РОЗДІЛ 2. ІСТОРИЧНІ ОСОБИ ТА МОНАСТИР
Не обділяли увагою Мгар ні українські гетьмани, ні російські монахи, не говорячи вже про духовних лідерів православної церкви та поетів. Святу територію свого часу відвідали майже всі гетьмани України, багато з яких жертвували значні кошти на її утримання. Серед меценатів монастиря відзначився Людвіг Дант, принц Гессен-Гамбурзький.
В 1663 році коли безталанний син Богдана Хмельницького Юрась був змушений прийняти постриг, то саме в Мгарському монастирі він тягнув свою монашеську лямку. Тягнув під іменем Гедеона.
В 1684 році на кошти гетьмана Івана Самойловича закладається новий Преображенський собор (мощі Афанасія були перенесені до місцевої церкви Великомученика Георгія). Закінчувалось будівництво нового храму вже на кошти іншого гетьмана - Івана Мазепи.
Раїна Вишневецька щедро жертвувала кошти на підтримку українського православ'я. Після смерті княгині, яка на смертному одрі запевняла свого малолітнього сина Ярему дбати про православну віру надалі, не говорячи вже про перехрещення, Мгарський монастир, як і вся Лубенщина все-таки дещо постраждала від часткового окатоличення, яке насаджав дядько Яреми, затятий католик, Костянтин. Хоча говорити про повний утиск не можна. У 1630 році Костянтин Вишневецький видав акт Мгарському монастирю в підтвердження власності вільшанськими землями. Відомі також грамота видана вже Яремою Вишневецьким у 1636 році та деякі інші документи, які надавали певні привілегії монастирю. Хоча це йому не заважало підтримувати і католиків [7].
Після розрухи князівського замку та католицького монастиря повстанцями Максима Кривоноса під час визвольної війни 1648 року, вирощування лікарських рослин та практику фітотерапії унаслідували монахи Мгарського монастиря. Відомо, що вони займалися збором, заготівлею та вирощуванням лікарських рослин, готували з них ліки, які разом із молитвами поширювали їх серед прихожан. Ця діяльність братії була настільки успішною, що в свій час Петро І, повертаючись цими місцями після Полтавської битви, розпорядився створити тут польову аптеку.
Тут побували керівники декабристського руху в Україні Павло Пестель, брати Муравйови-Апостоли та Бестужев-Рюмін, класики української літератури Іван Котляревський, Євген Гребінка, великий Кобзар України Тарас Шевченко.
Щодо інших історичних імен, пов'язаних з Мгарським монастирем, то з 1737 р. ігуменом, а потім першим архімандритом монастиря був у майбутньому святитель Йосааф (Горленко), єпископ Білгородський. На території монастиря поховані патріарх Константинопольський Серафим, митрополит Київський Йосиф (Нелюбович-Тукальський), архієпископи Тобольський Амвросій (Келембет) та Полтавський, а потім Псковський Мефодій (Піснячевський).
Населення монастиря колись становили переважно запорізькі козаки, які приймали чернечий сан. Мабуть, не даремно в обличчях святих зі стінопису на соборі вбачається щось козацьке.