педагогика книги / 100_porad_uchitelevi

В.О.Сухомлинський « Сто порад вчителеві»

( не менше 10 порад)

1) Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формується?

Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється.

Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один з тих коренів, які живлять покликання до педагогічної праці.

Сім раз, як кажуть, подумайте, а потім вирішуйте, чи бути вам учителем. Тому що виховувати людину – це передусім знати її душу, бачити й відчувати її індивідуальний світ.

Наріжний камінь педагогічного покликання – це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини. Адже перед нами істота, якій тільки відкривається світ, і від нас залежить зробити так, щоб ніщо не пригнітило, не знівечило, не вбило в маленькій людині гарного, доброго, людського.

Уміння погасити конфлікт насамперед розумінням того, що ви маєте справу з датиною, - це вміння виростає з глибокого кореня, який живить педагогічне покликання, з розуміння й відчування того, що дитина – істота, яка повсякчас змінюється.

Чуйність, сердечна турбота про людину – це плоть і кров педагогічного покликання. Щоб стати справжнім вихователем, треба пройти школу сердечності, пізнати серцем усе те, чим живе, що думає ваш вихованець.

2) Про здоров’я і повноту духовного життя вчителя.

Кілька слів про радість праці.

Здоров’я – як воно потрібно педагогові, яка трагедія приходить у його життя, якщо непомітно підкралася недуга, від якої немає порятунку!

Наша робота – це робота серця й нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних духовних сил.

Уміння незлобливо, доброзичливо, висміювати негативне, жартом підтримувати й заохочувати позитивне – важлива риса хорошо вчителя й хорошого учнівського колективу.

Треба вміти обачно витрачати нервові сили в процесі повсякденної праці – це теж дуже важлива запорука здорового серця й здорового духу.

3) Як запобігти виснаженню нервових сил у процесі повсякденної діяльності.

Наша праця проходить у світі дитинства – ось про що не можна забувати ні на хвилину. Потрібно вчитися в світі дитинства; у кожному вчителеві повинна сяяти і ніколи не гаснути маленька іскорка дитини.

Дитинство – це насамперед емоційне пізнання навколишнього світу. Ваш рояль і нотний зошит, де ви пишите музику дитинства – оптимізм.

Оптимізм, віра в людину – невечерпне джерело творчої енергії, нервових сил, здоров’я вихователя і аихованця.

Недоброзичливість – небезпечна недуга душі, яка позначається і на серці, і на нервах. Ця недуга закриває очі педагога пеленою, через яку він не бачить у людині доброго.

У взаємному відчуванні серця, в умінні читати душу людини – невечерпне джерело вашого здоров’я.

4) Будьте доброзичливими!

Бути доброзичливим – означає ставитися до дитини так, як ви поставилися б до власного сина.

Доброзичливість педагога означає насамперед уміння не допустити, щоб дитина стала поганою, застерегти її від помилкових кроків.

Дитина – це не рядок і номер у класному журналі, а жива людина, особистість, неповторний людський світ.

Дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає доброзичливою.

Якщо учень прагне бути хорошим, хоче добре оволодіти знаннями – це вже половина радості вашої роботи.

5) Пам’ятайте, що нема й бути не може абстрактного учня.

Один сприймає, осмислює, запам’ятовує швидко; в іншого ж розумова праця відбувається зовсім по-іншому.

Не можна вимагати від дитини неможливого.

Треба вміти визначити, яким шляхом, з якимии уповільненнями й труднощами дитина може підійти до рівня, як реалізувати програму в розумовій праці кожного учня.

Успіх у навчанні – це, образно кажучи, стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним.

6) Де брати час? Доба має тільки 24 години...

Немає часу – це бич педагогічної праці.

Педагог – така ж людина, як і всі люди, йому потрібен час для сім’ї, для виховання своїх дітей.

Систематичне читання безперервно поповнює море дитячих знань.

Проблема часу вчителя тісно пов’язана з рядом інших елементів і сторін педагогічного процесу. Це ніби струмочки, які живлять річку, - час педагогічної праці й творчості.

7) Час учителя і взаємозалежність етапів навчання.

Ця порада адресується переважно вчителям початкових класів.

Серед багатьох важливих завдань, які стоять перед початковою школою, на першому місці – навчити дітей учитися... навчіть дитину насамперед добре читати й писати.

Від уміння добре читати залежить розумовий розвиток школяра.

8) Про збереження в пам’яті школяра елементарних знань.

Учителі початкової школи! Ваше найважливіше завдання – закласти міцний фундамент знань. Настільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас взагалі не треба було думати про фундамент.

Уся робота, звичайно, грунтується на свідомому засвоєнні матеріалу, проте не можна не враховувати того, що далеко не все можна пояснити.

9) «Дві програми навчання», розвиток мислення школяра.

В учителя не вистачає часу передусім тому, що дітям важко вчитися. Аналізуючи зміст знань, чітко виділяйте в них те, що учні повинні твердо запам’ятати й міцно зберігати в пам’яті. Щоб міцно запам’ятовувалися формули, правила, висновки...учневі треба проситати, продумати багато матеріалу, який не підлягає запам’ятовуванню.

10) Про роботу з «важкими» учнями.

Пам’ятайте: чим важча дитина, чим більше, здавалося б непереборних труднощів, на які натрапляє вона у навчанні, тим більше їй треба читати. Читання вчить її мислити, мислення стає стимулом, що пробуджує сили розуму. Книжка й жива думка, пробуджена книжкою, є найсильнішими засобами, які запобігають зубрінню, великому злу, що отуплює розум.