- •Тема 10-11: Дислексія як форма порушення писемного мовлення
- •1. Визначення поняття „дислексія”
- •2. Психофізіологічні механізми процесу читання
- •Операції процесу читання
- •3. Дислексія та порушення зорово-просторових функцій
- •4. Дислексія та порушення когнітивних функцій
- •5. Дислексія та порушення усного мовлення
- •6. Симптоматика дислексії
- •7. Класифікація дислексій
Тема 10-11: Дислексія як форма порушення писемного мовлення
План
1. Визначення поняття „дислексія”.
2. Психофізіологічні механізми процесу читання. Операції процесу читання.
3. Дислексія та порушення зорово-просторових функцій.
4. Дислексія та порушення когнітивних функцій.
5. Дислексія та порушення усного мовлення.
6. Симптоматика дислексії.
7. Класифікація дислексій.
1. Визначення поняття „дислексія”
В сучасній літературі для визначення порушень читання використовують терміни: «алексія» - для визначення повної відсутності читання; «дислексія», «дислексія розвитку», «еволюційна дислексія» - для визначення часткового порушення процесу оволодіння читанням, на відміну від тих випадків, коли акт чмчиннл розпадається внаслідок уражень кори головного мо:ису, тобто при афазіях. Формулювання діагнозу звичайно залежить від професійної приналежності фахівця: один і той же стан педагог визначить як «специфічне порушення читання» (specific reading disability), а лікар - «дислексія розвитку» (developmental dislexia). Західні дослідники зазвичай включають у коло дислексій і порушення письма, термінологічно не виділяючи останні.
В Міжнародній класифікації хвороб (ICD - 10) дислексія визначається як «специфічне порушення читання».
В логопедичній літературі дають таке визначення дис-лексії: дислексія - часткове порушення процесу оволодіння читанням, яке обумовлене несформованістю (порушенням) вищих психічних функцій та проявляється в численних помилках, які стійко повторюються під час читання (Р. Лалаєва, 1989).
Психологічне визначення дислексії звучить таким чином. Під дислексію розуміють стани, основним порявом яких є стійка вибіркова нездатність оволодіти навичкою читання, не зважаючи на достатній для цього рівень інтелектуального та мовленнєвого розвитку, відсутність порушень слухового та зорового аналізаторів та оптимальні умови навчання. Основним порушенням при цьому є стійка нездатність оволодіти складоз-литтям і автоматизованим читанням цілими словами, що часто супроводжується недостатнім розумінням прочитаного. В основі розладу лежать порушення специфічних церебральних процесів, що в цілому складають основний функціональний базис навички читання (О.Корнєв, 1997).
Синдром дислексії включає, крім вищезазначеного основного симптома, явища емоційно-вольової незрілості, симптомо-коплекс сукцесивної недостатності, церебрастенічні порушення, специфічні порушення психічних процесів.
У західній педагогічній літературі до вибіркових, специфічних порушень читання слід відносити випадки, коли «вік читання» (геасііщу а£е) відстає від «розумового віку» (тепіаі а£е) на 20% і більше або на 2 і більше класи (МукІеЬиз* Н., 1973). Важливою діагностичною ознакою дислексії є наявність дисо-ціацій між загальним рівнем розумового розвитку та відповідним йому очікуваним рівнем техніки читання, з одного боку, та реальною сформованістю даної навички - з другого. Ця ознака включається майже у всі існуючі визначення дислексії та, напевно, є найбільш надійним діагностичним критерієм.
Дислексія, як і дисграфія є досить поширеним порушенням. В європейських країнах відмічається, за даними різних авторів, до 10% дітей з дислексіями, які мають нормальний інтелект: за.даними З.Матейчека - 2-4%, за даними Б.Хальгрена -до 10%. За даними Р.Беккер, порушення читання спостерігаються у 3% дітей початкових класів масової школи, в школах для дітей із тяжкими вадами мовлення ТВМ кількість дітей з дислексію досягає 22% . За даними О.Корнєва (1997), дислексія спостерігається у 4,8% учнів 7- 8-літнього віку. В школах для дітей із ТВМ та із затримкою психічного розвитку дислексія виявлена у 20-50% випадків. За даними Р.Лалаєвої (1989), у перших класах допоміжної школи порушення читання спостерігаються у 62% учнів. У хлопців дислексія зустрічається в 4,5 разів частіше, ніж у дівчат.