- •Національний університет фізичного
- •1.Фізична культура та атлетика стародавньої Месопотамії
- •2. Фізична культура та атлетика стародавнього Єгипту
- •3. Фізична культура та атлетика стародавньої Індії
- •4. Фізична культура та атлетика стародавнього Китаю
- •Текст лекції
- •Підготовлено доцентом л.О.Радченко
Національний університет фізичного
ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ
Факультет спорту та менеджменту
Кафедра історії спортивного та олімпійського руху
ЛЕКЦІЯ № 3
тема: ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА АТЛЕТИКА КРАЇН
СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
для студентів Ш курсу
напряму підготовки 6.010202 «Спорт»
|
Затверджено на засіданні кафедри протокол № 2 від 30 серпня 2013 р. завідувач кафедри д.пед.н., професор М.М. Булатова |
План лекції:
1.Фізична культура та атлетика стародавньої Месопотамії
2. Фізична культура та атлетика стародавнього Єгипту
3. Фізична культура та атлетика стародавньої Індії
4. Фізична культура та атлетика стародавнього Китаю
Рекомендована література:
Бубка С. История развития, современное состояние и место олимпийского спорта в обществе / С. Бубка. - К.: Олімпійська література, 2013. – 238 с.
История физической культуры и спорта. / под ред. Столбова В.В. – М.: Физкультура и спорт, 1977. – 232 с.
История физической культуры. / ред. кол. Самоуков Ф.И. и др. – М.: Физкультура и спорт, 1964. – 384 с.
Культурное наследие Древней Греции и Олимпийские игры / М.М. Булатова, С.Н. Бубка. – К.: Олимпийская література, 2012. – 408 с. – ил.
Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта / Л. Кун. – М.: Радуга, 1982. – 400 с.
Лабскир В. М. Физическая культура и спорт в цивилизациях и эпохах: учебное пособие / В. М. Лабскир и др. / Под общ. ред. В.М. Лабскира. – Харьков: НТУ «ХПИ», 2005. – 180 с.
Олимпийский спорт: в 2 т. / В.Н. Платонов, М.М. Булатова, С.Н. Бубка [и др.]; под общ. ред. В.Н. Платонова. ‑ К.: Олимпийская литература, 2009. ‑ Т.1. ‑ 752 с.: ил.
Солопчук М.С. Історія фізичної культури і спорту: навчальний посібник / М. С. Солопчук. – Кам’янець-Подільський.: «Абетка-НОВА», 2001. – 236 с.
Фізична культура та спорт країн Стародавнього Сходу.
Перші відомі нам сліди фізичної культури стародавнього світу були виявлені в районі, що примикає зі сходу до Середземного моря, а точніше - у Месопотамії. В IV тисячоріччі до н.е. тут зложилися суспільні системи, в умовах примітивного войовничого деспотизму яких військові й культурні функції політичної влади були поділені між світськими й релігійними колами панівних класів.
1.Фізична культура та атлетика стародавньої Месопотамії
Стародавню Месопотамію й регіон, що прилягає до неї правомірно вважають колискою людської культури й цивілізації. На світанку історії тут уперше почали вирощувати злаки, розводити худобу, обробляти метали. У цьому регіоні люди навчилися будувати постійне житло із глини, дерева й очерету. У південній частині сьогоднішнього Іраку на території, заселеної тоді шумерами, утворилися самі давні на землі міста-держави ‑ поселення, оточені оборонними стінами. І саме тут уперше на службу державного устрою були поставлені мистецтво, письменність, календар, а також фізична культура.
Майже п'ять тисячоріч назад у долинах рік Тигру і Євфрату зародилося мистецтво письма, що врятувало від забуття життя й справи одного із самих дивних народів стародавності ‑ шумерів. Починаючи відтоді зона Месопотамії протягом майже половини тисячоріччя була головним центром світової культури. Її вплив відчувається у всіх куточках Європи, у глибині азіатських пустель, на Далекому Сході.
Збереглися лише розрізнені відомості про фізичну культуру державних утворень, що змінювали одне одного на території Месопотамії з IV тисячоріччя до н.е. У період формування й зміцнення окремих держав активну участь у підтримці й розвитку фізичної культури приймало, зокрема, вільне сільське населення, з якого рекрутувався шар простих воїнів. Однак на більш пізніх етапах розвитку цих держав участь у демонстративних заходах змагального характеру й ритуальних танцях, що пред'являли високі вимоги до фізичних якостей учасників, із численними акробатичними елементами (оскільки вони служили військовим і культовим цілям), поступово ставала привілеєм замкнутих груп пануючого класу. Наймана ж армія, що виникала зазвичай в періоди занепаду (її формували із представників суміжних народів), збагачувала фізичну культуру елементами своєї військово-прикладної підготовки.
Вирішальну роль у революціонізації фізичної культури Месопотамії, а потім Близького Сходу й усього стародавнього світу зіграла та обставина, що на початку II тисячоріччя до н.е. був винайдений легкий (із застосуванням осі) і швидкий бойовий візок (колісниця) на кінній тязі. Масове використання коней не тільки сприяло збагаченню військового мистецтва й фізичної культури, але також поліпшило транспортне сполучення між країнами й тим самим прискорило обмін культурними цінностями й досвідом. Серед інших пам'яток про це, зокрема, свідчить «Книга тренінгу» митанійця Кіккули, що є самим давнім з відомих методичних посібників із тренінгу коней (до нас дійшов переклад на хетську мову, що датується 1360 р. до н.е.).
На підставі різних писаних і неписаних джерел, а також деяких аналогій можна встановити, що саме тут ціпок, виготовлений з очищеного стрижня листа фінікової пальми, став застосовуватися для гри в так званий м'яч із битою, а потім і в кінному поло. Найдавніша пам'ятка культу боротьби на поясах, в основі якої лежали бойові прийоми полону супротивника, ‑ бронзова статуя, виготовлена приблизно в 2800 році до н.е. (виставлена в Багдадському музеї). Ритуальні змагання, що проводилися в новорічні свята на честь бога Мардука, більш ніж на тисячу років випередили Олімпійські ігри античних греків.
Про розвиток фізичної культури Вавилона свідчать теракотові зображення полювання, загону тварин, стрільби з луку, кулачного бою й змагань на колісницях, а також висічені на камені тексти Законів Хаммураппі, що датуються 1800-1750 рр. до н.е.
Від ассірійської держави до нас дійшло рельєфне зображення воїнів, які пливуть та рухи яких нагадують стиль «кроль» (приблизно 1200 р. до н.е.), а з більш пізніх часів ‑ зображення володарів і знаті, що полюють на колісницях. Відповідно до інших знахідок, ассирійці організували навчання фехтуванню на мечах і метанню списа.
Відносно персів, крім свідчень пам'ятників матеріальної культури, до нас дійшли також записки давньогрецьких історіографів Геродота й Ксенофонта, з яких ясно, що вони навчали своїх дітей віком 7-16 років в «виховних будинках», що діяли при дворах сатрапів, боротьбі, бігу, їзді верхи, метанню списа, стрільбі з луку й правдивості (пізніше із цих закладів утворилися так звані будинки розвитку сили, які аж до поширення сучасного шкільного фізичного виховання й спортивних організацій залишалися центрами фізичної культури Персії). Подальшій підготовці юнаків служили обов'язкові мисливські випробування на сміливість, змагання з кінного поло (чауган), що виникли на основі «гри в м'яч із битою» та розвивали швидкість і спритність, і, нарешті, гра індійського походження що отримала популярність під назвою «шатранг шахматнах», та виховувала здатність до стратегічного мислення.