'їзного шляху від Лубен, наявності річки Сули, а також рельєфу прилеглої до монастиря території. Все це створило глибоко індивідуальний архітектурний ансамбль.
Відомий у кінці XVII ст. архітектор Йоган Баптист, по закінчені спорудження у 1679 р. троїцького собору в Чернігові, розпочинає в 1684 р. будівництво Мгарського Спасо-Преображенського собору, а допомагають йому Мартин Томашевський і майстер Афанасій Пирятинський. Освячено собор у 1692 р. У 1728 році обвалилось склепіння собору а у 1736 р. він потерпів від пожежі. Освячений вдруге в 1754 р. [11].
Під час будівництва Преображенського храму були застосовані принципи побудови типово української хрещатої п'ятиповерхової церкви з верхами, постановленими навхрест по осях нефа і трансепта. В основу плану був покладений тип давньоруського шестистопного храму з трьома нефами, з яких середній широкий, розвинутий трансептом, апсидою і центральним куполом. Мгарський храм відзначається новим прийомом, що збагачує об'ємну композицію. Так обабіч західного фасаду встановлено дві башти, які виступають за поле стіни і увінчанні високими верхами. Широкий трансепт підкреслюється на північному і південному фасадах великими виступами, над якими поставлені фронтони. Баптист і Томашевський чітко здійснювали класичну ордерну систему рішення стін. По висоті стіни поділенні на два яруси і оброблені плоскими, широко розставленими і слабо розкрепованими пілястрями, розташованими на рогах будівлі й у прольотах стін. Вікна обрамовані наличниками і сандриками. Профіль карнизів та поясків подрібнені великою кількістю обломів. Попервах стіни не мали ліпних прикрас, а багате ліплення на стінах собору зроблене вже у першій половині XVIII ст. під час відбудови після пожежі 1736 року.
Архітектурно-планове рішення Мгарського храму повторене при спорудженні собору Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря у XVIII ст. Спасо-Преображенський храм у Мгарі і Хрестовозджвиженський у Полтаві стали визначними зразками архітектури доби українського бароко, в якому, поєднано традиції давньоруського зодчества ХІ-ХІІ ст. та бароково-ренесанської архітектури Західної Європи.
Дзвіниця монастиря розпочата побудовою у 1786 р. і добудована лише у 1837-1844 рр. Вона правила головним входом на терин монастиря. Мурована трьохярусна споруда з послідовним зменшенням площі і висоти ярусів. У плані перший ярус представляє собою квадрат із заокругленими вуглами, останні яруси округлої форми. Перший ярус, із вихідними воротами, оздоблений чотирьох колонними портиками; другий і третій яруси з арковими отворами прикрашені подвійними колонами іонічного і коринфського ордерів. Дзвіниця увінчана півсферичним куполом з ліхтариком.
У 1786 р. на площі перед головним входом було побудовано дім ігумена. Цей дім перебудовано у XIX ст. в класичному стилі. Будинок мурований, двоповерховий. На тій же площі у другій половині XIX ст. зведено двоповерхову споруду готелю.В кінці XIX ст. було побудовано теплу Благовіщенську церкву. Це однопольна, двоярусна споруда, виконана в стилі псевдовізантійського, із фасадами, увінчаними фронтами різної форми.
Сьогодні на території монастиря знаходяться : Свято-Преображенський собор Свято-Афанасієвська церква Церква Благовіщення пресвятої Богородиці.
Комплекс споруд Мгарського монастиря оголошено державним заповідником, як пам'ятник історії та культури України.
-
Декоративне оздоблення фасадів Мгарського собору
В українському образотворчому мистецтві період з ХУІ-ХУП ст. посідає особливе місце. Поступово зникають візантійські та готичні традиції.
У цей час на Україні зростає національна свідомість народу, розвиваються освіта й книгодрукування. Все разом узяте, а також унікальне оформлення рукописних книг та стародруків підготувало ґрунт для поширення просвітництва на Україні – основи ренесансного мистецтва. Воно створило життєві, правдиві образи, що знайшли своє виявлення в чудових творах архітектури, скульптури, живопису та декоративно-ужиткового мистецтва.
Починаючи з другої половини XVII ст. на Україні розгортається будівництво великих соборів, які мали пишний декор. Основну прикрасу собору становив іконостас. А поруч були чудові стінні розписи та скульптурний декор інтер'єру та екстер'єру. В XVII ст. на зміну ренесансному стилю в мистецтві прийшов стиль бароко з його великими, пишними, багатими формами. Особливого розквіту цей стиль набув у другій половині XVII ст. в декоративно-ужитковому мистецтві, архітектурі.
У Преображенському соборі Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря (1684-1692рр.) архітектори І. Баптист і М. Томашевський створили саме такий декор, який було відновлено після пожежі у 1754 р. Фасад собору прикрашений широким карнизом, який ділить собор на дві частини на рівні хору. У цьому відбилось захоплення майстрів бароко горизонтальними лініями та композиціями.
Якщо архітектори, які побудували собор, відомі, то автори декоративного оздоблення його фасадів залишились безіменними. Відомо, що на споруджені собору працювали ремісники з навколишніх сіл. Це їхньою працею й талантом створено чудове декоративне барокове оздоблення соборних фасадів.
У порталах та вікнах собору бачимо соковитий, пишних форм рослинний орнамент з елементами геометрійного та головками ангелів. Рослинний орнамент складається з безкінечника, стилізованих квітів, листя калини чи дуба, грон винограду та іншого. Тобто, майстри образно відтворили оточуючу їх мальовничу лубенську природу. Вони були патріотами свого краю, любили і цінували його, знали свій родовід.
На фасадах собору бачимо кручені, квітучі рослини, грона плодів, квіти, плетінку, розетки і пальметки та інші зображення. Але безкінечник та мотив виноградної лози (символ євхаристії - причащання) зустрічається повсюди. Все декоративне оздоблення фасадів сприймається як велична композиція. Майстри чудово зобразили прошивки на листі, завитки на квітах, пушинки та інші елементи рослин. Це говорить про великий талант спостереження і образного відтворення навколишнього світу. Вирізаючи листя, квітки чи гроно, майстри вибрали найзручніше положення, при якому глядач повністю бачить рослину. І біля якого б порталу чи вікна не зупинилась людина, який би орнамент не розглядала, - він усе більше й більше приваблює до себе.
Орнаментація стін посилювалась пофарбуванням у два тони: білим – виступаючі частини - карнизи, обрамування отворів, пояски, пілястри, орнамент, і ясно-синім, зеленкуватим чи вохристим - пласкість стін. Застосовувалось позолочення деталей. Надзвичайно виділялись, при будь-якому стані небесного зводу над храмом, куполи, пофарбовані густо-синьою фарбою із втомленими в їх площину золотими зірками. Усе це свідчить про високий естетичний ідеал будівельників Мгарського Преображенського собору, засвідчує синтез архітектури, скульптури та живопису.