КОЛЛОКВИУМ

7. Середньовіччя успадкувало від античності основу, на якій будувалася освіта. Це були сім вільних мистецтв. Грамматика вважалася «матір'ю всіх наук», діалектика давала формально логічне знання, основи філософії і логіки, риторика навчала правильно і виразно говорити. Арифметика, музика, геометрія й астрономія мислилися як науки про числові співвідношення, що лежали в основі світової гармонії.

Розвиток к-ри і освіти Середньовіччя відбувався в світлі релігійної думки – католицизму. Середньовічна церква заперечувала спадщину античного світу в галузі культури. Педагогіки, як такої ще не було, її замінювали думки про релігійну мораль. З’являється літ-ра про вих-ня дітей феод. знаті „ Про постанови шкіл правителів і благородних людей”

Характеристики Серед-ного виховання : 1. ’’лицарське виховання’’ – виховання дітей світських феодалів по типу військово-фізичного вих-ня. В основу виховання покладено : 7 лицарських доброчинств: їзда верхи, плавання, фехтування, володіння списом, полювання, гра в шахи, складання віршів, гра на музичних інструментах. До 7 р. вих-ня в сім’ї, потім всі ці доброчинства син феодала приймав при дворі сюзеріла спочатку в ролі пажа (7-14р.), а потім в ролі зброєносця. У віці 28 р. молоді феодали посвячувалися в лицарі. Мета вих-ня: підготовка досвідчених воїнів, які жорстоко поводилися з поневоленими кріпаками і відзначалися спритністю у великому товаристві. Вони були не писемні і брутальні.

Вих-ня жінок мало строгий хар-р. Доньки феодалів вих-ся в сім’ї під наглядом матерів та виховательок. Інколи їх навчали читати і писати монахи та каплани, вих-ли у монастирях, де навчали лат. мові, благородним манерам, вивчали Біблію також їх навчали вести господарство, рукоділлю та релігійним настановам. Жінки в той час були більш освідченні чим чоловіки.

Міські купці та ремісники домоглися відкриття для своїх дітей гільдійських і цехових шкіл, в яких навчали рідною мовою. Цехові школи набули великого поширення в XIII - XIVст. Вони відкривалися за іні­ціативою цехів і утримувалися за їх рахунок, з батьків учнів стягувалася пла­та за навчання. У них головна увага приділялася читанню, письму і лічбі, а також елементам геометрії та природознавства.Викладання в цехових шко­лах велося рідною мовою. У XV - XVI ст. вони,об'єднуючись з гільдійськими школами, перетворювалися на початкові міські(магістратські) школи, що утримувалися на кошти міського самоврядування, так звані - муніципальні школи.

Гільдійські, початкові школи створювалися в містах Західної Європи в XIII - XIV ст. об'єднаннями купців -гільдіями. Церковні школи, що існували до того часу, де головна увага приділялася викладанню віровчення і церков­ному співу, не задовольняли купецтво. У гільдійських школах викладання рідної мови і арифметики було поставлене значно краще, ніж у церковних; у деяких гільдійських школах підвищеного типу викладалися також грама­тика, геометрія і елементи риторики. Гільдійські школи були платними; у них, як правило, вчилися діти заможних батьків. Католицька церква поста­вилась до гільдійських шкіл вороже,вважаючи їх створення порушенням монополії церкви в шкільній справі. Із занепадом гільдій в XV - XVI ст. гіль­дійські школи перейшли у ведення міського управління.

У XII-XII ст. Західна Європа переживала економічний і культурне піднесення. Розвиток міст як центрів ремесла і торгівлі, розширення кругозору європейців, знайомство з культурою Сходу, насамперед візантійською й арабською, послужили стимулами удосконалювання середньовічної освіти. Виникли медичні школи в Салерго, юридичні в Болоньї, Падуї. Кафедральні школи в найбільших міських центрах Європи перетворювалися в загальні школи, а потім в університети, що одержали назви від латинського слова universitas- сукупність, спільність. . Перші університети було відкрито в Болоньї (1158), Оксфорді (1168), Кембриджі (1209), Парижі (1253), Празі (1348) та в інших містах Європи. Середньовічні університети мали чотири факультети. На підготовчо­му, або артистичному(факультет мистецтв), викладалися «сім вільних мис­тецтв». Він відігравав роль середньої школи; навчання на цьому факультеті тривало 6-7 років, ті, хто закінчив його отримували ступінь «магістра мис­тецтв». Далі надавалася можливість продовжувати освіту на одному із трьох основних факультетів:богословському, медичному або юридичному, де на­вчання продовжувалося 5-6років, і отримати звання доктора наук.

Основним видом занять в університетах були лекції: професор читав по книзі текст і його коментував. Організовувалися також диспути на основі тез доповідей, які повідомлялися наперед, а потім обговорювалися школярами.

У XIV-XV ст. географія університетів значно розширюється. Одержують розвиток колегії. Університети прискорили процес становлення в Західній Європі світської інтелігенції. Вони були справжніми розплідниками знань, відігравали найважливішу роль у культурному розвитку суспільства.