2. Розвиток системи словотворення та словника похідних слів передбачає:

1. Формування вмінь та навичок використовувати у власно­му мовленні суфікси та префікси:

а) для іменників — суфікси, що мають розмірно-оцінне зна­чення: -ок, -ц, -оч, -к, -атко(-ятко) (будиночок, віконце, листо­чок, мишка, кошенятко); суфікси зі значенням недорослості: -єн (слоненя, лисеня); суфікси, що позначають особу: -щик (барабанщик),

-чик (льотчик), -єць (боєць), -ар (аптекар)- суфікси, що познача­ють умістище: -ник (чайник), -ниц (цукорниця); суфікси, що по­значають виробника дії: -тель (учитель), -ист (-іст) (тракто­рист, машиніст); суфікси, що позначають місце дії: -альн (їдаль­ня, роздягальня);

б) для прикметників — суфікси на означення якості, що є у предметі: -н (шкільний), -ов (гумовий, банановий), -ан, -ян {кожу­ шаний, шкіряний), -ат (горбатий), -ист (болотистий); суфікси творення оцінних прикметників: -еньк, -єни, -есеньк (гарнень­кий, здоровенний, малесенький); суфікси творення присвійних при­кметників: -ач (-яч), -ин, -ч (собачий, курячий, голубиний, вовчий);

в) для дієслів — префікси, що позначають просторові співвідношення (відбігти, прибігти, перебігти, злетіти, відлетіти, за­ летіти); завершеність дії (побудував, вимив).

2. Утворення складних слів із використанням вихідних пар слів та малюнків (сіно косять, зорі падають).

3. Формування навичок зіставлення слів з однотипних морфологічним оформленням та виділення в них спільного .звучання (морфеми).

4. Формування навичок розрізнення морфологічних одиниць мови порівнянням значення твірного та похідного слів.

5. Формування навички творення слів за аналогією, запропонованою педагогом.

3. Диференціація частин мови (іменників, прикметників, дієслів) передбачає завдання такого типу:

а) розрізнення іменників, прикметників, дієслів. Логопед читає ряд слів, які означають назви предметів (ознаки предметів, дії предметів), свідомо припускаючи «помилку». Учень має знайти її та виправити (плеснути в долоні), придумати своє сло­во, показати картку з відповідним запитанням: Хто це? Який? Що робить?

б) перетворення слів з однієї частини мови в іншу (сніг-сніго- вий, льод-льодовий, гриб-грибний; вечеря-вечеряти. сиіданок-сніда- ти,літак —літати, крик-кричати);

в) закріплення знань про різні частини мови. Записати сло­ва в З колонки;

г) визначення граматичної категорії слова у словосполученні. Знайти головне і залежне слово, показати відповідну картку (картки: прикметник + іменник, дієслово + іменник);

д) визначення граматичної категорії слів у реченні. Розбір ре­чення за граматичними запитаннями; складання схеми речення.

4. Диференціація граматичних значень та уточнення зв'язків з формальними ознаками здійснюються за такими напрямами:

а) розвиток уміння визначати рід різних частин мови за їх кін­цевою основою. Прочитати слова, вставити пропущену літеру:

землі. (земля), трав. (іграва), вікн. (вікно),лі. (ліс), ві. (віз);... кон (балкон). ...са(коса.лиса) ло (село) ле (поле);

б) розвиток уміння розуміти граматичне значення різних суфіксів.

5. Розвиток уміння визначати споріднені слова та виконувати морфологічний аналіз слів. Наведемо приклади завдань:

а) визначення «зайвого» слова: лисиця, лисячий, лисий, лисе­ нятко; їжак, їжачок, їжа:

б) відбір споріднених слів з групи слів; з вірша;

в) добір споріднених слів із використанням запитань (слова: зелень, сіль, колір,лінощі; запитання: Що? Що робити? Який?): Зелень зеленіти зелений; Сіль солити солоний;

г) добір споріднених слів з опорою на лексичне значення за­ даних словоформ (слова: риба, море, м'ясо) та картка зі зразком виконання завдання:

Слово-предмет Слово-ознака предмета Слово, що означає професію Риба рибний рибак;

д) добір споріднених слів до певного слова;

є) знаходження в словах спільного кореня, суфікса, префікса, закінчення. Прослухати слова та визначити в них спільну час­тину;

є) морфологічний розбір слова з використанням «пам'ятки».

5

Засвоєння морфологічної системи мови здійснюється в тісно­му зв'язку із засвоєнням структури речення. В процесі роботи над реченням вирішують такі завдання:

1. Удосконалення вмінь складати речення, різні за структурою.

2. Вироблення вмінь правильно узгоджувати слова в реченні.

3. Формування розуміння причинно-наслідкових зв'язків між словами в реченні.

4. Вправляння в інтонаційному оформленні речення.

5. Формування операції контролю на синтаксичному рівні.

Успіх у корекшйній роботі над реченням залежатиме від си­стематичності та послідовності роботи під час виконання кож­ного розділу програми, на кожному логопедичному занятті та на уроці граматики і розвитку мовлення. Це сприятиме подо­ланню недоліків мовлення учнів, забезпечуючи їм мовну прак­тику вживання різних мовленнєвих конструкцій, слугуватиме засобом розширення й уточнення словникового запасу.

Залежно від завдань виділяють такі напрями корекційної ло­гопедичної роботи:

І. Формування вмінь складати різні за структурою речення.

І. Складання речень.

2. Упорядкування деформованих речень.

3. Поширення та скорочення речень.

4. Робота над зв'язком слів у реченні.

5. Синтаксичний аналіз речень.